Вирок № 42097184, 24.12.2014, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6103/14-к

Провадження № 1-кп/333/513/14

ВИРОК

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Холода Р.С.,

при секретарі: Шевченко І.П.,

за участю прокурора Кравець С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Запоріжжі, українця, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, перебуваючого у цивільному шлюбі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) 19.12.2006 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.1 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням строком 2 роки; 2) 23.07.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.289 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 12.10.2010 року, невідбутий строк: 1 рік 8 місяців 6 днів, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи особою раніше судимою за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, і знову скоїв аналогічний злочин за наступних обставин.

21.08.2013 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись біля гаражу, розташованому у гаражному кооперативі «Комунар» по вул. Оріхівське шосе, 10 у м. Запоріжжі, діючи умисно, повторно, незаконно заволодів транспортним засобом - легковим автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, керуючим яким від зазначеного місця доїхав до 13-го кілометру автошляху «Донецьк-Запоріжжя», де залишив вказаний транспортний засіб через пошкодження автомобіля. Своїми діям ОСОБА_1 завдав потерпілому матеріальних збитків на суму 40 000 грн.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 визнав себе винним у повному обсязі у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується із обставинами, зазначеними у обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбаченими КК України за вказані злочини і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок.

Дійсно, він неофіційно працює у приватного підприємця з ремонту автомобілів. Приблизно 17.-18.08.2013 року ОСОБА_2 передав на ремонт автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ключами від зазначеного транспортного засобу. 21.08.2013 року він без згоди власника автомобіля та не повідомляючи про це приватного підприємця, у якого працює, взяв вказаний автомобіль для того, щоб з'їздити у м. Вільнянськ, Запорізької області. Технічний паспорт на автомобіль ОСОБА_2 йому не передавав. Під час поїздки у автомобіля зламалась шарова опора, тому він від'їхав лише до 13-го кілометру на трасі «Донецьк-Запоріжжя» та не зміг далі їхати. У подальшому, коли він вирішував питання щодо доставки автомобіля назад до місця ремонту, до нього під'їхали працівники ДАІ та він був доставлений до Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. У скоєному щиросердне розкаюється.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, відсутній цивільній позов від потерпілого, приймаючи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставив, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати як скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України за ознаками незаконного заволодіння транспортного засобу, вчинене повторно.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його суспільну небезпечність, вік та здоров'я обвинуваченого (не перебуває на обліках у психіатричному та психоневрологічному диспансерах на інших обліках у лікарів), характеризуючі особистість обвинуваченого обставини - раніше двічі судимий, має постійне місце проживання та реєстрацію, позитивно характеризується за місцем реєстрації, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. Обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченого, є - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджується його поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду. Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Санкцією ч.2 ст.289 КК України передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Враховуючи у сукупності дані про особистість обвинуваченого ОСОБА_1., обставини, пом'якшуючі покарання, обставини кримінального провадження, з урахуванням вимог ст. 75 КК України, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням неможливо призначити додаткове покарання у виді конфіскації майна, тому суд, враховуючи вимоги вказаної статті та відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, призначає покарання без конфіскації майна обвинуваченого.

Цивільний позов потерпілим не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна обвинуваченого.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки. Згідно вимог ст.76 КК України, у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До набрання вироку законної сили ОСОБА_1 запобіжний захід змінити з утримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його у залі суду терміново. Після набрання вироком законної сили запобіжний захід вважати скасованим.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод