Постанова № 42111476, 17.12.2014, Карлівський районний суд Полтавської області

Справа №531/2205/14-а

Провадження №2-а/531/57/14

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участю секретаря Шаршонь Т.М.,

розглянули у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ІДПС взводу ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_3, командира взводу з ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_4 про оскарження дій субєкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В с т а н о в и в:

14 жовтня 2014 року постановою командира взводу з ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_4 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеному 07.09.2014 року старшим інспектором ІДПС взводу ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_3, за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, як зазначено в постанові, було те, що він 07.09.2014 року, о 14 години 47 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1, на 424 км автошляху Харків-Сімферополь, здійснив обгін на перехресті, чим допустив порушення п. 14.6 «а» ПДР України.

В судове засідання позивач не зявився. Від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги він підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачі старший інспектор ІДПС взводу ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_3, особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та командир взводу з ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_4 особа, яка винесла, постанову, до суду не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому будь-яких заперечень чи пояснень на вказаний позов від них не надходило.

За таких обставин суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання зацікавлених осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні докази, які маються в матеріалах справи, прихоть до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З пояснень позивача вбачається, що 07.09.2014 року, близько 14 години 45 хвилин, він рухався на автомобілі «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1, по автошляху

Харків-Сімферополь та в районі 424 кілометра розпочав обгін позашляховика чорного кольору, який рухався попереду нього, але коли порівнявся з ним, то останній, не помітивши його, також розпочав обгін. В даній ситуації позивач пригальмував та подав звуковий сигнал, на що водій позашляховика пригальмував та повернувся на свою смугу руху, а позивач, не маючи можливості повернутись, в даній дорожній ситуації, на свою смугу руху, завершив обгін даного позашляховика та вантажного автомобіля. Після закінчення обгону, позивача було зупинено інспектором Майстренко М.П., який повідомив, що ОСОБА_1 порушив правила обгону та здійснив обгін на перехресті, чим порушив вимоги п. 14.6 «а» ПДР України, на що по позивач намагався пояснити інспектору, що він рухався в межах правил та не порушував правил обгону, але відповідачем було проігноровано його пояснення та складено протокол про адміністративне правопорушення, з залученням свідків, які лише засвідчили факт складання протоколу, не взявши до уваги клопотання позивача про залучення в якості свідка пасажира його автомобіля. Після складання протоколу, інспектор хотів винести постанову про накладення штрафу, на що позивач подав клопотання про передачу протоколу на розгляд за місцем свого проживання, оскільки він не може в даному місці та в даний час захистити свої права, після чого інспектор дописав вказане клопотання в протокол. 21.11.2014 року дружина позивача отримала лист з відділу ДАІ м. Мелітополь, в якому містилась постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС1 №505961, винесена 14.10.2014 року командиром взводу з ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_4, згідно якої позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., без врахування клопотання позивача про направлення протоколу для розгляду за місцем його проживання. На підставі викладеного, позивач вважає, що діями інспектора та командира взводу було порушено його права, а саме: інспектор взагалі не мав права, відповідно до норм КУпАП, складати протокол за вище вказаною статтею; а особою, що винесла постанову було порушено його право на захист. В звязку з чим позивач просить визнати дії інспектора та командира взводу протиправними та скасувати як протокол про адміністративне правопорушення так і постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обовязку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на це положення закону будь-яких заперечень з приводу доводів позивача відповідачами суду не надано.

Щодо оскарження дій інспектора Майстренко М.П. та скасування протоколу серії АБ2 №973129.

В ч. 1 ст. 255 КУпАП, зазначено, що протоколи про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, мають право складати уповноважені на те особи, зазначені в пунктах цієї статті. Крім того, згідно норм цієї ж статті КУпАП, у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

Отже, посилання позивача на те, що інспектор Майстренко М.П. не мав права складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП не ґрунтуються на вимогах закону.

Також, ст. 287 КУпАП передбачає можливість оскарження лише постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В звязку з викладеним, в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Щодо оскарження дій командира взводу ОСОБА_4 та скасування постанови серії ПС1 №505961.

Згідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до копії клопотання на імя інспектора Майстренко М.П., позивач просив про передачу протоколу на розгляд за місцем свого проживання, оскільки він не може в даному місці та в даний час захистити свої права, на що особою, яка винесла постанову не було звернуто увагу, тобто було порушено право особи, яка притягається до відповідальності, на захист, прямо передбачене Конституцією України. Доказів про своєчасне сповіщення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення або про наявність його клопотання про розгляд справи за його відсутністю суду не надано.

Крім того, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні, оскільки свідки, вказані в протоколі, зі слів позивача, можуть засвідчити лише факт складання протоколу, а інших доказів суду не надано.

Таким чином суд розглянув справу з урахуванням положень ст. 71 КАС України, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, а постанова - скасуванню.

У звязку з наведеним, дії посадової особи субєкта владних повноважень командира взводу з ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_4, стосовно винесення постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1, за скоєння ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є неправомірними.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 69, 71, 94, 99-102, 104, 153, 159, 160, 163, 167 КАС України, п. 1 ст. 247 КУпАП суд

п о с т а н о в И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії командира взводу з ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_4 стосовно винесення постанови від 14 жовтня 2014 року серії ПС1 №505961 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. неправомірними.

Скасувати постанову командира взводу з ОСП4 РДПС ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_4 стосовно винесення постанови від 14 жовтня 2014 року серії ПС1 №505961 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В задоволення іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 2 ст. 1712 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя