Ухвала суду № 42124130, 26.12.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

Провадження № 11-кп/792/767/14

Справа № 686/20933/14-к Головуючий в 1-й інстанції Козак О.В.

Категорія:ч.3 ст.187 КК України Доповідач Болотін С. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді Болотіна С.М.,

суддів Вітюк І.В., Ковтуна В.П.,

з участю секретаря Лук'янчук О.М.,

прокурора Павлишина В.І.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3, в його інтересах захисника ОСОБА_2, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 листопада 2014 року, -

В с т а н о в и л а :

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 05 листопада 2014 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з незакінченою середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше судимого:

- 12.12.2002 року вироком Хмельницького міського суду за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 19.12.2003 року вироком Хмельницького районного суду за ст. ст. 152 ч. 3, 71 КК України на 8 років позбавлення волі.

27 серпня 2009 року звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково терміном 1 рік 10 місяців 13 днів,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, крім житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з 05 листопада 2014 року, зарахувавши в цей строк час утримання його під вартою з 9 вересня по 4 листопада 2014 року включно.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та майнової шкоди задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6350 грн. 05 коп. матеріальної шкоди та 40 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 46350 грн. 05 коп.

Цивільний позов прокурора прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі департаменту охорони здоров'я Хмельницької ОДА, Хмельницької обласної лікарні до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь обласного бюджету (р/р 35422301031504 в ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, код ЗКПО 02004717) 4538 грн. 80 коп. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 4435 грн. 20 коп. за проведення криміналістичної експертизи № 271 від 15.08.2014 року.

Процесуальні витрати: в сумі 117 грн. 94 коп. за проведення експертизи № 1002 від 03.08.2014 року; в сумі 176 грн. 90 коп. за проведення експертизи № 999 від 04.08.2014 року віднесено на рахунок держави.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

За вироком суду, 25.06.2014 року близько 01 год. ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням заздалегідь підготовленого газового балончика, в якому перебувала рідина невідомого походження, проник у приміщення сауни „З легким паром", що на території гаражного масиву „Автолюбитель", блок „А", бокс „21", по вулиці Купріна, 64 м. Хмельницький, де вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_1, під час якого наніс останній кулаками рук та дерев'яною дощечкою, яка перебувала в приміщенні сауни, 10-15 ударів в область голови, плечей, грудей, тіла, рук потерпілої, після чого зірвав з неї золотий ланцюжок, що перебував у неї на шиї, довжиною приблизно 50-60 см., вартістю 1500 грн., на якому знаходився золотий хрестик, вартістю 3000 грн., та заволодів грошовими коштами в сумі 1000 грн., які знаходились на другому поверсі сауни, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 5500 грн.

В результаті нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому нижньої третини тіла правої ліктьової кістки зі зміщенням уламків, набряк м'яких тканин правого передпліччя, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричиняють тривалий розлад здоров'я; крововилив м'яких тканин лівої виличної ділянки обличчя, лівої перед-вушної ділянки, лівої підщелепної ділянки з переходом на ліву бокову поверхню шиї, крововилив під апоневроз черепа, забій головного мозку легкого ступеня, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я; крововилив м'яких тканин в проекції правої ключиці та підключичної ділянки з переходом на передню поверхню грудної клітки, який за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень (що мають незначні скороминущі наслідки).

В поданих апеляційних скаргах прокурор та потерпіла ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просять вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначення покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Ухвалити свій вирок, яким за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі ближче до максимального розміру.

Вказують, що судом в достатній мірі не враховано особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, тяжкість вчиненого злочину, наслідки, що настали та те, що завдані злочином збитки повністю не відшкодовані.

Обвинувачений ОСОБА_3 та в його інтересах захисник ОСОБА_2 в поданих апеляційних скаргах, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність тяжкості призначеного покарання його особі, просять вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання, призначивши таке нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин. На думку обвинуваченого та його захисника, судом не враховано, що він має постійне місце проживання, характеризується позитивно, розкаявся у вчиненому, має малолітню дитину та матір, інваліда ІІІ-ї групи, які знаходяться на його утриманні, виявляє легку розумову відсталість, зробив відповідні висновки із своєї негативної поведінки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора та потерпілу ОСОБА_1, які підтримали подані апеляційні скарги, з посиланням на зазначені в них доводи, обвинуваченого та його захисника ОСОБА_2, які просять апеляції прокурора та потерпілої залишити без задоволення, задовольнивши їх апеляційні скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та не оскаржується в апеляціях, як і не оспорюється кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 187 КК України.

Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, судом при призначенні ОСОБА_3 покарання взято до уваги суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким.

Суд також обґрунтовано визнав обтяжуючими покарання ОСОБА_3 обставинами - рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Таким чином, місцевий суд, враховуючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3, який раніше неодноразово судимий, з попередніх судимостей жодних висновків не зробив, новий, умисний злочин вчинив фактично відразу після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував тривалий строк покарання, беручи до уваги думку потерпілої ОСОБА_1, яка просить виключно суворо покарати обвинуваченого, те, що ОСОБА_3 посередньо характеризується за місцем проживання, систематичність вчинення кримінально-карних діянь, правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі реально ближче до мінімального розміру.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3, при даних конкретних обставинах провадження та особі обвинуваченого є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, тобто ґрунтується на вимогах закону.

При цьому судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника.

А тому, колегія суддів не може погодитись з твердженнями обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про призначення явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.

Ті обставини, що ОСОБА_3 визнав вину, має на утриманні матір та малолітню дитину, в даному випадку не є підставою для призначення йому більш м'якого покарання, оскільки це не спростовує встановлених судом обставин і висновків та не дає підстав вважати, що виправлення обвинуваченого можливе при призначенні іншого виду та розміру покарання.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Однак, ні обвинувачений, ні його захисник не навели переконливих доводів про доцільність призначення обвинуваченому покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин та можливість його виправлення, попередження вчинення нових злочинів при даних обставинах, взагалі не мотивували свого висновку, а лише обмежилися посиланням на обставини, що пом'якшують покарання.

Тому, застосування до ОСОБА_3 ст. ст. 69, 75 КК України колегія суддів вважає безпідставним.

Більше того, враховуючи те, що обвинувачений не працює, жодних доходів немає, нещодавно звільнився з місць позбавлення волі, де відбував тривалий строк покарання у колегії суддів викликає об'єктивний сумнів, що ОСОБА_4 утримує матір, яка отримує пенсійне забезпечення.

Доказів, які б стверджували протилежне, ні обвинуваченим, ні його захисником суду не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Такі обставини ґрунтуються виключно на твердженнях обвинуваченого та його захисника, які є прямо зацікавленими особами, що не можна визнати належними та об'єктивними доказами.

Разом з тим, ОСОБА_3 визнав вину у вчиненому, має малолітню дитину та фактично визнає вину у скоєному, що на переконання колегії суддів пом'якшує його покарання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_3, при даних конкретних обставинах провадження та особі обвинуваченого є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, тобто ґрунтується на вимогах закону.

Сама по собі та обставина, що ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину та в повному обсязі не відшкодував спричинену потерпілій шкоду в даному випадку не може слугувати підставою для призначення йому більш суворого покарання.

При цьому, з огляду на те, що злочинні дії ОСОБА_3 кваліфіковані, як розбій поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вчинений з проникненням у приміщення, такі ознаки злочину, як проникнення у приміщення та тяжкість спричинених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не можуть бути визнані обтяжуючими покарання обвинуваченого обставинами, в чому намагається переконати колегію суддів потерпіла та прокурор.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування вироку у межах апеляційних скарг прокурора та потерпілої у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а :

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 5 листопада 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора, потерпілої ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Болотін С.М.