Рішення № 42121345, 18.12.2014, Семенівський районний суд Полтавської області

Семенівський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2014 смт. Семенівка

№ 547/555/14-ц

Провадження по справі № 2/547/192/14

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Литвина М. М.,

при секретарі Сінельник С. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області про визнання права власності на ? частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 районна державна адміністрація Полтавської області, Служба у справах дітей ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області, Прокуратура Семенівського району Полтавської області, Приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба ОСОБА_3 районного управління юстиції Полтавської області, про визнання права власності на ? частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до Семенівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області про визнання права власності на ? частину квартири. Позов мотивує тим, що вона з 2000 року проживала однією сімєю із ОСОБА_8 Георгієвичем та перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Від шлюбних відносин мають двох дітей: ОСОБА_6, 10.11.2004р.н. та ОСОБА_9, 23.12.2011р.н.

08.02.2006р. разом із ОСОБА_8 придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1.

09.01.2014р. ОСОБА_8 Георгієвич помер.

Вважає, що має право на ? частину вказаної квартири.

Прохала суд визнати, що їй, на праві приватної власності, належить ? частина квартири АДРЕСА_1.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулася до Семенівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області про визнання права власності на ? частину квартири. Позов мотивує тим, що 02.08.1988 року між нею та ОСОБА_8 було укладено шлюб який був зареєстрований в ОСОБА_3 районному відділі реєстрації актів громадянського стану Полтавської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис №37 від 02.08.1988 року.

За період шлюбу, за спільною домовленістю, з метою забезпечення у майбутньому житлом їхньої спільної доньки ОСОБА_10, ними було спільно придбано майно, що складається з квартири АДРЕСА_2 (загальною вартістю 50000 грн. 00 коп.), договір купівлі-продажу якої було нотаріально посвідчено Приватним нотаріусом 08.02.2006 року, який за спільною домовленістю оформлено було на її чоловіка ОСОБА_8.

09.01.2014р. ОСОБА_8 Георгієвич помер.

Вважає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, тому вона має право на ? частину спільно придбаної з ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_3.

Прохала суд визнати, що їй, на праві приватної власності, належить ? частина квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, вказала, що проживала із померлим ОСОБА_8 однією сімєю з 2000 року, тому має право на ? частину зазначеної квартири.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_11, що діє на підставі угоди про представництво інтересів, позовні вимоги підтримав, вказав, що майно набуте за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є спільною сумісною власністю, вказана квартира була придбана під час спільного проживання, тому ОСОБА_1 має право на ? частину вказаної квартири. Прохав визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2, первісний позов не визнала в повному обсязі, вказала що спірна квартира була придбана нею та ОСОБА_8 під час перебування в зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Прохала визнати за нею право власності на ? частину спірної квартири.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_12, що діє на підставі угоди про представництво інтересів, первісний позов не визнав посилаючись на те, що спірна квартира була придбана за спільні кошти ОСОБА_8 та ОСОБА_13 під час перебування в зареєстрованому шлюбі, тому право власності на ? частину вказаної квартири має ОСОБА_13

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області ОСОБА_14, що діє на підставі доручення, проти задоволення первісного та зустрічного позову не заперечувала, позовні вимоги визнала в повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор Пістун К. О. зазначила, що іншого житла ОСОБА_1 не має, і суду слід винести рішення яке б не порушувало права малолітніх дітей.

Суд, заслухавши пояснення позивача за первісним позовом, представника позивача за первісним позовом, відповідача, представника відповідача за первісним позовом, представників тертіх осіб, пояснення свідків, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх в своїй сукупності, встановив наступні обставини.

Згідно договору Купівлі продажу від 08.02.2006р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 районного нотаріального округу, ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_15 трикімнатну квартиру № 8 (вісім), що розташована в с-щі Семенівка Семенівського району Полтавської області по вул. Леніна в будинку № 47.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9792860 від 09.02.2006р. квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_8.

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу від 02.08.1988 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 (прізвище після реєстрації шлюбу «Шароян») укладено шлюб, актовий запис №37.

Згідно копії домової книги квартири АДРЕСА_4, у вказаній квартирі проживають: ОСОБА_8, який зареєстрований за вказаною адресою 31.03.2012р., та ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які зареєстровані в домовій книзі 12.12.2012р. .

Згідно копії іпотечного договору № 1 від 14.02.2006р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки є 3 кімнатна квартира № 8, що належить Іпотекодавцю (ОСОБА_8 Г.) на праві спільної сумісної власності подружжя, передається в іпотеку за згодою дружини та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

Згідно копії Заяви від 14.02.2006р. ОСОБА_2 надала свою згоду на укладення договору іпотеки та гарантувала повернення кредитних коштів у ВАТ «Державний ощадний банк України».

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 була придбана в період перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_8 та ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положення ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.2 ст.60 Сімейного Кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 Сімейного Кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч.1 ст. 356 ЦК України, є спільною частковою власністю.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.1 ст.74 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд не може прийняти її твердження про те, що квартира АДРЕСА_4 була придбана під час спільного проживання і є обєктом спільної сумісної власності, оскільки в момент придбання вказаної квартири ОСОБА_8 перебував в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, вказана квартира була придбана за спільні кошти ОСОБА_8 та ОСОБА_2, яка дала свою згоду на укладення іпотечного договору та гарантувала повернення кредитних коштів, тому суд приходить до висновку, що вказана квартира не може бути обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_1.

Також, в ході судового розгляду, не надано жодного документального підтвердження того, що квартира АДРЕСА_4 придбавалася ОСОБА_8 та ОСОБА_1 спільно та за спільні кошти.

Враховуючи те, що вказана квартира не може бути обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та про необхідність відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_4 була придбана в період перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 та за спільні кошти, тому є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд робить висновок про те, що квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

На основі викладеного, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_4, підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що під час подання зустрічної позовної заяви, було сплачено судовий збір в сумі 250грн. 00коп. згідно квитанції №1822.1412.2 від 23.07.2014р., тому, згідно ст. 88 ЦПК України, вказані судові витрати підлягають стягненню солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області на користь ОСОБА_2.

На підставі ст. ст. 15, 16, 316, 328, 355, 356, 372, 392 ЦК України, 60, 61, 69,70 СК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області про визнання права власності на ? частину квартири - відмовити в повному обсязі в звязку з необґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області про визнання права власності на ? частину квартири задовольнити.

Визнати, за ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН-2451005142, паспорт серії КО №318701, виданий 02.01.2002р.) право власності на ? частину квартири АДРЕСА_6.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КН №375542) та ОСОБА_3 селищної ради Семенівського району Полтавської області (код ЄДРПОУ-22538295, адреса: вул. Леніна, 44-а, смт. Семенівка, Семенівський район Полтавська область) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КО № 318701, виданий 02.01.2002р., ІПН - НОМЕР_1) 250грн. 00коп. (двісті пятдесят гривень 00коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Полтавської області через Семенівський районний суд.

Головуючий - підпис

«З оригіналом згідно»

Суддя Семенівського районного суду

Полтавської області ОСОБА_17