Ухвала суду № 42104313, 22.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4203/13-ц Головуючий у І інстанції Степанова О.С.Провадження № 22-ц/780/5983/14 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 26 22.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Воробйової Н.С., Верланова С.М.при секретарі:Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог ПАТ «Альфа-Банк» зазначало, що 22 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 2706/0508/77-277, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 108 500,00 дол. США., а позичальник зобов'язалася повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування ним в сумі, строк та на умовах, передбачених кредитним договором та Додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 2706/0508/77-277-Z-1 з подальшим внесенням змін та доповнень, за умовами якого остання передала в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,1504 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Оскільки відповідач своїх обов'язків по погашенню кредиту та сплаті процентів відповідач не виконує та у неї станом на 10.06.2013 року виникла заборгованість перед банком за кредитним договором, просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Альфа Банк» за кредитним договором № 2706/0508/77-277 від 22.05.2008 року в сумі 116 157,19 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 червня 2013 року становить 928 444,42 грн., звернути стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,1504 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, а також вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на наступні питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.05.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 2706/0508/77-277 (а.с.18). Згідно з умовами кредитного договору позивач надав відповідачу кошти у розмірі 108 500,00 дол. США., з процентною ставкою 13% річних, строком повернення до 22.05.2028 року включно, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором (а.с.18-20).

Порядок, строки та суми погашення заборгованості кредиту сторони погодили в графіку погашення заборгованості до кредитного договору № 2706/0508/77-277 (а.с.21,22).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 2706/0508/77-277-Z-1, за умовами якого остання передала в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,1504 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності (а.с.35-36).

22.03.2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору № 2706/0508/77-277-Z-1 від 22.05.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстровано в реєстрі за №796 (а.с.37,38).

В подальшому, а саме 19.04.2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до іпотечного договору № 2706/0508/77-277-Z-1 від 22.05.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстровано в реєстрі за №1153 (а.с.39).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту зміни кредитора ВАТ «Сведбанк» на ПАТ «Альфа Банк» у зобов'язаннях згідно кредитного договору № 2706/0508/77-277 від 22.05.2008 року, а також не надано доказів наявності у ПАТ «Альфа банк» права вимоги за вказаним іпотечним договором.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Вказана справа розглядалась судами неодноразово, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2014 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги було задоволено.

Однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2014 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд та вказано, що в матеріалах справи відсутні:

- нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором, а наявна лише копія переліку із зазначенням номерів договорів, які не можуть слугувати належним доказом, так як з неї не вбачається, що це саме додаток до договору купівлі-продажу прав вимоги ((а.с. 172-174) а.с. 235);

- повний розрахунок боргу з урахуванням часткової його сплати. (а.с. 236), а отже апеляційний суд не з»ясував, яким чином позивачем нараховувалась заборгованість і за який період, чи було враховано проплати зроблені відповідачем та чим підтверджується право вимоги позивача за вказаним іпотечним договором.

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розглядісправи.

Під час нового розгляду апеляційним судом було три рази було направлено на адресу позивача запити, щодо надання необхідних документів.

На запити про надання вказаних документів (а.с.241 - 244), відповіді від банку не надходило, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, запити було отримано уповноваженою особою.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 22 грудня 2014 року представник позивача повідомив, що надати нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором та повний розрахунок боргу з урахуванням часткової його сплати (відповідно до вказівок касаційної інстанції) не може, оскільки такі документи відсутні, а в матеріалах справи на його думку достатньо доказів для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Отже, оскільки банком не доведено належними та допустимими доказами, що до нового кредитора перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С. Воробйова

С.М. Верланов