Рішення № 42122071, 10.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10384/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3674/14

Головуючий у 1-й інстанції Середа А. В.

Доповідач Одринська Т. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Лобова О.А., Акопян В.І..,

При секретарі: Гнатюк О.С..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року про забезпечення позову та апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання, збереження і невідємні поліпшення нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 його користь 34 900 грн. витрат на невід'ємні поліпшення квартири АДРЕСА_1, та 6328,62 грн. витрат на утримання і збереження а всього - 41 228 грн. 62 коп., стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 34900 грн. витрат на невід'ємні поліпшення і 6328,62 грн. витрат на утримання і збереження вищевказаної квартири, а всього - 41 228 грн. 62 коп. Стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь судові витрати та витрати пов'язані з проведенням експертизи.

ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, щляхом заборони відповідачам здійснювати дії з відчуження квартири № 271 в будинку № 17 по вул ОСОБА_5 в м. Кременчуці Полтавської області, а також заборонени державним реєстраторам Державної реєстраційної служби України вчиняти реєстраційні дії, повязані з переходом права власності на вказане майно до третіх осіб та обтяженням вказаної квартири на користь третіх осіб, окрім реєстраційних дій, повязаних з реєстрацією права власності на вказану квартиру за відповідачами.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено відповідачам здійснювати дії з відчуження квартири № 271 в будинку № 17 по вул ОСОБА_5 в м. Кременчуці Полтавської області, а також заборонено державним реєстраторам Державної реєстраційної служби України вчиняти реєстраційні дії, повязані з переходом права власності на квартиру № 271 в будинку № 17 по вул ОСОБА_5 в м. Кременчуці Полтавської області до третіх осіб та обтяженням вказаної квартири на користь третіх осіб, окрім реєстраційних дій, повязаних з реєстрацією права власності на вказану квартиру за відповідачами.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 34 900 грн. витрат на невідємні поліпшення і 6328,62 грн. витрат на утримання і збереження квартири № 271 в будинку № 17 по вул ОСОБА_5 в м. Кременчуці Полтавської області, а всього 41228 грн. 62 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 34 900 грн. витрат на невідємні поліпшення і 6328,62 грн. витрат на утримання і збереження квартири № 271 в будинку № 17 по вул ОСОБА_5 в м. Кременчуці Полтавської області, а всього 41228 грн. 62 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2053 грн..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2053грн.

З ухвалою суду першої інстанції не погодились ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_6, особа, що не приймала участі у справі, проте вважає, що її права та законні інтереси порушено, та подали на апеляційні скарги, в якій просять ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апелянти вважають ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, вказуючи на те, що на даний час відповідачі у справі не є власниками спірної квартири, тому є недопустимим даний види забезпечення позову, оскільки право власності у встановленому законом порядку зареєстровано за ОСОБА_6 16.10.2014р..

В апеляційному порядку рішення районного суду оскаржили ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального прав, просили рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

ОСОБА_4 звертаючись до суду з вказаним позовом вважав, що є підстави для стягнення з відповідачів на його користь витрат на утримання, збереження і невідємні поліпшення квартири АДРЕСА_2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач є добросовісним набувачем та згідно вимог ч.4 ст.390 ЦК України має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2013 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 шляхом визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 за кожним з позивачів у рівних частках, а саме:

- визнано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_1;

- визнано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_2.

Виселено ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_4.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 19.09.2013 р. частково скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_4, в решті - залишено без змін.

Вищевказаними рішеннями встановлено незаконність вибуття з володіння власника ОСОБА_7 спірної квартири, визнавши за відповідачами в даній справі, як спадкоємцями після померлого ОСОБА_7, право власності на квартиру АДРЕСА_5 та витребувано її від добросовісного набувача ОСОБА_4

Встановлено, що в березні 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись в органи внутрішніх справ із заявою про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння квартири належної ОСОБА_7.

27.11.2007 прокурором міста Кременчука було порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

В ході розслідування вказаної кримінальної справи, встановлено, що ОСОБА_8, за попередньою змовою з невідомою особою, використовуючи фіктивне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.10.1996 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 10.05.2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, 06.03.2007 року зареєстрував за собою право власності на вказану вище квартиру.

Постановами слідчого від 17.03.2009 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано потерпілими по кримінальній справі, порушеної за ознаками ст. 190 ч. 4 КК України, а постановами слідчого від 25.03.2009 року цивільними позивачами.

Постановою старшого слідчого СВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області від 12.01.2012 року кримінальна справа відносно ОСОБА_8 закрита в звязку зі смертю особи, яка вчинила злочин.

З викладеного вбачається, що розслідування вказаної кримінальної відбувалося з 27.11.2007 р. по 12.01.2012р., в ході якого проводилися слідчі дії. ОСОБА_11 було відомо про проведення розслідування щодо шахрайського заволодіння квартирою, яку ним було придбано 23.05.2007р. Будь-які зроблені за цей час поліпшення проведені в квартирі АДРЕСА_5, позивачем були здійснені за власним розсудом і на власний ризик.

Суд першої інстанції вважав встановленим, що станом на 23.05.2007 року, коли була придбана спірна квартира, остання була у занедбаному стані, у зв'язку з чим позивачу довелось понести витрати на здійснення невід'ємних поліпшень квартири, які стали результатом ремонтно-будівельних робіт. Проте, такий висновок суперечить матеріалам справи, оскільки стан квартири на момент придбання 23.05.2007р. ніякими обєктивними даними не визначений та судом фактично не встановлений, тому має характер припущення.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 237 від 28.05.14 року не є належним доказом визначення вартості здійснених позивачем поліпшень у спірній квартирі, оскільки дана експертиза не визначає час проведення ремонтних робіт. Надані позивачем товарні чеки, квитанції не містять прізвища особи, кому видавались, тому ідентифікувати їх з імям позивача та визнати їх доказами в даній справі підстав не має.

Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідачів плати за утримання та збереження квартири не грунтуються на вимогах Закону.

Так, згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить

Відповідно до п.5 ч. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином оплата за комунальні послуги покладається на власника майна. Встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2007 року був власником спірної квартири, тому тягар утримання майна покладається на нього. Оскільки, він проживав в даній квартирі та сам був споживачем послуг, що надавалися комунальними службами, то як споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Враховуючи викладене місцевий суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, рішення районного суду необхідно скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4

Крім того, підлягає скасуванню ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року про забезпечення позову, оскільки передбачених ст.151 ЦПК України підстав для забезпечення позову не вбачається.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 необхідно стягнути судові витрати в сумі 534 грн.08 коп. на користь держави

Керуючись 303, ч. 1 п. 2, ч. 2 п.2 ст.307, ч. 1. п. 3, 4 ст. 309, ч. 1 п. 1 ст. 312, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року скасувати. Ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання, збереження і невідємні поліпшення нерухомого майна відмовити.

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року задовольнити частково.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 жовтня 2014 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області (м. Полтава), Код ЄДРПОУ: 38019510, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Код банку отримувача: 831019, р/р: 31217206780002, Код класифікації доходів бюджету 22030001, Код ЄДРПОУ суду: 02893077) судовий збір у сумі 534 грн.08 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : Т.В. Одринська

Судді: О.А. Лобов

ОСОБА_12