Рішення № 42100101, 08.12.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7885/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, Служба у справах дітей та сімї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року позивач ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 вернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим що, 14 червня 2007 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 посвідчено нотаріальний договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1196 га в селі Білогородка на вулиці Жукова, 6-А Києво-Святошинськго району Київської області, який був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який зареєстрований у реєстрі за № 5339.

Позивач ОСОБА_1, вважала що вказаний договір купівлі-продажу є частково недійним правочином з наступних підстав.

30 грудня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено шлюб, про що Виконкомом Ненадихівської сільської ради Тетіївського району Київської області в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 7.

Перебуваючи у шлюбі у подружжя ОСОБА_7 народилось двоє дітей: син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, які разом з матірю ОСОБА_1 проживають у ІНФОРМАЦІЯ_3 на вулиці Жукова, будинок № 6-А.

21 березня 2013 року у віці 38 років від гострої ішемічної хвороби серця ОСОБА_7 помирає.

Факт смерті ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видане відділом Державної реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області 16 квітня 2013 року.

Відповідними постановами слідчих Киво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 15 квітня 2013 року та від 17 грудня 2013 року закриті кримінальні провадження щодо зникнення та смерті ОСОБА_7 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального кодексу України.

Лише після смерті свого чоловіка, ОСОБА_9 при дослідженні документів, що залишилися після померлого дізналась про те, що ОСОБА_7 придбав Спірну земельну ділянку не на своє імя, а на імя своєї рідної сестри ОСОБА_4.

Таким чином, строк позовної даності у даній справі визначаться з моменту коли ОСОБА_1 стало відомо про існування Договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, тобто з дня смерті ОСОБА_7 21 березня 2013 року.

Як свідчать обставини справи, згідно з нотаріальним договором купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 25 квітня 2007 року, останній продав земельну ділянку, загальною площею 0,1008 га з кадастровим номером: 3222457400:01:002:0028, яка розташовується у селищі Чабани Києво-Святошинського району Київської області на вулиці Виноградна, 35.

Вартість проданої земельної ділянки становила 707 000,00 гривень рівно.

З метою збереження коштів, отриманих від продажу вищевказаної земельної ділянки, ОСОБА_7 07 травня 2007 року уклав з Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк аваль», договір № и26358828813 на вклад «Заощадження» та договір № 262061128953 на відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат».

13 червня 2007 року та 14 червня 2007 року ОСОБА_7 отримав через касу банку грошові коти на загальну суму 529919,30 гривень, що підтверджується заявами на видачу готівки № OL2J26494 на суму 25144,87 доларів США, що є еквівалентом 126981,59 гривень та № OPW715806 на суму 504774,43 гривень.

Таким чином, на момент укладення Договору купівлі-продажу Спірної земельної ділянки ОСОБА_7 мав достатньо грошових коштів для придбання вищевказаної нерухомості, але з невідомих причин, останній уклав даний договір не на власне імя, а на імя третьої особи рідної сестри, тим самим вчинив дії, які визначаються Цивільним кодексом України, як недійсний правочин.

Померлий ОСОБА_7 до моменті своєї смерті неодноразово запевняв, що вказана Спірна земельна ділянка є власністю подружжя, при цьому не надаючи можливості своїй дружині ОСОБА_1 ознайомитись з правовстановлюючими документами.

У особистих речах ОСОБА_7 після його смерті, наряду з іншими документами, його дружиною були найден: Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, довіреність на імя ОСОБА_7, яка була йому надана його ж сестрою ОСОБА_4 та договір підряду на проведення проектних робіт від 05 червня 2012 року, який був укладений між ОСОБА_7 та МПП «Русь» на розроблення за завданням замовника (ОСОБА_7В.) та передачу останньому наступної проектної документації: «Робочий проект будівництва приватного житлового будинку по вул. Жукова, 6-А, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

З моменту купівлі спірної земельної ділянки до моменту зникнення та подальшої смерті ОСОБА_7 за кошти сімї здійснене будівництво житлового будинку, за вищевказаною адресою.

Але на сьогоднішній день даний будинок не може бути введений у експлуатацію, так як зясувалось, що спірна земельна ділянка не належить сімї ОСОБА_7, а належить сестрі померлого ОСОБА_7, яка немає будь-яких прав на цю земельну ділянку, так як фактично вона її не купувала і не сплачувала за неї будь-яких грошових коштів.

Тому позивач за первісним позовом просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1196 га, яка розташована у селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області на вулиці Жукова, 6 (кадастровий номер: 322480401:01:037:0036) в частині визначення набувача права власності на вказане нерухоме майно покупця ОСОБА_4. Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно земельну ділянку загальною площею 0,1196 га, яка розташована у селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області на вулиці Жукова, 6 (кадастровий номер: 322480401:01:037:0036), яка була здійснена за громадянкою ОСОБА_4. Визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на нерухоме майно земельну ділянку загальною площею 0,1196 га, яка розташована у селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області на вулиці Жукова, 6 (кадастровий номер: 322480401:01:037:0036). Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,1196 га, яка розташована селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області на вулиці Жукова, 6 (кадастровий номер: 322480401:01:037:0036). Стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір 2392,00 грн., та витрати на правову допомогу 12 000,00 гривень.

Не погоджуючись з вимогами первісного позову, ОСОБА_4 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування земельною ділянкою, яку вона мотивувала тим, що вона ОСОБА_4 є єдиним власником земельної ділянки кадастровий номер 322480401:01:037:0036, площею 0,1195 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вулиця Жукова, ділянка 6. Докази цього надані позивачкою первісного позову в додатках. Але зазначеною ділянкою без дозволу незаконно користується ОСОБА_1 і бажає узаконити таке користування.

Позивач за зустрічним позовом указувала, що ОСОБА_1 не була субєктом спірного Договору та її вже померлий брат ОСОБА_7, дії якого семирічної давності оспорює ОСОБА_1, також не був субєктом спірного Договору.

Одразу ж після придбання у 2007 році земельної ділянки брат позивачки розказав своїй дружині про те, що частина грошей, які він зняв з банківського рахунку, належать його сестрі.

Доказом того, що позивачці за первісним позовом було відомо про те, що спіну земельну ділянку купила ОСОБА_4 , а не її чоловік, та про всі інші обставини купівлі, є її письмові пояснення органу міліції від 20.05.2014 р., яке вона надала при перевірці заяви стосовно незаконності заняття цієї ділянки, з якого вбачається, що вона знала про факти, якими вона обґрунтовує свій позов, ще в 2009 році як мінімум.

Після придбання у 2007 році земельної ділянки позивач за зустрічним позовом дозволила брату тимчасово користуватись нею і він побудував невеличкий будинок, в яком можна проживати, але цей будинок не узаконений і зараз в ньому проживають чужі їй люді, без її дозволу і без документів, які б надавали їм право користування її ділянкою. На її вимоги звільнити зазначену ділянку і будинок, позивачка за первісним позовом реагує негативно і вимагає не предявляти до неї претензій.

Тому позивач за зустрічним позовом просила застосувати позовну давність до вимог первісного позову. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 червня 2007 року відмовити повністю. Зобовязати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вулиця Жукова, ділянка 6, площею 0,1195 га, кадастровий номер 3222480401:01:037:0036 та у тридцяти денний строк звільнити зазначену ділянку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник вимог пісного позову підтримали та просили їх задоволити, у вимогах зустрічно позову просили відмовити.

ОСОБА_4 та її представник просили у вимогах первісного позову відмовити, а вимоги зустрічного позову задоволити.

Представник Служби у справах дітей та сімї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області направив до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали учать у розгляді справи та покази свідків, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку що позовні вимоги первісного та зустрічного позовів не підлягаю до задоволення виходячи з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні, 30 грудня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб Виконкомом Ненадихівської сільської ради Тетіївського району Київської області, актовий запис № 7.

Від подружнього життя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 народилось двоє дітей: син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

14 червня 2007 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 посвідчено нотаріальний договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1196 га в селі Білогородка на вулиці Жукова, 6-А Києво-Святошинського району Київської області, який був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який зареєстрований у реєстрі за № 5339.

Відповідно до пункту 5 даного договору купівлі-продажу земельної ділянки продавець (ОСОБА_5А.) продав, а покупець (ОСОБА_4В.) купила за цим договором земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх особі.

Згідно пункту 8 договору сторони ствердили, що даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідає їх справжній волі, вчинений на вигідних для них умовах, без будь-яких погроз, без застосування фізичного та психічного тиску, у тому числі з боку інших осіб, не приховує іншого правочину, а також даний договір не укладається під впливом тяжкої для будь-якої із сторін обставин.

Рішенням Києво-Святошиньського районного суду Київської області від 14.11.2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2008 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, 3-і особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_12, Білогородська сільська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності, було встановлено що ОСОБА_4 набула право власності на спірну земельну ділянку (земельна ділянка загальною площею 0,1196 га в селі Білогородка на вулиці Жукова, 6-А Києво-Святошинського району Київської області) на підставі нотаріально посвідченого, належним чином зареєстрованого договору купівлі-продажу з додержанням всіх вимог, передбаченого ст. 203 ЦК України.

21 березня 2013 року ОСОБА_7 помер.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ст. 203 ЦК України (в редакції на час укладання першого спірного правочину): зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За правилами ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відмовляючи у вимогах первісного позову, суд виходить з того, що в судовому засіданні ОСОБА_1 не доведено факту порушень цивільного законодавства під час укладання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки. Позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що покупцем спірної земельної ділянки виступав саме її чоловік ОСОБА_7, а не його сестра ОСОБА_4, тобто не спростовано положення зазначені в змісті нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Факт зняття ОСОБА_7 грошових коштів з банківського рахунку, а також продаж ним іншої земельної ділянки, не означає що дані кошти були витрачені ним на придбання спірної земельної ділянки.

А тому, у вимогах первісного позову щодо визнання часткової недійсності договору-купівлі-продажу та всіх похідних вимогах необхідно відмовити.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Також суд не знаходить підстав для задоволення вимог зустрічного позову, оскільки позивачем за зустрічним позовом не було надано письмових доказів в підтвердження того що їй чиняться перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою з боку відповідача за зустрічним позовом або іншими особами.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог первісного та зустрічного позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, про необхідність відмови у вимогах первісного та зустрічного позовів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 203, 215, 317, 386, 392 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 10, 59-61, 88, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, Служба у справах дітей та сімї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, визнання права власності та в зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Дубас Т.В.