Рішення № 42099306, 20.11.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

20112014 Гошко ОСОБА_1 ОСОБА_2 районний суд Київської області м. Київ вул. Мельниченка 1

Справа № 369/8405/14-ц

провадження 2/369/3439/14

РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2014 року Києво Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів з доходу, стягнення неустойки за прострочення аліментів, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2014 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Апеляційного суду Київської області в було ухвалено стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини всіх видів доходів щомісячно. За судовими рішеннями відповідач мав сплачувати аліменти починаючи з 17 жовтня 2012 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа державним виконавцем ВДВС ОСОБА_2 районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів. Однак, відповідач ухиляється від сплати аліментів без поважних причин, внаслідок чого станом на день складення розрахунку за ним утворилась заборгованість з виплати аліментів у сумі 6600 грн. Вважає, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з вини відповідача. Відповідач не працює, приховує свої прибутки, проте злісно не виконує рішення суду. Згідно розрахунку сума неустойки за період з 17 жовтня 2012 року до подачі позову до суду, всього 625 днів, становить 38 725 грн. Також вказала, що їй стало відомо про те, що за рішенням суду за відповідачем визнано право власності на земельні ділянки, тобто має дохід, який намагається приховати, продавши земельні ділянки, щоб не платити з цих доходів ? частини аліментів.

Просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь заборгованість по аліментам та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 45 325 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на її користь заборгованість по аліментам в розмірі ? частини від ринкової вартості отриманих земельної ділянок.

При розгляді справи позивач уточнила позовні вимоги з врахуванням довідки-розрахунку ВДВС. Вказала, що розмір заборгованості по сплаті аліментів становить 19 874,08 грн. Тому розмір неустойки складає 70 498,36 грн. Остаточно просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь заборгованість по аліментам та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 90 372,44 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на її користь заборгованість по аліментам в розмірі ? частини від ринкової вартості отриманих земельної ділянок

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила їх задоволити.

У судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги не визнала. Просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 квітня 2013 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матірю ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини всіх доходів громадян, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з 17 жовтня 2012 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, кримінальних справ від 14 травня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

На виконання вказаного рішення 25 жовтня 2013 року видано виконавчий лист №2-3710/12, який був поданий позивачкою для примусового виконання до відділу ДВС ОСОБА_2 РУЮ Київської області.

Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

З поданої суду трудової книжки ОСОБА_4 встановлено, що з 23 серпня 2013 року по 05 травня 2014 року ОСОБА_4 працював на посаді виконавця робіт за сумісництвом в ТОВ «Алєксандрія».

Відповідно до довідки №855 від 17 листопада 2014 року ОСОБА_2 центру зайнятості ОСОБА_4 перебуває на обліку в районному центрі зайнятості з 16 вересня 2014 року по теперішній час.

Постановою відділу ДВС ОСОБА_2 РУЮ Київської області від 24 вересня 2014 року виконавче провадження закінчено, виконавчий лист направлений на виконання до відділу ДВС Печерського РУЮ в м.Києві. При цьому вказаний розмір заборгованості в розмірі 15 741,08 грн., що також вказано в довідці-розрахунку.

Поданий розрахунок суд оцінює критично, оскільки суду не подано доказів того, чи перевірялось при виконанні рішення суду державним виконавцем факт працевлаштування боржника та розмір отриманих доходів, розрахунок складений з врахуванням із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а відповідно до трудової книжки відповідач офіційно працевлаштований у спірний період. Судом розяснено право сторін на подачу доказів та заявлення клопотань про їх витребування, разом з тим, додаткових клопотань особами, які беруть участь в справі, не заявлено.

Ст. 196 СК України передбачає що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Як роз'яснено в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. Крім цього, суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.Відповідно до ч.3 ст. 197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непредявлення без поважних причин виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 періодично сплачуються кошти на адресу ОСОБА_3, що підтверджено відповідними квитанціями. Суду не подано доказів існування будь-яких інших грошових зобовязань між позивачем та відповідачем. Таким чином, наданий позивачкою розрахунок суми неустойки не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки вина відповідача щодо заборгованості відсутня, через непредявлення позивачкою виконавчого листа до виконання протягом тривалого часу, сплата періодично боржником аліментів, відсутність підтвердження повідомлення ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року позов ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки: площею 0,15га, кадастровий номер 3222481201:01:001:0082, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, вул. Зелена, 30; площею 0,15га, кадастровий номер 3222481201:01:001:0083, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, вул. Зелена, 31.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року рішення районного суду залишено без змін.

Оскільки дані земельні ділянки є спільним майном подружжям, набутим подружжям у період зареєстрованого шлюбу, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення ? вартості даних земельних ділянок.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів з доходу, стягнення неустойки за прострочення аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяН.С. Пінкевич