Вирок № 42118149, 26.12.2014, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 595/2563/13-к

Провадження № 1-кп/603/14/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2014 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

при секретарі Бішко І.М.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Монастириська Тернопільської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210060000441 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Бучача Тернопільської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючої в АДРЕСА_2, громадянки України, освіти середньої, не працюючої, судимої 10 жовтня 2013 року Бучацьким районним судом Тернопільської області за ч. 1 ч. 2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України,

за участю: прокурора - Петрівської І.А. потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника - ОСОБА_4, обвинуваченої - ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

Так, обвинувачена ОСОБА_1, будучи засудженою за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не стала, а знову вчинила ряд кримінальних правопорушень, які мали місце за таких обставин.

Зокрема, 09 листопада 2013 року близько 20 год. 35 хв. в обвинуваченої ОСОБА_1, яка перебувала на сходовій площадці багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи який вона тоді ж і в тому ж місці, перебуваючи на сходовій площадці, де переконавшись в тому, що за нею ніхто не спостерігає і, що її дії не будуть помічені сторонніми особами, повторно таємно викрала належний ОСОБА_3 велосипед марки «Експлорер», вартістю 480 грн., після чого із викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення втекла, чим спричинила наведеному потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

У подальшому, 12 листопада 2013 року близько 09 год. 15 хв. в обвинуваченої ОСОБА_1, яка перебувала в будинку, що належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_2, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи який вона тоді ж і в тому ж місці, перебуваючи у будинку, де переконавшись в тому, що за нею ніхто не спостерігає і, що її дії не будуть помічені сторонніми особами, повторно таємно викрала із будинку належний ОСОБА_2 тюнер «Глобо», вартістю 180 грн., після чого із викраденим майном покинула місце вчинення кримінального правопорушення, чим спричинила наведеному потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, та суду пояснила, що дійсно 09 листопада 2013 року близько 20 год. 35 хв. будучи на підпитку на сходовій площадці багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться в по АДРЕСА_3 викрала велосипед викотивши його з під'їзду й поїхала на ньому додому, а також 12 листопада 2013 року близько 09 год. 40 хв. із будинку ОСОБА_2, який розташований по АДРЕСА_4 в АДРЕСА_2, де перебувала у гостях, викрала тюнер до телевізора торгової марки «Глобо».

Окрім цього, обвинувачена ОСОБА_1 зазначила, що щиро кається у скоєному, просить суд її суворо не карати.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачена та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оцінивши досліджені в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні злочину, який слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченої, дані що її характеризують, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, думку потерпілих.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 неодноразово притягується до кримінальної відповідальності, вчинила злочин, який кваліфікується, як злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, потерпілі претензій до обвинуваченої не мають і просять її суворо не карати.

Окрім цього, обвинувачена ОСОБА_1 упродовж судового розгляду визнавала вину в інкримінованих їй злочинах, надавала показання, які відповідали обставинам викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Обвинувачена ОСОБА_1 щиро розкаялась в скоєному, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, є обставиною, що пом'якшує покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, обмірковуючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1, враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід обрати міру покарання при альтернативній санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі, оскільки виправлення та перевиховання не можливо без ізоляції від суспільства так як обвинувачена ОСОБА_1 має схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Як установлено в судовому засіданні ОСОБА_1 засуджена вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 10.10.2013 року за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в абзаці першому пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

З огляду на те, що ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення за даним вироком після постановлення вироку Бучацьким районним судом від 10 жовтня 2013 року, тому суд вважає покарання обвинуваченій призначати за правилами передбаченими ст. 71 КК України.

З врахуванням вказаних обставин, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченій ОСОБА_1 ст. 75 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не пред'являвся.

Процесуальні витрати на залучення експерта становлять 684 грн. 60 коп. й підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 у дохід державного бюджету.

Речові докази у судовому провадженні, передані на зберігання потерпілим слід їм залишити.

Крім того, у судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки ОСОБА_1 є особою, яка не позбавлена батьківських прав та яка на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» має донку, якій не виповнилося 18 років.

Обвинувачена ОСОБА_1 подала суду заяву в якій зазначила, що дає згоду на застосування щодо неї Закону України «Про амністію у 2014 році».

Розглядаючи питання про можливість застосування до ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом встановлено наступне.

Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» (зі змінами та доповненнями) підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, та який вчинено до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році».

ОСОБА_1 є особою, яка на день набрання чинності Законом України «Про амністію в 2014 році» має малолітню дочку - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, якій не виповнилося 18 років, не позбавлена батьківських прав, що підтверджується довідкою від 24 грудня 2014 року № 665/01-18 Служби у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації.

Підстав, передбачених Законом України «Про амністію у 2014 році» та Законом України «Про застосування амністії в Україні» (зі змінами та доповненнями), за яких до ОСОБА_1 неможливо було б застосувати амністію, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від покарання, призначеного цим вироком, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» (зі змінами та доповненнями).

Приписами ч. 1 ст. 377 КПК України передбачено, що коли обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Враховуючи те що обвинувачена ОСОБА_1 звільняється від покарання, суд звільняє її з-під варти в залі судового засідання.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, 377 КПК України, Законом України від 08 квітня 2014 року "Про амністію у 2014 році (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 р.)" суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати частково невідбуте покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) місяців за вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2013 року, і остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від покарання, призначеного цим вироком, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 08 квітня 2014 року "Про амністію у 2014 році" (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 р.).

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь державного бюджету 684 грн. 60 коп. (шістсот вісімдесят чотири грн. шістдесят коп.) за проведення судово-товарознавчих експертиз.

Речовий доказ: велосипед марки «Експлорер» темно-синього кольору, переданий на зберігання потерпілого ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили залишити у власності та користуванні ОСОБА_3.

Речові докази: тюнер марки «Глобо 4100С» сріблястого кольору передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили залишити у власності та користуванні ОСОБА_2.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до апеляційного суду Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.

Судове рішення, що набрало законної сили звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до Монастириського районного суду із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного суду України. Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя І. М. Галіян