Ухвала суду № 42103903, 23.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/957/14 Головуючий у І інстанції Аніпка С.В. Провадження № 22-ц/780/6959/14 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 18 23.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення сплаченого авансу у зв'язку з нікчемністю попереднього договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про повернення сплаченого авансу у зв'язку з нікчемністю попереднього договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 5 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Попередній договір, предметом якого сторони визначили укладення в майбутньому договору купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов Попереднього договору, сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу не пізніше 24 вересня 2008 року. Позивач передав в рахунок купівлі-продажу вказаного будинку 5 000, 00 доларів США, що на день подачі позовної заяви складає - 39 800,00 грн. Однак, договір купівлі-продажу, у встановленому законом порядку, укладений не був. Оскільки сторони домовились укласти договір купівлі-продажу будинку, але відповідно його не оформили, то передані в рахунок виконання договору 5 000,00 доларів США є авансом, які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області 18 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму сплачених коштів у розмірі 39 800,00 грн. та судові витрати у розмірі 518,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, через порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірний договір за своїм змістом є змішаним договором. Враховуючи ту обставину, що він не був нотаріально посвідчений та відповідно не був укладений основний договір, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 5 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Попередній договір. Відповідно до п.1.1. сторони домовились про передачу права власності на нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 122,3 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., шляхом укладання договору купівлі-продажу за ціною 225000 доларів США.

Відповідно до пункту 2.1 Попереднього договору покупець передав, а продавець отримав суму 5000 доларів США в рахунок майбутнього платежу за договором купівлі-продажу. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Відповідно до п. 6 попереднього договору сторони домовились, що основний Договір повинен бути підписаний та посвідчений у нотаріальному порядку до 24 вересня 2008 року.

Однак, основний договір купівлі-продажу сторонами укладений не був.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції керувався нормами ст. ст. 570, 635, 657 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає зазначити наступне.

Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку, як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку в установленому законом порядку між сторонами не укладено, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що передана позивачем відповідачу сума є авансом, який підлягає поверненню позивачу у цьому ж розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір в силу закону є припиненим, оскільки не був укладений основний договір, а тому кошти не підлягають поверненню не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

За змістом ст. 635 ЦК України - попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 657 ЦК України - договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Всупереч вимогам зазначених норм закону попередній договір не був нотаріально посвідчений.

Відповідно до вимог ст. 220 ЦК України - у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За приписами ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином висновки суду першої інстанції, щодо наявності підстав до задоволення позову, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.