Рішення № 42099176, 22.12.2014, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.12.2014

Справа № 334/3985/14-ц

Провадження № 2/334/3553/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Вєтлугіній Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом прокурора міста Запоріжжя в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Запоріжжя в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. В заяві зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено, що наказом генерального директора ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_1 від 06.02.2013 року №365-к із займаної посади звільнено провідного фахівця з фінансово-економічної безпеки Бердянського напрямку служби економічної безпеки ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_2.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2013р. позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано незаконним наказ №365-к від 06.02.2013р. про його звільнення з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України. Рішення суду набрало законної сили 21.06.2013р.

На виконання вказаного рішення суду, наказом №1595-к від 01.06.2013 р. скасовано наказ №365-к від 06.02.2013 р. та поновлено ОСОБА_2 на роботі з 06.02.2013р. Кошти, стягнуті за рішенням суду, сплачені ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі, що підтверджується платіжними відомостями за червень 2013р..

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільнені або переведенні працівника на іншу роботу, обовязок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі.

Прокурор просить суд стягнути з ОСОБА_1 кошти у сумі - 13 174,46 грн. на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго».

В судовому засіданні прокурор прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_4 в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, оскільки у прокуратури відсутні повноваження щодо представництва інтересів ВАТ «Запоріжжяобленерго» в суді. Так, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На думку КСУ, що викладена в п.5 мотивувальної частини зазначеного рішення, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в процесі.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Таким чином, прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в суді, зокрема шляхом звернення до суду з позовною заявою в інтересах інших осіб, крім держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» створено відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 25.04.2000 року з Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго», заснованої відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 03 липня 1995 року № 115 та Указу Президента України від 04 квітня 1995 року №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», з метою задоволення потреб споживачів електричної енергії, насичення ринку товарами та послугами відповідно до предмету діяльності, в умовах функціонування єдиної енергосистеми України. На момент створення підприємства його засновником була держава, в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

Відповідно до положень Статуту ВАТ «Запоріжжяобленерго», останнє створено у формі відкритого акціонерного товариства, є юридичної особою, має самостійний баланс, поточні рахунки, печатку і штампи та діє на принципах повної господарської самостійності, самоврядування і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобовязань перед партнерами і бюджетом; може набувати майнових і особистих немайнових прав, укладати з іншими субєктами підприємницької діяльності та громадянами договори; відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй на праві власності майном.

Отже, ВАТ «Запоріжжяобленерго» є самостійним господарюючим субєктом і відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» набуває цивільних прав та обовязків, здійснює їх через свої органи, які діють згідно установчих документів та закону, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. Права ж засновників та учасників акціонерного товариства визначені ст.ст. 10, 41 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 88 ГК України.

Предметом позову прокурора є стягнення 13 174,46 грн. з колишнього керівника ВАТ «Запоріжжяобленерго» ОСОБА_1, в звязку з виданням ним незаконного наказу №365-к від 06.02.2013р. щодо іншого колишнього працівника - ОСОБА_2 Тобто заявляючи даний позов, прокурор міста Запоріжжя фактично звернувся не в інтересах держави, а в інтересах самостійного субєкта господарської діяльності - ВАТ «Запоріжжяобленерго», в свою чергу останнє будь-яких претензій до колишнього генерального директора Товариства - ОСОБА_1 в звязку з виданням ним наказу №365-к від 06.02.2013р. чи стягнення 13 174,46 грн. не заявляло, і не заявляє і на теперішній час.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень суду щодо позову не надав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався.

Відповідно до ст. 74 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам за адресою їх проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Ухвалою Ленінського районного суду від 01.09.2014 р. позов прокурора міста Запоріжжя в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів було залишено без розгляду у звязку з відсутністю повноважень прокурора на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 09 жовтня 2014 року апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду від 01.09.2014 р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Вислухав пояснення прокурора, представника ВАТ «Запоріжжяобленерго», розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд надав рівні можливості сторонам у наданні доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В обґрунтування поданої позовної заяви в інтересах ВАТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 прокурором зазначено порушення інтересів держави, в звязку з тим, що в статутному капіталі Товариства наявна частка держави в розмірі 60,25 % акцій.

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» створено відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 25.04.2000 року з Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго», заснованої відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 03 липня 1995 року №115 та Указу Президента України від 04 квітня 1995 року №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», з метою задоволення потреб споживачів електричної енергії, насичення ринку товарами та послугами відповідно до предмету діяльності, в умовах функціонування єдиної енергосистеми України. На момент створення підприємства його засновником була держава, в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

Відповідно до довідки ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 09.10.2014 р. Фонду державного майна України належить пакет акцій у розмірі 60,25 відсотків статутного капіталу ВАТ «Запоріжжяобленерго» у кількості 108060002 штуки. (а.с. 114)

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2013р. позов ОСОБА_2 задоволено частково, наказ (розпорядження) №365-к від 06 лютого 2013 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у звязку із змінами в організації виробництва і праці визнано незаконним. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді провідного фахівця з фінансово-економічної безпеки Бердянського напрямку служби економічної безпеки ВАТ «Запоріжжяобленерго» з

06 лютого 2013 року. Стягнуто з ВАТ «Запоріжжяобенерго» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13 174,46 гривень. Рішення суду набрало законної сили 21.06.2013р. (а.с. 10-11)

На виконання вказаного рішення суду, наказом №1595-к від 01.06.2013 р. скасовано наказ №365-к від 06.02.2013 р. та поновлено ОСОБА_2 на роботі з 06.02.2013р. Кошти, стягнуті за рішенням суду, сплачені ОСОБА_2 у повному обсязі ВАТ «Запоріжжяобленерго», що підтверджується платіжними відомостями за червень 2013 року. (а.с.5-9)

Згідно п. 8 ч. 1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обовязок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у звязку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обовязок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 3 ст..61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В рішенні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30.05.2013 р. встановлено, що ОСОБА_2 звільнено з роботи за п.1 ст40 КЗпП України наказом генерального директора ВАТ «Запоріжжяобенерго» ОСОБА_1 №365-к від 06.02.2013 року.

Згідно з п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 11 листопада 1992 року (з подальшими змінами) при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст..237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обовязок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у звязку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29 грудня 1992 р. (з подальшими змінами), застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст.134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обовязок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у звязку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем ОСОБА_1 завданої ВАТ «Запоріжжяобенерго» шкоди незаконним звільненням працівника ОСОБА_2

Відповідно до положень ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 59, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 134, 237 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 11.11.1992 р., постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992р., суд -

ВИРІШИВ:

Позов прокурора міста Запоріжжя в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) грошові кошти у розмірі 13174,46 грн. (тринадцять тисяч сто сімдесят чотири гривні 46 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.Є. Баруліна