Рішення № 42103824, 25.12.2014, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

25.12.2014

ЄУН № 337/4791/13-ц

Провадження № 2/337/41/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Бредун Д.С., при секретарі Медвідь Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з позовом, в якому після збільшення позовних вимог просив солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 96497,43 доларів США та 833123,83 гривень, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача (а.с.180) надав заяву (а.с.189), в якій наполягає на позовних вимогах в повному обсязі, та просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідачів (а.с.93) в судове засідання також надав заяву (а.с.198), в якій просить розглянути справу за його відсутності, і частково відмовити в задоволенні позову, відповідно до наданих ним письмових заперечень (а.с.137-138, 195).

Відповідно до положень ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

11 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступник ПАТ КБ «Надра» (а.с.22-76) та ОСОБА_1 (а.с.6, 7, 8) укладено кредитний договір №17/2007/0469Фжр (а.с.17-21), згідно якого позичальник отримав кредит для придбання у власність нерухомого майна квартири №1 за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Верхня, будинок 11 «б», в сумі 84 489 доларів США, строком на 240 місяців, до 10 березня 2028 року, зі сплатою 12,89 процентів річних. Відповідач ОСОБА_1 підписав вказаний договір, та тим самим виявив свою згоду з усіма розділами та пунктами договору та зобовязався їх виконувати.

Крім того, 11 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступник ПАТ КБ «Надра» (а.с.22-76) та ОСОБА_2 (а.с.9, 10, 11) укладено договір поруки, відповідно до якого, ОСОБА_2 зобовязалась солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором №17/2008/0469Фжр (а.с.12-13).

При цьому, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2014 року у справі ЄУН №335/10333/13-ц, провадження №2/335/173/2014 (а.с.139-141), яке набрало законної сили 05 травня 2014 року, визнано недійсним договір поруки №17/2007/0469Фжр від 11.03.2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2.

За змістом ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, 11 березня 2008 року, для забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором №17/2007/0469Фжр, було укладено договір іпотеки (а.с.14-16). Предмет іпотеки квартира №1 за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Верхня, будинок 11 «б».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.5.2. кредитного договору №17/2007/0469Фжр від 11 березня 2008 року (а.с.19-20) у разі прострочення Позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню Кредиту, визначеного у п.3.3.3 цього Договору (995,11 доларів США), а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобовязань Позичальника щодо повернення Кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений п.4.2.3. цього Договору. Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1% відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Відповідно до п.4.2.3. вказаного кредитного договору (а.с.18), позивач має право вимагати від відповідача дострокового виконання зобовязань за кредитним договором.

ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої кредитні зобовязання перед банком (а.с.4-5, 170-174), що також не заперечується представником відповідачів, у звязку з чим, станом на 19 вересня 2014 року за кредитним договором утворилась заборгованість:

78 145,16 доларів США заборгованість за кредитом;

18 352,27 долара США заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом;

833 123,83 гривні, що є еквівалентом 62 057,53 доларів США пеня за прострочення сплати платежів.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом та за відсотками обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню. При визначенні курсу долару США, суд виходить із зазначеного відповідачем курсу НБУ станом на 19.09.2014 року (а.с.174).

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 22 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, обєднаннями громадян та громадянами.

Згідно приписів ст. 23 Закону України «Про Конституційний Суд України» невиконання рішення Конституційного Суду України тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Тому при розгляді даної справи суд врахував правові позиції, викладені в рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Судом встановлено, що правовідносини між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 виникли з приводу надання йому банком споживчого кредиту.

Зі змісту рішення Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року вбачається, що правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Кодексу про зобовязання та договір, так і приписи його ч.2 ст. 627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

В розділі 3.2 рішення Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року зазначено: «Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання)».

В останньому абзаці мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року вказано: «Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності».

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово звертався до позивача із заявами про реструктуризацію заборгованості (а.с.196, 197), має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.199), яка мала певні проблеми із здоровям (а.с.200), суд вважає за можливе зменшенні розміру неустойки, та при цьому, приймає до уваги відсутності негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання, що у відповідності з п.27 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року є істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України, а також значне підвищення курсу долару США відносно гривні, який мав місце за час дії кредитного договору, та зважаючи на викладене, вважає необхідним зменшити розмір пені до 100000 гривень, що буде відповідати засадам законності, справедливості та розумності.

Також слід зазначити, що позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2014 року договір поруки №17/2007/0469Фжр від 11.03.2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 визнано недійсним.

Також у відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 88, 174, 197, 209, 213-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456 р/р 29096201496013 заборгованість за кредитним договором №17/2007/0469Фжр від 11 березня 2008 року:

заборгованість за кредитом в сумі 78145 (сімдесят вісім тисяч сто сорок пять) доларів США 16 центів, що еквівалентно 1049100 (одному мільйону сорок девять тисяч сто) гривень 65 копійок;

заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 18352 (вісімнадцять тисяч триста пятдесят два) долара США 27 центів, що еквівалентно 246379 (двісті сорок шість тисяч триста сімдесят девять) гривень 67 копійок;

пеню за прострочення сплати платежів в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень;

судові витрати в сумі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) гривні.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: Д.С. Бредун