Вирок № 42104941, 12.12.2014, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/4306/14-к

№ 1-КП/415/442/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2014 року м.Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Дядько Л.І.

за участю:

секретаря Лебединській Ю.С.,

прокурора Колесникової Ю.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська, Луганської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 05 вересня 2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт; 12 листопада 2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 125,71 КК України до 180 годин громадських робіт, 03 жовтня 2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 389, ч. ч. 2,3 ст. 185,70 ч.1,71,72 КК України до 3 років 22 днів позбавлення волі, проживаючого і зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,

встановив:

18 квітня 2014 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1, маючи злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_2, діючи навмисно, протиправно, наніс останньому не менш п'яти ударів кулаком правої руки по голові, та не менш чотирьох ударів ногами по всьому тілу, після чого продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 правою рукою взяв з підлоги дерев'яний стілець, яким наніс не менш десяти ударів ОСОБА_2 по тулубу та ногах, чим спричинив останньому згідно висновку судово-медичної експертизи №170 від 21 травня 2014 року тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглоба, інфіковані подряпини обох нижніх кінцівок, правої верхньої кінцівки, обличчя, яки відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В середині липня 2014 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_1 перебував у своєї знайомої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, де також перебували й інші особи, та всі разом вживали спиртні напої.

В процесі вживання спиртних напоїв, ОСОБА_3 разом з іншими особами вийшла з квартири до продуктового магазину за продуктами харчування, не зачинивши вхідні двері на запірний пристрій, залишивши свій мобільний телефон марки «SAMSUNG GT-S520 Wave 525», imei: НОМЕР_3, в якому знаходилась сім - картка оператору мобільного зв'язку «МТС» а/н: НОМЕР_1 на столі у зальній кімнаті, та у квартирі залишився один ОСОБА_1

Знаходячись у квартирі, у ОСОБА_1 раптово виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Реалізуючи свій злочинний намір, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 повторно, шляхом вільного доступу, пересвідчившись, що у квартирі нікого немає, за його діями ніхто не спостерігає та не зможе йому завадити, підійшов до столу, де знаходився мобільний телефон марки «SAMSUNG GT-S520 Wave 525», imei: НОМЕР_3, вартістю, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи, 350 грн., який належить ОСОБА_3 та поклав його до себе у кишеню брюк, тим самим, таємно його викрав.

Скориставшись тим, що у квартирі нікого немає, ОСОБА_1, діючи швидко, викрадене майно присвоїв собі, втік з місця скоєння злочину, та розпорядився їм на власний розсуд, заподіявши тим самим матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_3 на вказану суму.

29 вересня 2014 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за пропозицією ОСОБА_1 групою осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи навмисне, протиправно, повторно, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, пішки прийшов до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 територія якого огороджена парканом, калитка якого закрита на запірний пристрій з середини. Діючи за попередньою змовою, та розподілом злочинних ролей кожного, ОСОБА_1, переліз через паркан на подвір'я домоволодіння, тим самим проникнувши на приватну територію, а невстановлена особа, залишилася за парканом на вулиці для спостереження за третіми особами та власниками, щоб останні не змогли викрити їх злочинні наміри та не завадили їм.

Далі, ОСОБА_1, знаходячись на подвір'ї зазначеного домоволодіння, побачив двоколісний велосипед чорного кольору (по зовнішньому вигляду схожий з велосипедом марки «Premier»), який належить ОСОБА_4, вартістю, згідно судово - товарознавчої експертизи № 510-125/7 від 07 жовтня 2014 року, 1200 грн. Після чого, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, та вони носять таємний характер, взяв велосипед руками, та передав його через паркан домоволодіння невстановленій особі, яка знаходилась на вулиці, тим самим таємно його викрав.

Викрадене майно ОСОБА_1 присвоїв собі, втік з місця злочину, та розпорядився майном на власний розсуд, заподіявши матеріальну шкоду ОСОБА_4 на загальну суму 1200 грн.

01 жовтня 2014 року, о 10 годині ОСОБА_1 знаходився у своєї знайомої ОСОБА_5, на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_4, де виконував за усною домовленістю господарчі роботи. У ОСОБА_1 з ОСОБА_5 склалися привітні, дружні, довірчі відносини, так як вони знайомі на протязі тривалого часу. В ході цього, ОСОБА_1, побачив в руках у ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Nokia 1280» в корпусі чорного кольору, і в нього раптово виник злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Продовжуючи, реалізовувати свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи навмисне, протиправно, повторно, ОСОБА_1 знаючи, що ОСОБА_5 довіряє йому, та не зможе відмовити, під вигаданим приводом термінового дзвінка своїй співмешканці, попросив у потерпілій її мобільний телефон марки «Nokia 1280», imei: НОМЕР_4 в корпусі чорного кольору, в якому знаходилась сім - картка оператора мобільного зв'язку «МТС», а/н: НОМЕР_2, вартістю, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 524-129/7 від 15 жовтня 2014 року, 150 грн., заздалегідь знаючи, що не збирається його повертати. На його прохання ОСОБА_5 добровільно передала ОСОБА_1 свій мобільний телефон для здійснення одного дзвінка. Останній зробив вигляд, що телефонує своїй співмешканці, хоча нікому дзвінків не робив, вийшов за межі домоволодіння, та впевнившись, що ОСОБА_5 його не бачить, привласнив собі вищезазначений мобільний телефон, і з місця події втік, та розпорядився телефоном на власний розсуд, заподіявши тим самим матеріальну шкоду ОСОБА_5 на загальну суму 150 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3,190 ч.2, 125 ч.1 КК України визнав повністю. Від надання показань відмовився. На питання суду пояснив, що він скоїв всі правопорушення, яки вказани в обвинувальному акту. В скоєному щиро кається. Він вибачався перед потерпілим ОСОБА_2. Покарання просить призначити на розсуд суду. Претензій до працівників міліції не має.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, яки характеризують його особу прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, доведено та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна,повторно,поєднане з проникненням в інше сховище, за попередньою групою осіб, тобто в кримінальному правопорушенні передбаченому ч.3 ст.185 КК України.

Також доведено винуватість ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном , шляхом зловживання довірою (шахрайство),вчинене повторно, тобто в кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.190 ч.2 КК України.

Обґрунтоване кваліфіковані дії обвинуваченого за ст.125 ч.1 КК України так як він вчинив противоправні дії, яки виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні, яки він причинив потерпілому.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що ОСОБА_1 судиме за аналогічні злочини, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, є скоєння злочинів в стану алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі так як було вказане, ОСОБА_1 судиме, за вироком Лисичанського міського суду від 03 жовтня 2014 року, який набрав чинності, а.с.169-170 він відбуває покарання в вигляді позбавлення волі. Тому суд вважає, що покарання в вигляді позбавлення волі буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Оскільки ОСОБА_1 скоїв вищевказані злочини до винесення вироку Лисичанського міського суду від 03 жовтня 2014 року, при призначенні покарання необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.4 КК України , за принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Згідно ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків, менш суворий від покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з того, що одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судове товарознавчих експертиз вартістю 1475, 76 грн.

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Питання про обрання запобіжному заходу обвинуваченому по даному кримінальному провадженню в ходи досудового слідства не ставилося.

Тому запобіжний захід ОСОБА_1 за клопотанням прокурора необхідно залишити тримання під вартою на підставі вироку Лисичанського міського суду від 03 жовтня 2014 року.

Потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 шкода відшкодована, тому з позовом про відшкодування шкоди вони не зверталися.

Керуючись ч. 3 ст. 349 , ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 КК України, ч. 2 ст. 185 КК України, ст.185 ч.3 КК України, ст. 190 ч.2 КК України та призначити йому покарання за ст.185 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 ( два) року , за ст.185 ч.3 КК України 3 (три) року 6 (шість) місяців позбавлення волі, за ст.190 ч.2 КК України 1(один) рік позбавлення волі, за ст.125 ч.1 КК України 160 (сто шістдесят ) годин громадських робіт, що згідно ст.72 КК України відповідає 20 (двадцяти) дням позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання за сукупністю злочинів 3(три) року 6(шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Лисичанського міського суду від 03.10.2014 року більш суворим по справжньому вироку, призначити остаточне ОСОБА_1 за сукупністю злочинів 3 (три) року 6(шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку покарання обчислювати з 03 жовтня 2014 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити до вступу вироку в законну силу попередній тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати у сумі 1475,76 грн.( одна тисяча чотириста сімдесят п'ять гривен ) на залучення експертів на проведення судове-товарознавчіх експертиз , № рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську / м. Лисичанськ/ 24060300, Іден. код одержувача 37800278, Банк одержувача МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013.

Речови докази:

Мобільний телефон Samsung-GT S520», який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3, повернути ОСОБА_3.

Мобільний телефон «Нокіа 1280», який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5, повернути потерпілій ОСОБА_5.

Велосипед чорного кольору,який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 повернути потерпілому ОСОБА_4.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Л.І.Дядько