Постанова № 42099929, 25.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2014 року № 826/17621/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державне підприємство «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції місті Києві, третя особа Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування постанов.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Науково - дослідний інститут будівельного виробництва» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції місті Києві (надалі також - відповідач), третя особа Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 27.10.2014р. ВП №44785104 в частині стягнення з ДП «НДІБВ» виконавчого збору суму у розмірі 11353,26 грн.;

- визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Штойко Л.Р. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 27.10.2014р. ВП №44785104 в частині стягнення з боржника виконавчого збору суму у розмірі 11 353, 26 грн.

- визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо не розгляду заяв ДП «НДІБВ» від 26.09.2014р. № 743/01-06, від 09.10.2014р. № 771/01-06 та заяви ДП «НДІБВ» від 27.10.2014р. № 806/01-06.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що спірна постанова є протиправною, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, відтак підлягає скасуванню.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неприбуття суд не повідомив. Крім того, позиції щодо заявленого позову не виклав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 19.09.2014року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від за вимогою ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №ю-2074-25-у від 07.05.2014року про стягнення з ДП «НДІБВ» на користь ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві боргу у розмірі 218 364,35 грн., в якій боржнику був наданий строк для добровільного виконання вимоги - до 25.09.2014року.

Також, відповідачем 19.09.2014року прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах ВП № 44785104.

З підстав часткового погашення заборгованості у розмірі 218 364,35 грн. у добровільному порядку, позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві з заявою від 26.09.2014 року №743/01-06 про закінчення виконавчого провадження та надав докази (завірені банком копії платіжних доручень на загальну суму 853 092,00 грн.).

Вказана заява отримана відповідачем - 26.09.2014року, про що свідчить штамп відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві на відповідній заяві.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Проте, головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. не було перевірено належним чином заяву боржника щодо виконання ним вимоги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за № ю-2074-25-у від 07.05.2014р., та не було проведено у процесі здійснення виконавчого провадження дій, які передбачено цим законом, у тому числі відповідно до п.п.1.п.3.ст.11 цього Закону.

Як слідує із матеріалів справи, з метою підтвердження сплати боргу, позивач звернувся до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві для підтвердження щодо відсутності заборгованості за даною вимогою яка становила 218 364,35 грн., (лист від 29.09.2014р. № 744/01-06).

10.10.2014р. позивач повторно звернувся до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві з заявою від 09.10.2014р. №771/01-06, яким вдруге повідомив про часткове виконання виконавчого документу.

27.10.2014року позивач надав до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві додаткові докази (завірені копії платіжних доручень на загальну суму 222 000,00 грн.) про остаточне погашення боргу за вимогою № ю-2074-25-у від 07.05.2014р. (заява від 27.10.2014 № 806/01-06).

Так, фактичні обставини справи свідчать, що у добровільний термін позивачем були надані завірені копії платіжних доручень від 19.09.2014 № 1361, від 19.09.2014 № 1362, від 26.09.2014 № 1406, від 26.09.2014 № 1407, від 26.09.2014 № 1413 на загальну суму 106 000, 00 грн., які підтверджують часткову оплату за вимогою № ю-2074-25-у від 07.05.2014.

Проте, 27.10.2014р. головним державним виконавцем Штойкою Л.Р. було винесено постанову про арешт коштів боржника за вимогою ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № ю-2074-25-у від 07.05.2014р. про стягнення з ДП «НДІБВ» боргу та виконавчого збору в межах суми 240 317,61 грн.

В межах розгляду справи підтверджено, що 04.11.2014р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надало до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві повідомлення від 31.10.2014р. про сплату ДП «НДІБВ» боргу у розмірі 218 364,35 грн., за вимогою № ю-2074-25-у від 07.05.2014р. та супровідний лист від 03.11.2014р. № 14870/9/26-58-25-01-16.

Крім того, підтверджено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомило листом від 07.11.2014р. № 24871 про те, що остання сплата в рахунок погашення заборгованості, відповідно до вимоги № ю-2074-25-у від 07.05.2014р. надійшла 23.10.2014 платіжним дорученням від 23.10.2014р № 1566в сумі 10 000.00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Нормативно-правовим актом, який регламентує умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регламентує умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (наділі - ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

На виконання ЗУ «Про виконавче провадження» наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, п. 4.1. якої передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, та за умови направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому законодавством.

Представник позивача у позовній заяві та в судовому засіданні зазначив, що позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2012 року ВП №31127699.

Як встановлено ч. 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми ЗУ «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки її винесення в силу ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» можливо у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, за умови вчинення державним виконавцем, передбачених законодавством дій щодо належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та встановленого строку для добровільного виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, спірні постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, відповідно до ст. 83 зазначеного Закону, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

До суду відповідачем не подано документів на підтвердження належного та своєчасного реагування на заяви позивача 26.09.2014р. № 743/01-06, від 09.10.2014р. № 771/01-06 та заяви ДП «НДІБВ» від 27.10.2014р. № 806/01-06, що на переконання суду свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності винесення ним спірної постанови.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про арешт коштів боржника від 27.10.2014р. ВП №44785104 в частині стягнення з ДП «НДІБВ» виконавчого збору суму у розмірі 11353,26 грн.

Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Штойко Л.Р. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 27.10.2014р. ВП №44785104 в частині стягнення з боржника виконавчого збору суму у розмірі 11 353, 26 грн.

Визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо не розгляду заяв ДП «НДІБВ» від 26.09.2014р. № 743/01-06, від 09.10.2014р. № 771/01-06 та заяви ДП «НДІБВ» від 27.10.2014р. № 806/01-06.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур