Постанова № 42113609, 17.12.2014, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/5993/14-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2014 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневич В.І., при секретарі - Гавриш А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому прохала визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області №183 від 12.05.2014 року щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком з дня звернення, тобто з 30.04.2014 року. В обґрунтування позовних вимог вказала, що до грудня 1993 року вона проживала у АДРЕСА_2. Після чого виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебувала на консульському обліку посольства України у державі Ізраїль. 30.04.2014 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до УПФ України в м. Кременчуці із заявою про призначення пенсії за віком та необхідними документами. Рішенням УПФ України в м. Кременчуці від 12.05.2014 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку зі відсутністю документів, що підтверджують факт проживання (реєстрації місця проживання) в Україні. Вказане рішення просить визнати протиправним та поновити її права шляхом зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, однак завчасно подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги прохав задовольнити.

Представник відповідача Щепілов О.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, прохав у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право громадян, які проживають за межами України, на державне пенсійне забезпечення, а саме пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Проте станом на день подання заяви про призначення пенсії між Україною та державою Ізраїль, у сфері пенсійного забезпечення громадян України, які прийняті на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль не укладались. Згідно ч. 1 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення, громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 до грудня 1993 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. Після чого позивач, яка є громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та на даний час перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується копією паспорту для виїзду за кордон. Проживаючи постійно в Ізраїлі, ОСОБА_1 досягла пенсійного віку. Копією трудової книжки позивача підтверджується наявність трудового стажу, необхідного для призначення пенсії. Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено що, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Письмовими доказами підтверджується, що 30.04.2014 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 звернувся до УПФ України в м. Кременчуці із заявою встановленого зразка про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. До заяви представником були додані документи, необхідні для вирішення питання про призначення пенсії, а саме: оригінал довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, копія картки платника податків, копії нотаріально посвідчених довіреності і паспорта, копія трудової книжки, копія паспорта представника, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру представника. Відповідачем УПФ України в м. Кременчуці було розглянуто заяву та 12.05.2014 року винесено рішення № 183, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку зі відсутністю документів, що підтверджують факт проживання (реєстрації місця проживання) в Україні.

Суд вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 протиправним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Статтею 24 Конституції України закріплено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» закріплено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року визначено, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.. 24 Конституції України. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється в тому числі за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Як вказувалося вище, ОСОБА_1 є громадянкою України та постійно проживає у державі Ізраїль, з якою відсутні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо виплати пенсій громадянам України, які постійно проживають в Ізраїлі.

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Обґрунтування відповідачем відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з мотивів відсутності у неї реєстрації проживання в Україні є таким, що суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача на пенсійне забезпечення.

Згідно ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з п.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФ України 25.11.2005 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Подання представником ОСОБА_1 всіх документів, крім тих, що підтверджують факт проживання в Україні, в порядку та у спосіб, визначеному Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також подання ним паспорта громадянина України, який постійно проживає за кордоном, серії НОМЕР_1, а так само наявність у нього права на призначення пенсії за умови постійного проживання в Україні, представником УПФ України в м. Кременчуці не оспорюється.

Отже, відповідач повинен був призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 30.04.2014 року, тобто з дня звернення, а тому рішення УПФ України в м. Кременчуці № 183 від 12.05.2014 року слід визнати протиправним та зобов'язати відповідача призначити і сплачувати позивачу пенсію за віком.

Згідно п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року, основними завданнями Пенсійного фонду України є в тому числі: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Оскільки на час виїзду на постійне місце проживання за межі України ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, суд визнає вірним звернення його до УПФ в м. Кременчуці з вимогою про призначення пенсії.

Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову в тому числі про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, при цьому суд вважає за необхідне вийти за межі вимог позивача з метою відновлення його порушених прав, оскільки суб»єктом владних повноважень при винесенні рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, порушено вимоги чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.9, 11, 12, 71, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст..24, ст.41 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року, Законом «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФ України 25.11.2005 року, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій, - задовольнити.

Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 183 від 12.05.2014 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви її представника від 30.04.2014 року та виплачувати її відповідно до чинного законодавства.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня її проголошення, з одночасним поданням копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: В.І. Хіневич

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2014 року.