Рішення № 42096997, 24.12.2014, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2902/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Бельмеги М.В.

при секретарі Лаюк Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, 04.12.2014 р., звернулася в суд із даним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, подала суду заяву із клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Із змісту позовних вимог вбачається, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач прочинаючи з червня 2013 року, проживає окремо в іншому місті та батьківських обовязків, щодо сина не виконує. З 06.08.2014 року, відповідно до рішення Косівського районного суду відповідач повинен сплачувати аліменти, однак він ухиляється від своєчасної сплати аліментів. Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 24.11.2014 року складає 7558,14 гривень. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не зявився. ОСОБА_1 до суду заяву із клопотанням про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнає.

Прокурор прокуратури Косівського району ОСОБА_4, в судове засідання не зявилася. Просила розглянути справу без її участі. Підтримує задоволення позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозвязку, суд вважає позовні вимоги підставними, доведеними в судовому засіданні i такими, що підлягають до задоволення за таких підстав.

У відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач в справі, ОСОБА_2 являється батьком малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6), що стверджується копією свідоцтва про народження дитини.

Як вбачається із копії рішення Косівського районного суду від 11.10.2013 року (а.с.7-8) з відповідача, починаючи з 06.08.2013 року повинні стягуватися аліменти на утримання ОСОБА_3. Які сплачено тільки двічі у розмірі 408,90 грн. і 156,40 грн. (а.с.10). Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 24.11.2014 року складає 7558,14 гривень (а.с.13). на звернення позивачки, прокуратурою Шевченківського району Чернівецької області було розпочато кримінальне провадження стосовно відповідача за злісне ухилення від сплати аліментів (а.с.15).

Згідно з копією заяви ОСОБА_2 від 15.10.2013 року (а.с.11), вбачається, що відповідач відмовляється від батьківських прав з виховання і утримання свого малолітнього сина ОСОБА_3. Відповідно до копії заяви від 23.10.2013 року (а.с.12) суд встановив, що відповідач звертався до комісії з питань захисту прав дітей Косівської райдержадміністрації із проханням звернутися до суду з клопотанням про позбавлення його батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3.

Відповідно до копії довідки про склад сімї № 2203 від 26.11.2014 року, виданої Кобаківською сільською радою (а.с.9), вбачається, що син ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою, яка здійснює догляд за дитиною до трьох років.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сімї № 2242 від 02.12.2014 року складеного Кобаківською сільською радою (а.с.16), що для неповнолітнього сина, який проживає у будинку матері створені всі необхідні умови для здоровя та всебічного розвитку дитини.

Стаття 51 Конституції України, а також статті 150 і 180 СК України встановлюють для батьків обовязок виховувати та утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Крім цього, стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ зобовязує батьків виховувати дітей, піклуватись про їх здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя, праці, розвивати їх особистість, повагу до прав, свобод людини та громадянина. Такий же обовязок щодо виховання та розвитку дитини на батьків покладає і стаття 59 Закону України «Про освіту».

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матірю.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач умисно ухилився від виконання своїх батьківських обовязків по утриманню і вихованню своєї малолітньої доньки.

Одним із способів захисту інтересів неповнолітньої дитини є позбавлення батьківських прав того з батьків, хто неналежно виконує свої батьківські обовязки.

Так, відповідно до частини 2 статті 164 СК України батько або мати можуть бути позбавлені батьківських прав відносно дитини, якщо вони ухиляються від виконання своїх обовязків по її вихованню.

Аналізуючи вказану норму суд приходить до висновку про те, що ухилення від виконання обовязку по вихованню дитини є актом свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій і не бажає цього робити в майбутньому.

В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовязків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, обєктивного зясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. В п. 16 цієї ж постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками.

Таким чином, в ході судового розгляду справи отримані достовірні відомості, які свідчать про навмисне невиконання відповідачем своїх обовязків по вихованню та утриманню малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки протягом тривалого часу він не проявляв відносно дитини належної турботи та уваги, не приймає участі у її вихованні та утриманні, не піклується про стан її здоровя та розвитку, хоча зобовязаний це робити та має таку можливість.

На підставі наведеного, ст. 51 Конституції України, принципу 6 Декларації прав дитини, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 164, 165, 166, 182, 184 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та керуючись ст.ст. 88, 213 215, 218 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6 «б», батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, і.н. НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6 «б», судовий збір у розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 копійок) грн., в дохід держави, із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Косівському районі Івано-Франківської області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38026046, Банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області, Код банку отримувача (МФО) 836014, Рахунок отримувача 31210206700266, Код класифікації доходів бюджету 22030001, Код ЄДРПОУ суду 02891606).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно

Суддя М.В. Бельмега