Рішення № 42131126, 25.11.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16695/13-ц

Провадження № 2/638/5254/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м.Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого-суддіЦвірюка Д.В.,

за участю секретаряДолгової К.С.,

представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем більш ніж пять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, в якій просить, з урахуванням уточнень, встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 з серпня 2006 року до моменту смерті останнього, та визнати за ним право власності на квартиру №3, розташованої у будинку №1 по вул. 23 Серпня у м.Харкові в порядку спадкування за законом та встановити факт спільного та постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_5, починаючи з 1999 року до 10.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_5В на праві власності належала 1/6 частини домоволодіння з прибудовами, яка розташована в м.Харкові по вул. Бородинівській,9. За даною адресою ОСОБА_5 була зареєстрована, але фактично з 1999 року проживала однією сімєю з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, з яким вела спільне господарство, та між собою були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки. Станом на 07.02.2000 року ОСОБА_4 залишив заповіт, відповідно до якого останній на випадок своєї смерті все майно заповідав ОСОБА_5 З 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склались дуже тісні взаємостосунки, та з урахування похилого віку останніх майже відразу позивач та члени його родини почали надавати їм добровільну різноманітну допомогу, що призвело до утворення спільного бюджету, спільного побуту, спільних прав та обовязків. Так, позивач разом із ОСОБА_4 вели спільний побут, купували продукти харчування, вели ремонтні роботи в квартирі останнього. Позивач також зазначив, що за життя ОСОБА_4 дуже хворів, внаслідок чого регулярно перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах. При цьому позивач регулярно здійснював догляд, піклування за ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_5 поховання проводив позивач. 20.01.2013 року помер ОСОБА_4 Поховання останнього здійснював позивач та проводив всі відповідні процедури щодо оформлення факту його смерті. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, проте при зверненні до нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він не зміг довести свого родинного звязку з померлим. У звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову. Надав до суду письмові заперечення, згідно яких позивач на час проживання з ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, факт проживання позивача зі спадкодавцем нічим не підтверджується.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності №1-94-29924 від 31 травня 1994 року.

Згідно свідоцтва серії ВЛ №387378, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління 22.01.2013 року ОСОБА_4 помер 20 січня 2013 року у віці 77 років.

Відповідно до відповіді №483601 від 22.11.2013 року шостої Харківської державної нотаріальної контори після померлого ОСОБА_4 була заведена спадкова справа. Із заявою про прийняття спадщини звертався ОСОБА_3, свідоцтво про право на спадщину ні за законом, ні за заповітом не видавалося.

Померлий ОСОБА_4 за життя будь-яких розпоряджень, крім заповіту на імя ОСОБА_5, померлої 10.12.2012 року, не залишив, інших спадкоємців немає.

Відповідно до ст.ст. 1216,1217,1220,1221,1268 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право на спадщину або має право не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлений строк в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При цьому положеннями частини 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1220 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За правилами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст..1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1222 Цивільного Кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно вимог ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Зазначений пятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкоємцем однією сімєю до набрання чинності цим Кодексом.

Аналазуючи вказані вище норми, суд вважає, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сімєю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сімї, тощо.

Головною ознакою проживання спадкоємця однією сімєю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також бути й особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не повязані спорідненням зі спадкодавцем.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_3 мешкав однією родиною з померлим ОСОБА_4, він вів спільне господарство з померлим, мав спільні з ним права та обовязки, проживав на одній житловій площі, сплачував за комунальні послуги в повному обсязі, про що свідчать відповідні квитанції, у період лікування ОСОБА_4 у Обласному госпіталі для інвалідів війни відвідував останнього щодня та здійснював догляд за ним у період з 23.10.2012 року по 17.12.2012 року, проводив заходи щодо поховання як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4, що підтверджується відповідними договорами-замовленнями на організацію та проведення поховання. Біологічних дітей чи інших близьких родичів ОСОБА_4 не мав, за життя вважав ОСОБА_3 своїм сином.

Відповідно до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Таким чином, позивач разом зі спадкодавцем були фактично однією сімєю, як батько та син, проживали разом, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки.

Саме постійне проживання спадкодавця із спадкоємцем позивачем по справі на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину.

ОСОБА_3 відмову від прийняття спадщини не заявляв, отже, прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті і відповідно має право на спадкове майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцями після шести місяців з часу відкриття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що позивач разом зі спадкодавцем були фактично однією сімєю, як батько та син, проживали разом, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, а тому вважає їх такими, що підлягають задоволенню в частині встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем ОСОБА_4 та визнання за ним права власності на квартиру №3, розташовану у будинку №1 по вул.23 Серпня, вм.Харкові в порядку спадкування за законом. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,88,209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 20.01.2013 року з серпня 2006 року до моменту смерті останнього та визнати за спадкоємцем четвертої черги ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру №3, розташовану у будинку №1 по вул. 23 Серпня в м.Харкові в порядку спадкування за законом.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Головуючий - суддя:Д.В.Цвірюк