Ухвала суду № 42118887, 05.11.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/9818/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Делікатна Л. В. Провадження № 11-кп/789/288/14 Доповідач - Римар Т.М.Категорія - ч.3 ст.185, ст.395 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 р. Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

Головуючого - Римар Т.М.

Суддів - Тиха І. М., Свачій І. М.,

при секретарі - Дмитрів О.М.;

з участю: прокурора - Пащенка В.В.;

обвинуваченої - ОСОБА_3;

захисника - адвоката ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від " 5 " серпня 2014 року, -

Встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м.Макіївка Донецької області, громадянку України, зсередньою освітою, неодружену, непрацюючу, проживаючу по АДРЕСА_1, раніше судиму: 31 жовтня 2001 року Центрально-Міським районним судом м.Макіївки Донецької області за ч.2 ст.86 КК України із застосуванням ст.44 КК України на 3 роки позбавлення волі; 26 грудня 2001 року Кіровським районним судом м.Макіївки Донецької області за ч.ч.2,3 ст.185, ч.ч.1,3 ст.42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 31 жовтня 2006 року Центрально-Міським районним судом м.Макіївки Донецької області за ч.1 ст.309 КК України на 2 роки обмеження волі; 8 лютого 2007 року Центрально-Міським районним судом м.Макіївки Донецької області за ч.2 ст.121, ч.4 ст.70 КК України на 7 років позбавлення волі. Звільнену 28 серпня 2013 року після відбуття покарання,

засуджено:

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з 23 квітня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судової трасологічної експертизи в розмірі 553,41 грн.

Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного із проникненням в житло, та за порушення правил адміністративного нагляду, а саме за те, що вона, будучи особою, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, без поважних причин у визначений строк не прибула до обраного місця проживання.

Згідно вироку суду дані кримінальні правопорушення ОСОБА_3 вчинила за наступних обставин.

23 квітня 2014 року близько 12 години ОСОБА_3 прийшла на територію господарства, де проживає сім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_2. Підійшовши до вхідних дверей будинку, ОСОБА_3 зрозуміла, що вони зачинені та мешканців всередині будівлі немає. В подальшому, ОСОБА_3 помітила у дитячому візку, який знаходився біля входу у вищевказаний будинок, а саме у відділенні для речей, ключ від вхідних дверей у домоволодіння сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і в неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна із будинку сім'ї Данько. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 вийняла із відділення для речей дитячого візка ключ і з його допомогою відчинила двері в будинок сім'ї Данько та з метою крадіжки проникла в приміщення вищевказаного житлового будинку, звідки таємно викрала золоті вироби, а саме: три каблучки, загальною вартістю 4200 грн., ланцюжок, на якому знаходилися хрестик та кулон, загальною вартістю 2000 грн., а також срібну каблучку, вартістю 300 грн. Після вчинення крадіжки ОСОБА_3 з викраденим з місця скоєння злочину втекла, чим завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 6500 грн.

Крім цього, вироком Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 8 лютого 2007 року ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а також на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком того ж суду від 31 жовтня 2006 року, більш суворим за даним вироком, ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Згідно довідки про звільнення серії ТЕР №04636 від 28 серпня 2013 року ОСОБА_3 було звільнено після відбування покарання із Збаразької виправної колонії №63. 19 липня 2013 року Збаразьким районним судом Тернопільської області на підставі п."б" ст.3, ст.ст.4-6, 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", ст.411 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 Перехідних положень КПК України, ОСОБА_3 було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік. Після встановлення адміністративного нагляду ОСОБА_3 обрала постійне місце проживання у АДРЕСА_3 та беззаперечно знала, що їй судом встановлений адміністративний нагляд, відповідно до якого, поряд з іншими обмеженнями, їй потрібно було прибути до обраного місця проживання не пізніше 31 серпня 2013 року та зареєструватись у Кіровському МУ УМВС України в Донецькій області. Однак ОСОБА_3, всупереч вищевказаному рішенню суду, з метою ухилення від адміністративного нагляду, після відбуття покарання буз поважних на те причин, не повідомивши контролюючі органи, не прибула по місцю обраного проживання, а залишилась проживати у свого співмешканця в АДРЕСА_1, де 23 квітня 2014 року була затримана працівниками правоохоронних органів за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3, не оскаржуючи вирок в частині доведеності її вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій, просить пом'якшити призначене судом покарання, а саме застосувати ст.69 КК України, посилаючись на те, що, на її думку, покарання є надто суворим, оскільки судом не в повній мірі враховано те, що вона є особою молодого віку, а також не враховано пом'якшуючі обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_3 та її захисника - адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити, крім того, задовольнити клопотання ОСОБА_3 про застосування до неї Закону України "Про амністію у 2014 році", міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду і відсутність підстав для його зміни та відсутність підстав для застосування амністії, перевіривши матеріали кримінального провадження до дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю доказів, наведених у вироку.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_3 визнала свою вину, щиро розкаялась у вчиненому та повністю погодилась зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували її винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій за ч.3 ст.185, ст.395 КК України в апеляційній скарзі нею не оскаржуються.

Щодо покарання, то воно призначено ОСОБА_3 судом першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України.

Санкції статей - ч.3 ст. 185, ст.395 КК України, за які засуджена ОСОБА_3, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років (за ч.3 ст.185 КК України) та арешт на строк до 6 місяців (за ст.395 КК України).

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, обираючи покарання ОСОБА_3, в достатній мірі врахував пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі ті, на які вказує обвинувачена в своїй апеляційній скарзі, зокрема, визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочинів, а також врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання, і призначив їй за ч.3 ст.185 КК України мінімальне покарання у виді 3 років позбавлення волі, яке на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів поглинуло покарання, призначене за ст.395 КК України у виді 6 місяців арешту.

Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_3 з застосуванням ст.69 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки призначене їй покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених нею злочинів, особі засудженої, яка раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, в тому числі за умисні тяжкі злочини, та на даний час має ряд непогашених судимостей і знову вчинила умисні злочини, один з яких (за ч.3 ст.185 КК України) відповідно до ст.12 КК України є тяжким, що характеризує її стійкість до протиправної поведінки та небажання стати на шлях виправлення.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню засудженим нових злочинів.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженій ОСОБА_3 покарання є необхідним для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Таким чином, підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання засудженій ОСОБА_3, як вона просить в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, а тому вирок є законний та обґрунтований і підстав для його зміни немає.

Також, безпідставним є клопотання засудженої ОСОБА_3 про застосування стосовно неї Закону України "Про амністію у 2014 році", оскільки відповідно до ст.12 цього закону, його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом. Даний закон набрав чинності 19 квітня 2014 року. Як встановлено судом ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України - крадіжку, 23 квітня 2014 року та цього ж дня було перервано продовжуваний злочин, передбачений ст.395 КК України - порушення правил адміністративного нагляду, тобто дані кримінальні правопорушення ОСОБА_3 вчинила після набранням чинності вищезгаданого Закону.

Керуючись ст.ст. 405,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від " 5 " серпня 2014 року стосовно ОСОБА_3 - без зміни.

Дана ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3(трьох) місяців з дня її проголошення.

Судді:

Т.М. Римар І.М.Тиха І.М.Свачій

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.М. Римар