Рішення № 42098076, 18.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/2133/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2263/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Васильковського В.М., Фединяка В.Д.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2007 року № IFXRRC07470050 у розмірі 10 354,91 грн. Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 15.06.2007 банк на підставі заяви позичальника № IFXRRC07470050 (далі - Заява) надав ОСОБА_3 строковий кредит у розмірі 498,30 грн зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення до 05 березня 2008 року включно. Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10 354,91 грн.

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБаннк» просило позов задовольнити і стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену суму заборгованості, а також 229,40 грн судового збору.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності (а.с. 38-40).

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2014 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилено, рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2013 року залишено без змін (а.с. 75-76).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказані рішення цих судів скасовано касаційною інстанцією у зв'язку з тим, що вони без достатніх правових підстав, а саме без заяви відповідача, застосували строк позовної давності (а.с. 98-100).

Заочним Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 442,75 грн заборгованості за кредитом, 3 283,41 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 63,76 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 500,00 грн штрафу (фіксована частина) та 469,28 грн штрафу (процентна складова), всього стягнути боргу за кредитним договором № IFXRRC07470050 від 15 червня 2007 року станом на 05 листопада 2013 року на загальну суму 4 759,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку. Вважає його в частині відмови у стягненні пені незаконним та необґрунтованим через недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зі слів апелянта, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені зазначив, що вона не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строків позовної давності, однак як вбачається з матеріалів справи відповідач у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції участі не брав і заяву про застосування строку позовної давності не подавав, а тому, на думку представника ПАТ КБ «Приватбанк», у судів не було правових підстав для застосування такого строку. Позивач вказує, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вже було скасоване рішення у даній справі, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому апелянт з посиланням на ч. 4 ст. 338 ЦПК України зазначає, що висновок суду касаційної інстанції, викладений в ухвалі від 28.05.2014 щодо можливості застосування строку позовної давності виключно за заявою відповідача є обов'язковим при новому розгляді справи. На думку апелянта, посилання суду на постанову Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13 є безпідставними, оскільки вказана постанова не містить правового висновку, згідно якого загальна позовна давність застосовується судом за заявою відповідача, а спеціальна - на розсуд суду. Крім того ПАТ КБ «Приватбанк» вважає, що судом залишено поза увагою положення ст. 259 ЦК України, яка передбачає можливість збільшення позовної давності, встановленої законом за домовленістю сторін. А також зазначає, що п.п. 5 Умов надання споживчого кредиту («Розстрочка») («Стандарт») терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом , винагороди,неустойки - пені, штрафів за договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років, наведене також підтверджується правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-144цс14.

Просить змінити заочне рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2014 року в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі: стягнути з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання, судовий збір та судові витрати за подання апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, оскільки не згідний з розмірами заборгованості.

Заслухавши сторін, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Згідно матеріалів справи, 15.06.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № IFXRRC07470050 (далі - Кредитний договір), оформлений Заявою позичальника, відповідно до умов якої відповідач отримав строковий кредит в розмірі 498,30 грн на строк 9 місяців до 05.03.2008 включно, зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 7,97 грн та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 45,3 грн. (а.с. 6-7).

Відповідно до копії Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), які є складовою Кредитного договору, пунктом 5.1 передбачено обов'язок позичальника щодо сплати пені у розмірі 0,15 % від сум прострочених платежів, а пунктом 5.3 обов'язок щодо сплати штрафу у випадку прострочення будь-якого грошового зобов'язання за договором більш ніж на 30 днів у розмірі 500,00 грн та 5 % від суми заборгованості. (а.с. 9-16). Пунктом 5.5. вказаних умов передбачені терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Кредитним договором, які встановлюються сторонами тривалістю 5 років (а.с. 15).

На а.с. 8 міститься копія Рахунку-фактури № Пд 000163 від 15.06.2007 на мобільний телефон «Motorola W-220» вартістю 453 грн.

Згідно копії Статуту (нової редакції) Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», внаслідок зміни назви юридичної особи на підставі рішення загальних зборів акціонерів банку від 30.04.2009 (а. с. 24), що також підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 054809 від 17.07.2009 (а. с.23).

Відповідно до копії Розрахунку заборгованості за договором № IFXRRC07470050 від 15.06.2007, укладеного між Приватбанком та клієнтом - ОСОБА_3, станом на 05.11.2013 сума заборгованості за кредитом становить: 10 354,91 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 442,75 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3 283,41 грн, заборгованості з комісії за користування кредитом у розмірі 63,76 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 5 595,71 грн, а також штрафів відповідно до пункту 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі - Умови): штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн, та штраф (процентна складова) в розмірі 469,28 грн (а.с. 4-5).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам закону рішення суду в повному обсязі не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ст. ст. 610, 612 ЦК України, а також беручи до уваги правову позицію Верховного Суду України № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року, дійшов до висновку щодо відмови задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5 595,71 грн за їх недоведеністю. Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За ч. 1 ст. 259 ЦК України сторони можуть збільшити позовну давність, про що укладається договір у письмовій формі. Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони, зробленою до винесення рішення.

У даному випадку сторонами збільшено позовну давність, у тому числі й стосовно стягнення пені, до 5 років. Відповідач не заперечував, що підписував відповідний договір. Заяви про застосування позовної давності відповідач не зробив ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Отже, підстав відмовляти у стягненні пені у зв'язку зі спливом позовної давності у суду першої інстанції не було, а тому рішення про це не може залишатись у силі й його належить скасувати.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Вирішуючи питання розмірів стягуваної пені, колегія суддів виходить з того, що за приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Відповідач взяв кредит у сумі 442, 75 грн, а відповідно до розрахунку має сплатити, поряд з іншими платежами, тільки пені 5595, 71 грн. Це явно є неспівмірним і, вважає колегія суддів, не відповідає вимогам справедливості, добросовісності, розумності та порушує баланс прав і обов'язків сторін.

Тому, відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення у частині розмірів стягуваної пені належить скасувати і постановити у цій частині нове, яким розмір стягуваної пені зменшити до 500 грн, що буде співмірним із заподіяними позивачеві збитками. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2014 року в частині відмови у стягненні пені скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 500 грн та 121 грн 80 коп. судового збору.

В решті рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.М. Васильковський

В.Д. Фединяк