Рішення № 42125831, 22.12.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5455/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року Рівненський міський суд

під головуванням судді Ковальова І.М.

при секретарі Жижчук А.В.

з участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1

з участю представника відповідача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна подружжя звернулась ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач та представник позивача на протязі розгляду справи збільшували, зменшували розмір позовних вимог, уточнювали заявлені позовні вимоги остаточно просять суд в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати ідеальні частки за позивачем та ОСОБА_4у квартирі № 46, що знаходиться в місті Рівне на вулиці Струтинської, 41 по 1/2 частині за кожним. Право спільної сумісної власності у квартирі № 46, що знаходиться в місті Рівне на вулиці Струтинської, 41 за позивачем та відповідачем ОСОБА_4припинити. При вирішенні питання поділу зобов'язань по кредиту, борги поділити між сторонами пропорційно присуджених часткам у спільному майні. Виділити із спільної сумісної власності їй у власність диван 1 шт. орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; газову плиту орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; шафу купе орієнтовною вартістю 2000,00 грн.; набір кухонних меблів орієнтовною вартістю 4500,00 грн.; меблевий набір із стінки та компютерного столика орієнтовною вартістю 2000,00 грн., а всього на суму 14500,00 грн.

Виділити із спільної сумісної власності у власність відповідачу ОСОБА_4 телевізор орієнтовною вартістю 1000,00 грн.; пральну машину орієнтовною вартістю 2000,00 грн.; мікрохвильову піч орієнтовною вартістю 300,00 грн.; люстри 3 шт. орієнтовною вартістю 800,00 грн.; диван 1 шт. орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; холодильник орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; відеокамеру орієнтовною вартістю 2500,00 грн.; DVD-програвач орієнтовною вартістю 500,00 грн.; пилосмок орієнтовною вартістю 400,00 грн., персональний компютер орієнтовною вартістю 1000,00 грн., а всього на суму 14500,00 грн. Стягнути з ОСОБА_4на її користь ? частину понесених нею судових витрат по справі за проведення судово-будівельної експертизи, судового збору, що становить 2417 грн. Повернути їй грошові кошти в сумі 210125,49 грн., які знаходяться на депозитному рахунку ГУ ДКСУ у Рівненській області згідно квитанції №164 від 04 грудня 2014 року, рішення в частині повернення їй грошових коштів в сумі 210125,49 грн. допустити до негайного виконання.

Відповідач по справі та його представник остаточні вимоги позивача визнали повністю та не заперечили проти їх задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні заявлені позовної вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши учасників судового процесу дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі суд прийшов до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а тому суд вважає, що наявні законні та достатні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що з 24 квітня 1999 року сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Рівненського міського суду від 30 жовтня 2013 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з позивачем.

У період шлюбу, сторонами по справі за спільні кошти було набуто спільне майно, зокрема: двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, придбана на підставі інвестиційної угоди №10 від 17 грудня 2001 року, передана у власність згідно акту №37 прийому-передачі житла від 19 травня 2009 року, право власності на яку зареєстроване за відповідачем відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 серпня 2009 року, виданого на підставі Розпорядження міського голови №986-р від 03 серпня 2009 року, ринковою вартістю на момент передачі 123 861,00 грн.

На день звернення з позовом до суду квартира є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 02 жовтня 2009 року, укладеного між відповідачем (іпотекодавцем) і ОСОБА_5 регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», ЄДРПОУ 25322934 (іпотеко держателем).

Залишок коштів, що необхідно сплатити для повного виконання умов кредитної угоди №114 від 01 листопада 2004 року, укладеної між відповідачем та ОСОБА_5 регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», з метою виконання умов договору №10-117 про дольову участь у будівництві (реконструкції) житла від 01 листопада 2004 року становить 61 705,71 грн.

Крім того у період шлюбу, сторонами по справі за спільні кошти було набуто спільне майно: мікрохвильова піч, орієнтовна вартість на час придбання 300,00 грн.; дивани 2 шт. загальна орієнтовна вартість на час придбання 6000,00 грн.; пральна машина орієнтовна вартість на час придбання 1300,00 грн.; холодильник орієнтовна вартість на час придбання 3000,00 грн.; люстри 3 шт., загальна орієнтовна вартість на час придбання 3000,00 грн.; газова плита орієнтовна вартість на час придбання 3000,00 грн.; відеокамера орієнтовна вартість на час придбання 2000,00 грн.; DVD-програвач орієнтовна вартість на час придбання 500,00 грн.; телевізор орієнтовна вартість на час придбання 1000,00 грн.; набір кухонних меблів орієнтовна загальна вартість на час придбання 4500,00 грн.; шафа-купе орієнтовна вартість на час придбання 2000,00 грн.; меблевий набір із стінки та компютерного столика орієнтовна вартість на час придбання 2000,00 грн.; пилосмок орієнтовна вартість на час придбання 400,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст.61 СК України обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Під майном ч.1 ст.190 ЦК України має на увазі окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки.

Відповідно до ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки шлюбний договір між сторонами не укладався і судом не встановлено існування домовленості між сторонами щодо визначення часток у спільній сумісній власності, частки майна позивача та відповідача у спірному житлі є рівними.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.71 СК України майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частиною 5 ст.71 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як розяснено у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11 (далі постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11), вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.4,ч.5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні висновку №5/е судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2014 року виконаної судовим експертом ППФ «Україна-Сервіс», розподілити квартиру АДРЕСА_2 в натурі на дві окремі ізольовані частини неможливо.

Ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на момент її огляду 04 червня 2014 року становить 566000,00 грн.

Сторонами не надано суду жодних доказів щодо можливості поділу спірної квартири, а тому вказане майно суд визнає неподільним, згідно вимог ч.2 ст.183 ЦК України.

Враховуючи встановлені по справі обставини та позицію сторін щодо предмету спору, а також неможливість реального поділу між сторонами неподільних речей відповідно до їх часток, суд вважає необхідним визначити ідеальні частки подружжя в цьому майні, а саме спірної квартири без його реального поділу і залишити її у їх спільній частковій власності.

На момент розгляду справи спірна квартира перебуває в іпотеці на підставі договору іпотеки квартири, побудованої за рахунок коштів пільгового довгострокового кредиту.

Згідно кредитного договору, сума наданого кредиту склала 95 384,00 грн.

Відповідно довідки №536 від 19 грудня 2014 року виданої заступником директора Рівненського регіонального управління Фонду вбачається, що ОСОБА_4 було надано кредит в сумі 95 384,00 грн. Станом на 19 грудня 2014 року ним погашено кредит в сумі 33 678,29 грн. Залишок по кредиту на час розгляду справи становить 61 707,71 грн. Отже у рахунок погашення кредиту на час звернення до суду з позовом за рахунок спільних коштів подружжям було сплачено 33 678,29 грн. (Відповідно, частка кожного з подружжя становить 16 839,15 грн.). Залишок кредиту на момент подачі позову склав 61 707,71 грн.

Враховуючи, що позивач і відповідач, які оформили іпотеку і розірвали шлюб, так само, як і під час перебування в шлюбі, залишаються співіпотекодавцями і зобов'язані нести перед ОСОБА_5 регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» відповідальність за своїми кредитними зобов'язаннями.

В судовому засіданні сторони дійшли згоди при вирішення питання поділу зобов'язань по кредиту, що борги діляться пропорційно присуджених часткам у спільному майні.

За загальними правилами, борги діляться пропорційно присуджених часткам у спільному майні. Оскільки судом визнано двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 неподільною річчю та визначено ідеальні частки подружжя в цьому майні, а саме спірної квартири без його реального поділу і залишив її у їх спільній частковій власності. Борги слід поділити пропорційно присуджених часткам у спільному майні (61 707,71 грн. : 2 = 30852,86 грн.), отже частка боргу позивача і відповідача перед ОСОБА_5 регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» становить по 30852,86 грн. кожного.

З метою уникнення порушення прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» зобовязати ОСОБА_3 звернутись з заявою про переведення частини боргу до ОСОБА_5 регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та внести кошти в сумі 30852,86 грн. в рахунок погашення кредиту.

В судовому засіданні сторони дійшли згоди про поділ майна запропонований позивачем, а саме: виділити із спільної сумісної власності у власність позивачу ОСОБА_3: диван 1 шт. орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; газову плиту орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; шафу купе орієнтовною вартістю 2000,00 грн.; набір кухонних меблів орієнтовною вартістю 4500,00 грн.; меблевий набір із стінки та компютерного столика орієнтовною вартістю 2000,00 грн., а всього на суму 14500,00 грн.

Виділити із спільної сумісної власності у власність відповідачу ОСОБА_4: телевізор орієнтовною вартістю 1000,00 грн.; пральну машину орієнтовною вартістю 2000,00 грн.; мікрохвильову піч орієнтовною вартістю 300,00 грн.; люстри 3 шт. орієнтовною вартістю 800,00 грн.; диван 1 шт. орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; холодильник орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; відеокамеру орієнтовною вартістю 2500,00 грн.; DVD-програвач орієнтовною вартістю 500,00 грн.; пилосмок орієнтовною вартістю 400,00 грн., персональний компютер орієнтовною вартістю 1000,00 грн., а всього на суму 14500,00 грн.

Оскільки такий розподіл майна та визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а тому суд вважає, що наявні законні та достатні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в цій частині.

Позивачем відповідно ч.5 ст.71 СК України, згідно квитанції №164 від 04 грудня 2014 року на депозитний рахунок ГУ ДКСУ у Рівненській області внесено в рахунок присудження одному з подружжя грошової компенсації грошові кошти в сумі 210 125,49 грн., однак під час розгляду справи позивач в частині вимог про присудження одному з подружжя грошової компенсації змінила, тому суд приходить до висновку, що вказані кошти слід повернути позивачу. Враховуючи, що від затримання виконання рішення в цій частині може статися значна шкода для позивача в звязку з інфляцію коштів, тому в цій частині рішення слід допустити до негайного виконання зобовязавши ГУ ДКСУ у Рівненській області повернути ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 210 125,49 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 09 квітня 2014 року в сумі 3654,00 грн. та проведено оплату за проведення будівельно-технічної експертизи згідно квитанції № 1989.445.1 від 26 червня 2014 року в сумі 1180.00 грн., а всього 4834,00 грн.

Позов позивача задоволено, однак в судовому засіданні сторони дійшли згоди про рівний розподіл судових витрат між ними. Так як позивачем сплачено 4834,00 грн. : 2 = 2417 грн., тому 2417 грн., слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,218,294,367 ЦПК України, ст.ст.60,61,65,69,70,71 СК України, ст.ст.183,190,365 ЦК України суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна подружжя задоволити.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати ідеальні частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4у квартирі № 46, що знаходиться в місті Рівне на вулиці Струтинської, 41 по 1/2 частині за кожним.

Право спільної сумісної власності у квартирі № 46, що знаходиться в місті Рівне на вулиці Струтинської, 41 ОСОБА_3 та ОСОБА_4припинити.

Виділити із спільної сумісної власності у власність ОСОБА_3 диван 1 шт. орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; газову плиту орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; шафу купе орієнтовною вартістю 2000,00 грн.; набір кухонних меблів орієнтовною вартістю 4500,00 грн.; меблевий набір із стінки та компютерного столика орієнтовною вартістю 2000,00 грн., а всього на суму 14500,00 грн.

Виділити із спільної сумісної власності у власність ОСОБА_4 телевізор орієнтовною вартістю 1000,00 грн.; пральну машину орієнтовною вартістю 2000,00 грн.; мікрохвильову піч орієнтовною вартістю 300,00 грн.; люстри 3 шт. орієнтовною вартістю 800,00 грн.; диван 1 шт. орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; холодильник орієнтовною вартістю 3000,00 грн.; відеокамеру орієнтовною вартістю 2500,00 грн.; DVD-програвач орієнтовною вартістю 500,00 грн.; пилосмок орієнтовною вартістю 400,00 грн., персональний компютер орієнтовною вартістю 1000,00 грн., а всього на суму 14500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3 ? частину понесених нею судових витрат по справі за проведення судово-будівельної експертизи, судового збору, що становить 2417 грн.

Зобовязати ОСОБА_3 звернутись з заявою про переведення частини боргу до ОСОБА_5 регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та внести кошти в сумі 30852,86 грн. в рахунок погашення кредиту.

Зобовязати ГУ ДКСУ у Рівненській області повернути ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 210125,49 грн., які знаходяться на депозитному рахунку ГУ ДКСУ у Рівненській області згідно квитанції №164 від 04 грудня 2014 року.

Рішення в частині повернення ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 210125,49 грн. допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :