Рішення № 42132584, 22.12.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19875/14-ц

Провадження № 2/638/7354/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення заборгованості за аліментами та надання дозволу на вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дзержинського району Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення заборгованості за аліментами та надання дозволу на вчинення певних дій.

Свої позовні вимоги, позивачка обґрунтовує тим, що 22.02.2002р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м.Харкова був зареєстрований шлюб, актовий запис №108. Від цього шлюбу у них є малолітня донька ОСОБА_3, 22.07.2002р. , яка проживає разом з матірю ОСОБА_1

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2005 року шлюб було розірвано, про що 16.05.2006р. в відділі реєстрації актів цивільного стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова було зроблено актовий запис №290.

Зазначеним рішення Київського районного суду м. Харкова також було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2005р. та до її повноліття. Але ж хочу зазначити, що з моменту набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Харкова відповідач ігнорує свій обов'язок по утриманню доньки, аліменти не сплачує, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість по аліментах у розмірі 26669,90 грн. (розрахунок надаю), яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 мешкає в іншому місті, а саме м.Лозова Харківської області, останній раз бачився з донькою в 2008 році, взагалі навіть не телефонує дитині. З того часу, як сторони проживають окремо, відповідач жодного разу не поцікавився здоров'ям дитини, не надав жодної батьківської підтримки, не цікавиться життям дитини та не приймає участі у її вихованні. Дитина мешкає зі мною, вихованням дитини займаюсь тільки я. Таким чином, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.

В теперішній час відповідач, без пояснення причин, відмовляється надати нотаріально оформлений дозвіл на неодноразові, тимчасові поїздки доньки за межі території України. Виїзд дитини за кордон потрібен для санітарно-курортного лікування дитини в умовах морського клімату, що підтверджується консультаційним висновком амбулаторії «Педіатр Плюс» від 09.07.2014р. та для відпочинку дитини за кордоном під час щорічної відпустки та під час свят.

У судове засідання позивач не з'явився, надала заяву про слухання справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча повідомлявся судом належним чином.

Від третьої особи по справі надійшло клопотання про слухання справи за відсутністю її представника, просила суд при винесенні рішення врахувати інтереси дитини, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим постановити заочне рішення по справі за згодою позивача.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковомузадоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що що 22.02.2002р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дзержинського районного управління юстиції м.Харкова був зареєстрований шлюб, актовий запис №108. Від цього шлюбу у них є малолітня донька ОСОБА_3, 22.07.2002р. , яка проживає разом з матірю ОСОБА_1

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2005 року шлюб було розірвано, про що 16.05.2006р. в відділі реєстрації актів цивільного стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова було зроблено актовий запис №290.

Зазначеним рішення Київського районного суду м. Харкова також було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2005р. та до її повноліття. Але ж хочу зазначити, що з моменту набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Харкова відповідач ігнорує свій обов'язок по утриманню доньки, аліменти не сплачує, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість по аліментах у розмірі 26669,90 грн. (розрахунок надаю), яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 мешкає в іншому місті, а саме м.Лозова Харківської області, останній раз бачився з донькою в 2008 році, взагалі навіть не телефонує дитині. З того часу, як сторони проживають окремо, відповідач жодного разу не поцікавився здоров'ям дитини, не надав жодної батьківської підтримки, не цікавиться життям дитини та не приймає участі у її вихованні. Дитина мешкає зі мною, вихованням дитини займаюсь тільки я. Таким чином, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.

В теперішній час відповідач, без пояснення причин, відмовляється надати нотаріально оформлений дозвіл на неодноразові, тимчасові поїздки доньки за межі території України. Виїзд дитини за кордон потрібен для санітарно-курортного лікування дитини в умовах морського клімату, що підтверджується консультаційним висновком амбулаторії «Педіатр Плюс» від 09.07.2014р. та для відпочинку дитини за кордоном під час щорічної відпустки та під час свят.

В преамбулі Конвенції про права дитини,що прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї 00Н 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради №789 від 27.02.1991, зазначено, що дитина,в наслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження, до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.

У відповідності з ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків, піклувальників та в їхньому супроводі або у супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" документами, що надають право на виїзд з України і в`їзду в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документу дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п.18 «Правил оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» в редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року N 231, оформлення проїзного документу здійснюється на підставі згоди батьків, а у разу, коли вони перебувають у шлюбі між собою, за наявності заперечень одного з батьків, документ може бути оформлений на підставі рішення суду.

Згідно принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, що дозволяли б їй розвиватися фізично, розумово, духовно та у соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом в умовах свободи та гідності.

Відповідно до Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно із ст. 10 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов'язалися поважати право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені Законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (orderpublic), здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися в першу чергу максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231 (із змінами та доповненнями).

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 із змінами та доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині надання дозволу на виготовлення проїзного документу особи, що не досягла 16-річного віку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

Надати дозвіл ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на тимчасові багаторазові виїзди за межі України з дати набрання рішенням чинності і до досягнення нею шістнадцяти річного віку (до 22.07.2018 року) у супроводі матері, ОСОБА_1 (ідент.№2785407421, АДРЕСА_1) або визначених нею осіб, без нотаріально посвідченої згоди та без супроводу батька, ОСОБА_2 (ідент№2819202415).

В іншій частині позов є необґрунтований, правова позиція позивачки в суді не доведена та є таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.118-120 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Надати дозвіл на виготовлення проїзного документу особи, що не досягла 16-річного віку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

Надати дозвіл ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на тимчасові багаторазові виїзди за межі України з дати набрання рішенням чинності і до досягнення нею шістнадцяти річного віку (до 22.07.2018 року) у супроводі матері, ОСОБА_1 (ідент.№2785407421, АДРЕСА_1) або визначених нею осіб, без нотаріально посвідченої згоди та без супроводу батька, ОСОБА_2 (ідент№2819202415).

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя