Ухвала суду № 42104126, 17.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6990/13-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М.М.Провадження № 22-ц/780/5957/14 Доповідач у 2 інстанції МережкоКатегорія 43 17.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

17 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Франюк Т.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третьої особи Міністерства оборони України на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року у справі за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина А 1789, Васильківська районна державна адміністрація Васильківського району Київської області як орган опіки та піклування про виселення без надання іншого житлового приміщення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (далі - Київський КЕУ МО України) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що підставою для поселення колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 та його родини у спірну квартиру був лише оглядовий ордер, виданий начальником Васильківського гарнізону та наказ начальника Васильківського гарнізону від 10 грудня 2009 року № 126 «Щодо закріплення службового житла за окремим військовослужбовцем військової частини А 1789», що суперечить положенням ст. 118, 119 та 121 ЖК УРСР, Положенню про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 4 лютого 1988 року, в частині надання у користування службового житла лише на підставі спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення у службове жиле приміщення.

Оскільки, рішення уповноваженого органу щодо включення спірного жилого приміщення до числа службових не приймалось, спеціальний ордер на вселення відповідачів до спірної квартири не видавався.

На час надходження квартири на розподіл, майор ОСОБА_1 вже був звільнений в запас, наказ начальника Васильківського гарнізону на підставі якого спірна квартира закріплена за відповідачем скасований.

Позивач Київське КЕУ МО України керуючись положеннями ст.ст. 118-125 ЖК УРСР просив виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із цієї квартири без надання іншого житла.

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, із зустрічним позовом до КЕУ МО України про визнання права користування спірною квартирою, в обґрунтування якого зазначали, що згідно рішення Міністра оборони України від 26 січня 2012 року № 234 за начальником повітряно-вогневої і тактичної підготовки військової частини А 1789 майором ОСОБА_1 відповідно до усного доручення Президента України, а також на підставі наказу начальника Васильківського гарнізону від 10 грудня 2009 року № 126 була закріплена квартира АДРЕСА_1 та надано дозвіл на проживання на зазначеній житловій площі.

З грудня 2009 року вони на підставі оглядового ордеру вселилися і проживають у цій квартирі.

Оскільки, родина ОСОБА_1 вселилася до спірного жилого приміщення не самовільно, а з дозволу уповноваженої особи та у відповідності до законодавства, постійно проживає у спірній квартирі сплачуючи комунальні послуги за користування жилим приміщенням, іншого житла не має, позивачі за зустрічним позовом просять суд визнати право користування квартирою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 ОСОБА_5.

Ухвалами суду від 18 грудня 2012 року та від 12 березня 2013 року до участі у справі у якості третіх осіб на боці позивача за первісним позовом залучено військову частину 1789 та Міністерство Оборони України.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2013 року у задоволенні позовів відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 червня 2013 року рішення суду залишено без змін. ( т.1 а.с. 212-219).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року рішення районного суду і ухвалу апеляційного суду в частині вирішення позову Київського КЕУ МО України про виселення без надання іншого житлового приміщення скасовано, справа в цій частині направлена новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін. ( т.2 а.с. 49-51).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, Київське КЕУ МО України та 3-я особа Міністерство Оборони України подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначали, що суд зробив висновок про підстави заявленого позову виходячи не з обставин, якими обґрунтовувались вимоги, а з підстав вказаних у позовній заяві.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі з 1990 року, а з липня 2005 року проходив службу у військовій частині А 1789, м. Васильків (т.1 а.с. 24).

Відповідно до довідки Лиманської селищної ради ОСОБА_1 здано передану йому за попереднім місцем служби за ордером серії № 203 квартиру ( т.1 а.с. 32, 39).

Рішенням житлової комісії військової частини А 1789 від 28 липня 2006 року № 6 майора ОСОБА_1 зараховано до списку осіб які мають право першочергового одержання житлових приміщень в зв'язку з прибуттям до частини, склад сім'ї дружина ОСОБА_6, дочка ОСОБА_5. (т.1 а.с. 11).

Наказом начальника Васильківського гарнізону від 10 грудня 2009 року закріплено службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 за начальником повітряно-вогневої і тактичної підготовки військової частини А 1789, майором ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи (він, дружина та донька 2001 року народження) (т.1 а.с. 41-42).

Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А 1789 від 11 грудня 2009 року № 1 постановлено згідно наказу начальника Васильківського гарнізону від 10 грудня 2009 року № 126 - закріпити службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 за начальником повітряно-вогневої і тактичної підготовки військової частини А 1789, майором ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи (він, дружина та донька 2001 року народження) (т.1 а.с. 10).

Як видно з листа Київського КЕУ МО України від 11 грудня 2009 року на ім'я голови Васильківської районної адміністрації Київської області, під час проведення урочистих заходів по врученню бойового прапору 40 бригаді тактичної авіації, яка розташована у м. Василькові, з нагоди дня Збройних Сил України ,Президент України Віктор Ющенко прийняв рішення щодо забезпечення житлом сім'ї ОСОБА_1

На цей час вказана квартира терміново оформляється для передачі Департаменту будівництва Міністерства Оборони України для подальшого військовослужбовцю ОСОБА_1

З метою своєчасного виконання рішення Президента України Київське КЕУ Міністерство Оборони України просить, як виняток надати оглядовий ордер на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 148).

На підставі зазначеного листа ,Васильківською районною державною адміністрацією Київської області видано оглядовий ордер на службове жиле приміщення № 1 серії 2009/12/14 на ім'я ОСОБА_1 на сім'ю, яка складається з трьох осіб (він, дружина та дочка) на право зайняття службового житлового приміщення жилою площею 35,2 м. кв, яке складається з двох кімнат у ізольованій квартирі АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 40).

ОСОБА_1 разом з родиною у складі дружини ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_2 ОСОБА_5 вселилися до спірного жилого приміщення та проживають в ньому, сплачуючи комунальні послуги про що свідчать укладений з Васильківським РП ЗАТ «Київобленерго» договір, квитанції про оплату за електропостачання, розрахункова книжка по оплаті за природний газ та інші послуги газового господарства, типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, квитанціями за оплату квартплати та комунальних послу КЖЕП Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, а також випискою з особового рахунку ОСОБА_1 цього комунального підприємства (т.1 а.с. 69-97).

Наказом Командувача Повітряних сил Збройних сил України від 14 жовтня 2010 року № 543 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв"язку із закінченням строку контракту ( т.1 а.с. 14).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав Васильківського МБТІ квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності Міністерству Оборони України на підставі договору іпотеки № 379 від 21 лютого 2011 року (т.1 а.с. 26).

Актом від 23 травня 2011 року згадана квартира передана Київському КЕУ МО України ( т.1 а.с. 25).

Рішення виконавчого комітету смт. Глевахи Васильківського району Київської області по включення квартири АДРЕСА_1 до числа службових не приймалось.

Згідно картки обліку на цю квартиру в ній проживає майор ОСОБА_1 ( т.1 а.с. 123).

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А 1789 від 27 липня 2011 року № 23 прийнято рішення, за яким при надходженні квартири АДРЕСА_1, розподілити зазначену квартиру відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року № 577, згідно існуючий черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов ( т.1 а.с. 8-9).

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії військової частини А 1789 від 08 вересня 2011 року № 25 прийнято рішення за яким, зважаючи, що заселення в спірну квартиру здійснювалось у 2009 році, під час служби майора ОСОБА_1 у Збройних силах України, та закріплено за ним згідно з протоколом засідання житлової комісії від 11 грудня 2009 року № 1, комісія клопоче у винятковому порядку про надання вищезазначеної квартири майору запасу ОСОБА_1 ( т.1 а.с.137-138).

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року , якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду Київської області в частині позову Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи Міністерство оборони України, Військова частина А 1789, Васильківська районна державна адміністрація Васильківського району Київської області як орган опіки та піклування про виселення без надання іншого житлового приміщення, зазначено, що при вирішенні спору суд мав встановити наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовувались вимоги про виселення, з"ясувати характер правовідносин сторін, що випливають із встановлених обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин Натомість судами зроблено висновок про підстави заявленого виходячи не з обставин, якими обґрунтовувались вимоги, а норми права, яка на думку позивача, підлягає застосуванню при вирішенні спору.

Помилковість посилання сторони на норму права при вирішенні спору, у разі, якщо така норма не підлягає застосуванню, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки обов"язок застосувати норму права, яка регулює спірні правовідносини, покладено на суд.

При цьому суди не звернули увагу на те, що підставами для виселення позивач зазначав порушення порядку надання і вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру, відсутність у нього права користування нею.

Вирішуючи спір, суди на порушення вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України зазначених обставин справи не врахували, не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірили доводів позивача на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов"язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

У січні 2014 року, позивач, не змінюючи предмет та підставу позову, уточнив позовні вимоги, щодо визначення осіб, що підлягають виселенню із спірної квартири, зазначили що із спірної квартири підлягають виселенню - ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (т.2 а.с. 71-73).

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Змінити підставу позову позивач має право шляхом подання письмової заяви до початку судом розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).

Оскільки зазначеним процесуальним правом позивач не скористався, що видно із тексту заяви про уточнення позовних вимог , а положення ст. 124 ЖК України до спірних правовідносин не застосовуються, то суд не мав правових підстав для задоволення позову Київського КЕУ МО України.

Під час розгляду справи, після направлення справи на новий судовий розгляд, в суді першої інстанції, та в суді апеляційної інстанції, позивачі зазначали, що підставою виселення відповідачів є порушення вимог ст. 116 ЖК України, вважаючи, що відповідач самоправно заселився до спірної квартири.

Враховуючи висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ, що обов"язок застосувати норму права, яка регулює спірні правовідносини, покладено на суд, і помилковість посилання сторони на норму права при вирішенні спору, у разі, якщо така норма не підлягає застосуванню, не може бути підставою для відмови в позові, суд першої інстанції встановив відсутність обставин, якими обґрунтовувались вимоги про виселення, з"ясував характер правовідносин сторін, що випливають із встановлених обставин, і прийшов до висновку, що підстави для виселення, на які посилається позивач і обгрунтовує свій позов, відсутні.

Судова колегія погоджується із таким висновком суду виходячи із наступного.

Житловим кодексом України передбачені умови, за яких громадянин може бути виселений разом із членами його сім"ї із жилого приміщення з наданням іншого постійного жилого приміщення і без надання такого.

Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Статтею 116,117 ЖК України передбачені випадки виселення без надання іншого жилого приміщеня, а саме систематичне руйнування жилого приміщення, використання його не за призначенням, систематичне порушення правил співжиття, а також у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, самоправного зайняття жилого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Питання про виселення з підстав ч.3 ст. 116 ЖК України може ставитися лише в разі встановлення факту самоправного зайняття жилого приміщення ( відсутність договору або ордеру, а також визнання їх недійсними ).

Будь-яких доказів щодо порушення порядку надання і вселення в квартиру відповідачів, позивачі відповідно до ст. 60 ЦПК України, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надали, оскільки під час вселення ОСОБА_1 рішенням житлової комісії військової частини А 1789 від 28 липня 2006 року № 6 був зарахований до списку осіб які мають право першочергового одержання житлових приміщень в зв'язку з прибуттям до частини, склад сім'ї дружина ОСОБА_2, дочка ОСОБА_5. (т.1 а.с. 11)., наказом начальника Васильківського гарнізону від 10 грудня 2009 року закріплено службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 за начальником повітряно-вогневої і тактичної підготовки військової частини А 1789, майором ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи (він, дружина та донька 2001 року народження) (т.1 а.с. 41-42).,згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А 1789 від 11 грудня 2009 року № 1 постановлено згідно наказу начальника Васильківського гарнізону від 10 грудня 2009 року № 126 - закріпити службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 за начальником повітряно-вогневої і тактичної підготовки військової частини А 1789, майором ОСОБА_1 зі складом сім'ї три особи (він, дружина та донька 2001 року народження) (т.1 а.с. 10)., саме: Київське КЕУ Міністерство Оборони України просило як виняток надати оглядовий ордер на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 148), і Васильківською районною державною адміністрацією Київської області видано оглядовий ордер на службове жиле приміщення № 1 серії 2009/12/14 на ім'я ОСОБА_1 на сім'ю, яка складається з трьох осіб (він, дружина та дочка) на право зайняття службового житлового приміщення жилою площею 35,2 м. кв, яке складається з двох кімнат у ізольованій квартирі АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 40).

Відповідно до вимог житлового законодавства, у встановленому порядку ордер недійсним не визнаний, винних дій з боку ОСОБА_1 під час вселення у спірну квартиру не встановлено, а тому відсутні підстави вважати вселення ОСОБА_1 до спірної квартири самоправним, а відтак правові підстави для виселення відповідачів відсутні.

Як роз'яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про виселення зі службових жилих приміщень необхідно встановлювати, чи віднесено спірне жиле приміщення до службових. При цьому слід виходити з того, що приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду вважаються службовими з часу винесення рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради про включення їх до числа службових, а в будинках колгоспів - з часу затвердження виконавчим комітетом відповідної Ради рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених.

У справах за позовами про виселення зі службових приміщень військовослужбовців належить виходити з того, що ст. 124 ЖК України на зазначені випадки не поширюється.

Крім того, при вирішенні питання про виселення військовослужбовців зі службових приміщень має враховуватись визначений ст. 125 ЖК України перелік осіб, які не можуть бути виселені з них без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках вказаних у ст.124 ЖК України, не можуть бути виселені сім"ї військовослужбовців.

Жодної із наведених в ЖК УРСР підстави для виселення відповідачів із займаного ними жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, позивач суду не вказав.

Оскільки, суд першої інстанції правильно встановив, що статус службової спірній квартирі у встановленому законом порядку не надавався, тому відсутні правові підстави для задоволення позову про виселення позивачів із службового житла, відсутні підстави і для виселення відповідачів, визначені ст. 116 ЖК України. Висновки суду апелянтами не спростовані, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третьої особи Міністерства оборони України - відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: