Рішення № 42116827, 29.12.2014, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7345/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 грудня 2014 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Едера П.Т.

при секретарі Репета К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної служби охорони ГУ МВС України у Львівській області про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків, зобовязання до вчинення дій,-

у с т а н о в и в:

Позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з вищевказаним позовом, котрим, з урахуванням уточнень просила визнати розірвання договорів № 4402 та № 4403 від 10.07.2012 р. як односторонню відмову від виконання зобовязання та спричинення завданої цим договором матеріальної шкоди. Зобовязати відповідача - УДСО при ГУМВС України у Львівській області в особі Центру технічної охорони УДСО при ГУМВС України у Львівській об¬ласті, відшкодувати завдані матеріальні збитки, понесені внаслідок односторонньої відмови від виконання взятих на себе зобовязань в сумі 78214, 07 грн. Зобовязати відповідача відновити надання послуг згідно укладених договорів.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 10 липня 2012 року між нею, ОСОБА_1 та Управлінням державної служби охорони УДСО при ГУМВС України у Львівській області, укладено договір Ц-2 4402, 4403 на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, відповідно до якого нею було здано під охорону житлове приміщення квартири № 90 на пр. Червоної Калини, 123 у м. Львові, в якій вона, Позивач проживала на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 459 від 20.09.1990 р. і ордера на вселення у таку, виданого на підставі вказаного рішення Львівської міської ради і на підставі яких вона є основним квартиронаймачем цієї квартири. В укладеному договорі не було встановлено строку дії такого.

Позивач зазначила, що відповідно до укладеного договору нею було передано на охорону квартиру, в якій вона проживала разом зі членами своєї сімї, в якій знаходились їхні особисті речі, коштовності, документи, медикаменти, кошти, посуд, предмети гігієни, косметика, побутова техніка, меблі, одяг, взуття, в тому числі у цій квартирі знаходились сигналізаційні пристрої, які встановлені за її кошти.

З тексту позовної заяви вбачається, що відповідно до укладеного договору позивачем 27.09.2014 р. її квартиру було поставлено під сигналізацію та прийнято таку пультом охорони. 29.09.2014 р. на її мобільний телефон двічі телефонував черговий по пульту та повідомив про те; що у квартирі спрацювала сигналізація. Оскільки вона в той час перебувала у відрядженні то прибула на місце 29.09.2014 р. близько 19.00 годин і побачила, що у квартирі виламані замки вхідних дверей та замінені такі на інші і потрапити у квартиру № 90 вона не змогла, а також не змогла забрати свої особисті речі. Працівника УДСО біля дверей квартири не було. У квартирі знаходились сторонні люди, які не були та не є учасниками договірних відносин і які посеред ночі виставили в коридор частину її особистих речей, які були складені у сумки та кульки, а інші речі, цінності, документи, медикаменти, коштовності, побутові товари, посуд, гроші, побутову техніку та інше залишилось у квартирі. Викинуті речі, як зазначила позивач охоронялись її чоловіком до забрання таких 30.09.14р. і в цей день саме 30.09.2014 р. їй було вручено лист від 25.09.2014 р. № 1545., яким повідомлено про те, що укладені договори від 10.07.2012 р. № 4402 та № 4403 розриваються відповідачем в односторонньому порядку з 26.09.2094 року. Позивач наголосила, що жодним чином не була повідомлена про намір вчинити певні дії у відповідності до умов договору, що стало причи¬ною порушення її прав, передбачених при укладенні договору та призвело до втрати майна, яке було викрадено третіми особами, внаслідок неналежного виконання договірних відносин відповідачем про, що нею було подано зая¬ву про злочин в правоохоронні органи, а третіх сторонніх осіб не було затрима¬но працівником УДСО, що суперечить умовам укладеного договору і є підста¬вою для подання цього позову. Позивач вважає, що у разі своєчасного отримання повідомлення про намір розірвати договір, вона могла б уникнути наслідків, які є станом на даний час і пере¬укласти договір з іншою охоронною фірмою.

З наведеного позивач вбачає, що відповідач не виконав взятих на себе зобовязань, а тому зобовязаний, на її думку відшкодувати матеріальні збитки, понесені нею, ОСОБА_1 за умови невиконання укладеного договору та розірвання такого в односторонньому порядку.

При зверненні до суду із цим позовом, позивач посилається зокрема на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та зазначила, що відповідно до цього Закону виконавець це субєкт господарювання, який виконує або надає послуги, виконавцем та надавачем послуг у цьому випадку є УДСО при ГУМВСУ у Львівській області в особі Центру технічної охорони УДСО при ГУМИВС України у Львівській області, що не виконав умов договору, яким надавалось послугу для задово¬лення потреб споживача послуг ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та її уповноважений представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити, надали суду пояснення, що аналогічні викладеному в тексті позовної заяви.

Уповноважений представник відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, зазначив, що вимоги позивача не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та надуманими. Пояснив, що дійсно між відповідачем та ОСОБА_1 був укладений договір Ц-2 4402, 4403 на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, відповідно до якого позивачем було здано під охорону житлове приміщення квартири № 90 на пр. Червоної Калини, 123 у м. Львові. Згідно умов договору Відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо існують судові рішен¬ня, що одночасно надають повноваження декільком фізичним особам та/або субєктам господарювання на використання «Обєкта», що охороняється. 29. 09.2014 року Державною виконавчою службою виконувалось рішення Сихівського районного суду м. Львова про зобовязання ОСОБА_1, ОСОБА_4 не чинити перешкод неповнолітній ОСОБА_5 у користуванні кв. № 90 на пр.Ч.Калини,123 у м. Львові. В звязку із чим відповідач не мав права чинити перешкод у виконанні рішення суду і в односторонньому порядку розірвав договір про, що відповідно і повідомив позивача в порядку передбаченому договором. На підставі чого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, зясувавши дійсні обставини справи, права і обовязки сторін, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у їх задоволенні, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.

10 липня 2012 року між сторонами у справі ОСОБА_1 та Управлінням державної служби охорони УДСО при ГУМВС України у Львівській області, укладено договір Ц-2 4402, 4403 на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.

Відповідно до цього договору позивачем ОСОБА_1 було здано під охорону житлове приміщення квартири № 90 на пр. Червоної Калини, 123 у м. Львові.

Укладеним договором не встановлено строку його дії.

Позивач у вказаній квартирі проживала на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 459 від 20.09.1990 р. і ордера на вселення, виданого на підставі вказаного рішення Львівської міської ради.

Відповідно до п.9.1 вищевказаного договору, цей договір укладається сторонами до 10.07.2013 року і починає свою дію для Сторін з моменту його підписання. Якщо за один місяць до закінчення або переукладення на нових умовах, дія Договору вважається продовженою за згодою обох Сторін на кожний наступний рік.

Пунктом 9.2 визначено, що кожна із сторін може достроково розірвати цей Договір, попере¬дивши про це у письмовій формі іншу сторону не пізніше, ніж за 15 діб до да¬ти його розірвання.

Згідно із умовами п. 9.4 цього ж договору, усі повідомлення, направлені сторонам одна одній з усвідомленням про одержання його адресатом або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін.

Умовами договору Ц-2 4402, 4403 від 10.07.2012 року, п. 4.2.3. передбачено, що УДСО пр. ГУ МВС України у Львівській області, як сторона договору під назвою «Охорона» має право розірвати договір в односторонньому порядку та відключити сигналізацію «Обєкта» від ПЦС, якщо існують чинні судові рішен¬ня (рішення, ухвала, постанова), господарські договори, а також інші документи, що одночасно надають повноваження декільком фізичним особам та/або субєктам господарювання на використання «Обєкта», що охороняється ( п. 4.2.3.7.договору).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

На підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17.12.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зобовязано не чинити перешкоди неповнолітній ОСОБА_5 у користуванні квартирою № 90 на пр. Червоної Калини, 123 у м. Львові.

Відповідно до рішення Апеляційного суду у Львівській області від 13.05.2010. ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_6 знято з реєстрації у вказаній квартирі і на протест прокуратури Сихівського району від 25.11.2011 №53/244 розпорядження Сихівської РА від 18.11.2010 №643 було скасовано. У квартирі залишилась зареєстрованою тільки неповнолітня ОСОБА_5.

Згідно з рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.12.2011 розпорядженням голови Сихівської РА від 16.02.2012 №62 основним наймачем квартири знову визнано ОСОБА_1 з реєстрацією у квартирі доньки колишнього чоловіка ОСОБА_5. 28.11.2012 було зареєстровано у цій квартирі доньку позивача ОСОБА_6

На виконання подання прокуратури Сихівського району та відповідно до рішення Апеляційного суду у Львівській області від 11.12.2013. було скасовано розпорядження Сихівської райадміністрації №62 від 16.02.2012, ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_6 знято з реєстрації квартирі №90 на пр. Червоної Калини, 123.

У вказаній квартирі зареєстрована тільки ОСОБА_5. Відповідно до акту обстеження ЛКП «Під Зуброю» від 09.04.2014. гр. ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7 проживають у даній квартирі без реєстрації.

27.12.2013. ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду у Львівській області від 11.12.2013. до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з вимогами скасувати дане рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17.02.2014. ОСОБА_6 подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10.07.2013. та ухвалу Апеляційного суду у Львівській області від 28.11.2014. про зняття її з реєстраційного обліку та вимогою передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказані обставини підтверджуються Лоповідною запискою Голови Сихівської районної адміністрації від 12.05. 2014 р. № 4-34-782, що міститься матеріалах цієї справи.

Згідно попередження ст. держвиконавця Сихівського відділу ДВС ЛМУЮ від 22.09.2014 р. за № 28809 скерованого позивачеві у справі встановлено, що на підставі виконавчого листа Сихівського райсуду № 464/11134 від 29.07.2014р. про зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не чинити перешкод неповнолітній ОСОБА_5 у користуванні квартирою № 90 по пр. Ч.Калини 123 в м. Львові пропонується ОСОБА_1 виконати рішення в строк до 29.09.2014р. У випадку невиконання вказаної вимоги в добровільному порядку виконання рішення суду відбудеться примусово. Примусове виконання призначено на 29.09.2014р. на 11.00 год. У випадку відсутності ОСОБА_1М.в призначений для виконання час виконання відбудеться за її відсутності.

Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №44235680 від 29.09.2014 р. встановлено, що рішення суду виконано повністю, що підтверджується актом державного виконавця.

Управлінням ДСО ГУ МВС України у Львівській області за № 1545 від 25.09.2014 р. ОСОБА_1 повідомлено, що Договора за № 4402 та 4403 від 10.07.2012 р. розриваються «Охороною» в односторонньому порядку з 26.09.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юри¬дичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що відповідач розриваючи вказаний договір виходив з його умов і діяв виключно до них.

Так, у відповідача є усі підстави вважати необхідності розірвання договору згідно п. 4.2.3.7. договору про, що вказують судові вищеозначені судові рішення.

Під час виконання 29.09.2014 року судового рішення державною виконавчою службою відповідач не міг чинити перешкод у доступі у квартиру АДРЕСА_1 державному виконавцеві, котрий виконував рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Стороною позивача не доведено, що діями відповідачем їй спричинена майнова шкода, звіт про оцінку майна, який поданий позивачем не підтверджує того факту, що матеріальний збиток заподіяний позивачеві під час дії договору охорони № 4402-4403.

Також стороною позивача не доведено, що договір відповідачем одноособово розірвано безпідставно і, що існують будь-які законні підстави зобовязати відповідача відновити надання послуг позивачеві за цією ж адресою згідно оспорюваних договорів.

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 22, 525, 626, 629, 631, 1166 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, доводи, якими вони обґрунтовуються надуманими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної служби охорони ГУ МВС України у Львівській області про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків, зобовязання до вчинення дій - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

ОСОБА_8