Вирок № 42132614, 25.12.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5212/13-к

Провадження №1-кп/638/758/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді Подус Г.С.,

за участю секретаря: Коваленко О.В.,

прокурора Тітова О.О.,

представника потерпілого ОСОБА_1. Л.А.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12012220480000255 від 30 листопада 2012 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, одруженої, раніше не судимої, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_3, х. Лужок, вул. Леніна, 8-Б,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.4 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3, працюючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Завод сучасних харчових технологій», будучи матеріально відповідальною особою, маючи умисел, спрямований на привласнення ввіреного їй майна, яке перебувало у її віданні, користуючись своїм службовим становищем, без відома генерального директора ТОВ «Завод сучасних харчових технологій» ОСОБА_4 перерахувала з рахунку вказаного підприємства:

- з 13 квітня по 14 листопада 2012 року на свій рахунок грошові кошти в сумі 138 800 грн., спричинивши шкоду у великих розмірах;

- повторно, з 10 по 22 травня 2012 року на рахунок ФОП « ОСОБА_5В.» 31284 грн. за надані їй особисто послуги чим спричинила матеріальну шкоду;

- повторно, з 23 березня 2012 року на рахунок ФОП ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 28 200 грн., за надані їй особисто послуги, спричинивши тим самим матеріальну шкоду;

- повторно, з 22 лютого по 20 липня 2012 року на рахунок ТОВ «Епіцентр К» грошові кошти в сумі 82 583,38 грн. на оплату товарно-матеріальних цінностей, які вона придбала для себе, спричинивши тим самим матеріальну шкоду.

Крім того, ОСОБА_3 маючи умисел, направлений на службове підроблення з метою подальшого привласнення майна, яке перебувало у її віданні, користуючись своїм службовим становищем з 22 лютого по 20 липня 2012 року, склала завідомо удавані документи, оскільки будь - яких договорів між ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Завод сучасних харчових технологій» на підставі яких вона могла би отримати товарно-матеріальні цінності укладено не було, поставивши свій підпис в графі «Керівник підприємства» за генерального директора ОСОБА_4В/.

24.12.2014 р. між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілим ТОВ «Завод сучасних харчових технологій» в особі директора ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 471,473,474 КПК України було укладено угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченою.

Згідно з даною угодою потерпілий ТОВ «Завод сучасних харчових технологій» в особі директора ОСОБА_7. та обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченоъ ОСОБА_3 за ч. 3,4 ст. 191; ч.1 ст.366 КК України, і обвинувачена визнає повністю та беззастережно себе винною у вказаних злочинах, у обсязі та за обставинами, викладеними у обвинувальному акті.

Сторони погоджуються на призначенняпокарання ОСОБА_3. за ч.4 ст.191 КК України у виді 5 ( пяти ) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативно-господарським керуванням та майновою відповідальністю на 1 ( один) рік; за ч.3 ст.191 КК України у виді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативно-господарським керуванням та майновою відповідальністю на 1 ( один) рік; за ч.1 ст.366 КК України у виді 3 ( трьох) років обмеження волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативно-господарським керуванням та майновою відповідальністю на 1 ( один) рік. Відповідно до ст..70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання 5 (пять) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативно-господарським керуванням та майновою відповідальністю на 3 (три) роки. Згідно ст..75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ч.3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Згідно ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Так, згідно ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Щодо, обвинувачення ОСОБА_3, передбаченого ч.3, 4 ст.191 КК України, то в даному випадку воно підпадають під вимоги ч.3 ст.477 КПК України, тобто є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпілий в судовому засіданні просив зазначену угоду затвердити, при цьому зазначив, що йому зрозуміло обмеження права щодо оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагатив подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

ОСОБА_3 в судовому засіданні також просила вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3,4 ст. 191 та ч.1 ст.366 КК України , в обсязі обвинувачення, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Сторонами узгоджено, що матеріальних претензій до обвинуваченої потерпілий не має, що при затвердженні угоди обвинуваченій буде призначене вищевказане покарання.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом зясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що зміст угоди про примирення з потерпілим відповідає вимогам ст. 471 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченою ОСОБА_3, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинила привласнення чужого майна, яке перебувало у виданні особи, вчинине у великих розмірах, привласнення чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчинине повторно, а також службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а тому її дії суд кваліфікує за ч. 4 ст.191 КК України, ч.3 ст.191 КК України, ч. 1 ст.366 КК України за якими належить призначити ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.

Процесуальні витрати, які повязані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Станом на дату укладання угоди обвинуваченою було відшкодовано матеріальну шкоду потерпілому в повному обсязі, потерпілий не має претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченої.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 370, 371, 373, 374, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 24.12.2014 року між потерпілим ТОВ «Завод сучасних харчових технологій» в особі директора ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12012220480000255.

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбаченихч. 4ст. 191 КК України, ч. 3ст. 191 КК України, ч.1 ст.366 КК Українита призначити їй наступне покарання:

за ч.4 ст. 191 КК України - у виді 5 ( пяти ) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативно-господарським керуванням та майновою відповідальністю на 1 ( один) рік; за ч.3 ст.191 КК України у виді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативно-господарським керуванням та майновою відповідальністю на 1 ( один) рік; за ч.1 ст.366 КК України у виді 3 ( трьох) років обмеження волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативно-господарським керуванням та майновою відповідальністю на 1 ( один) рік.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання 5 (пять) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з оперативно-господарським керуванням та майновою відповідальністю на 3 (три) роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням терміном на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обовязки:

не виїзжати за межи України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути з ОСОБА_3 5401 ( пять тисяч чотириста одну ) грн. в дохід держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити той же особисте зобовязання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.С.Подус