Ухвала суду № 42104251, 24.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/2229/14 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/6940/14 Доповідач у 2 інстанції ТаргонійКатегорія 38 24.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

24 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участю секретаря Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її рідна баба - ОСОБА_4, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтвсрджується будинковою книгою та відміткою в паспорті.

Після смерті баби відкрилась спадщина на майно, яке складається із земельної ділянки площею 3,8293 га, розташованої на території Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 22484800:03:007:0003.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення відповідно до ст. 1266 ЦК України, та є такою яка прийняла спадщину після померлої бабусі, так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки користувалась будинком.

Окрім того, на час смерті бабусі позивачка користувалася її особистими речами, предметами домашньої обстановки та вжитку, обробляла город, садила та збирала урожай, тобто шляхом фактичного користування прийняла спадщину бабусі.

Вона не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що прийняла спадщину автоматично в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, при цьому відмову щодо прийняття спадщини не заявляла.

Лише у вересні 2013 року, після розмови з рідною тіткою - відповідачкою ОСОБА_2 їй стало відомо, що спадщина оформлена на відповідачку.

У березні 2014 року позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, постановою від 03 березня 2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошйнського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 їй було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що позивач пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.

У зв'язку із зазначеним, просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала на час відкриття спадщини з померлою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1; а також визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 27 грудня 2012 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 - в частині ? частки спадкового майна.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, просила рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено їй в задоволенні клопотання про витребування доказів, натомість в основу рішення покладено Акт № 1 від 26.06.2014 року, достовірність якого викликає сумніви, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Вважає також, що судом взято до уваги лише показання свідків зі сторони відповідача, та не надано належної оцінки показам свідків, про допит яких заявлялось позивачем.

Крім того, неправильними є висновки суду про те, що у зв'язку з неподанням заяви про прийняття спадщини, позивачка вважається такою, що не прийняла її.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

03 квітня 2012 року дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги звернулась із заявою про прийняття спадщини після померлої матері до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3

З квітня 2012 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального кругу Київської області ОСОБА_3 відкрита спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4.

Протягом строку для прийняття спадщини встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду достатніх доказів на підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що давало б їй право на спадкування в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини, встановленого ст. 1270 ЦК України, інші спадкоємці, окрім ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не звертались.

Судом також встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 з 08 грудня 1984 року і по день смерті була зареєстрована та проживала за різними адресами з позивачкою ОСОБА_1

ОСОБА_4 дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. Однак, як встановлено судом, фактичним місцем проживанням спадкодавця по день смерті було: АДРЕСА_2.

В той же час, позивачка ОСОБА_1, будучи зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2, фактично постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1.

Дані висновки судом зроблені на підставі оцінки доказів, поданих сторонами, в їх сукупності, а зокрема: з з Акту обстеження місця проживання ОСОБА_1 від 13.01.2014 р., з показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Акту № 1 від 26.06.2014 року.

Посилання апелянта на порушення, допущені при посвідченні підписів на вказаному акті, носять надуманий характер та нічим не доведені.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, па які на посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом вірно встановлено, що позивачем не надано доказів про те, що ОСОБА_2 належить до осіб, які згідно ст. 1224 ЦК України не мають право на спадкування, та про наявність інших законних підстав, достатніх для визнання виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину частково недійсним. Крім того, чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту порушеного права, як визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: