Постанова № 42097903, 24.12.2014, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №812/9494/12

провадження №2-а/338/175/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Стоматова Е.Г., при секретарі Кабановій К.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про визнання рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання рішення недійсним, посилаючись на те, що за адресою АДРЕСА_2 знаходяться два житлових будинки під літ.А та літ.Б. Будинком під літ.А користувалась її мати ОСОБА_4 Будинок під літ.Б належить їй, а користувачем є донька ОСОБА_5 Зазначене позивач підтверджує копією технічного паспорту за 1999р. Вказані будинки розташовані на земельній ділянці площею 598 м2 Рішенням Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993р.№223/4 про передачу земельної ділянки та визнання права власності, було визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок літ. А по АДРЕСА_2 та закріплена земельна ділянка за цією адресою площею 598 м2.

Позивач вважає зазначене рішення незаконним, оскільки на спірній земельній ділянці знаходяться два житлових будинки, один з яких під літ.Б належить їй, а тому і земельна ділянка повинна була бути закріплена в рівних частках, а саме за нею та ОСОБА_4, кожній по 299 м2 для обслуговування своїх будинків. Також і оформлення права власності повинно було проводитися відповідачем одночасно на обидва будинки. Зазначеним рішенням відповідач порушив її права як власника будинку літ.Б. Просить суд рішення виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів м.Запоріжжя №223/4 від 06.08.2014 року визнати недійсним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.01.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року скасовано, з направленням справи до Комунарського районного суду м. Запоріжжя для подальшого розгляду.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, просить задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, проти позову заперечувала та пояснила, що рішення №223/4 виконкому Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993року законне, що встановлено рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.11.2010 року по цивільній справі №2-1439/10 за позовом ОСОБА_1 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993 року про передачу земельної ділянки та визнання права власності, яке 26.01.2011 року набуло законної сили.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що позивач ОСОБА_1 не є власником будинку під літ.Б за адресою АДРЕСА_2, а тому її права не можуть бути порушені рішенням Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993року. Також зазначила, що позивачка про існування рішення №223/4 виконкому Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993року дізналась під час розгляду цивільної справи №2-563/06 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа Комунарська районна адміністрація Запорізької міської ради, про визнання права власності на будівлі, яке набуло законної сили 20 липня 2006 року, та вважає, що позивач пропустила встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду, та просила суд залишити адміністративний позов без розгляду.

Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, давши аналіз та оцінку наданим доказам, встановив наступне.

Статтею 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16 травня 2006 року (цивільна справа №2-563/06 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа Комунарська районна адміністрація Запорізької міської ради, про визнання права власності на будівлі), яке набуло законної сили 20 липня 2006 року, визнано за ОСОБА_4 право власності на самовільно побудовані житловий будинок під літерою «Б», сарай під літерою «И», сарай під літерою «Л» та вбиральню під літерою «К», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

29.11.2010 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя розглянута цивільна справа №2-1439/10 за позовом ОСОБА_1 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993 року про передачу земельної ділянки та визнання права власності, яким в задоволенні позову відмовлено, яке 26.01.2011 року набуло законної сили.

ОСОБА_4 звернулась до виконавчого комітету Комунарської ради народних депутатів з заявою про оформлення права особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 598 м2. Рішенням виконавчого комітету Комунарської ради народних депутатів №223/4 від 06.08.1993 року «Про оформлення права особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_2» ОСОБА_4 надано дозвіл на оформлення права особистої власності на жилий будинок під літ. А-1.

На момент звернення ОСОБА_4 та прийняття виконавчого комітету Комунарської ради народних депутатів рішення від 06.08.1993 року, ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Комунарської ради народних депутатів №531 від 01.03.1991 року отримала чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Як вбачається з договору дарування від 28.09.2006 року ОСОБА_4 подарувала будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_3, яка 05.05.2010 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серія АК №903051.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Статтею 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не є власником будинку під літ.Б за адресою АДРЕСА_2, а тому її права не можуть бути порушені рішенням Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993 року №223/4

Відповідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає, що рішення №223/4 Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993року законне та відповідає приписам ч.3 ст.2 КАС України і жодним чином не порушує будь-яких прав позивача, про що також встановлено рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.11.2010 року по цивільній справі №2-1439/10 за позовом ОСОБА_1 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Комунарської районної ради народних депутатів від 06.08.1993 року про передачу земельної ділянки та визнання права власності, яке 26.01.2011 року набуло законної сили.

Тому в силу ч.1 ст.72 КАС України дані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунарської районної адміністрації в м. Запоріжжі про визнання недійсним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов про скасування рішення виконавчого комітету Комунарської ради народних депутатів рішення від 06.08.1993 року № 223/4 ОСОБА_1 подала до суду 30.10.2012 року, тобто, як вірно зазначає відповідач, після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Разом з тим, представником відповідача не було враховано, що відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

На час виникнення спірних правовідносин п.4 ч.1 ст.268 ЦК України було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», що набрав чинності 15 січня 2012 року, п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України був виключений.

Положеннями п. 3 ч. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону було передбачено, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Даний адміністративний позов був поданий до Комунарського районного суду м. Запоріжжя 30.10.2012 року. З огляду на те, що станом на вказану дату не минуло трьох років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в межах встановленого строку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Таким чином, підставами для визнання актів недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеної законом компетенції органу, який видав(затвердив) цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не є власником будинку під літ. Б за адресою АДРЕСА_2, тому рішення виконавчого комітету Комунарської ради народних депутатів від 06.08.1993 року № 223/4 жодним чином не порушує її права та під час розгляду справи судом не встановлено порушення прав та законних інтересів позивача, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.118 ЗК України, ст.ст.6-14,17,69-71,99,100,158-163, 171 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання рішення виконавчого комітету Комунарської ради народних депутатів від 06.08.1993 року№223/4 недійсним - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Е.Г. Стоматов