Постанова № 42091758, 16.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2014 року № 826/7950/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О., за участю представників сторін: від позивача: Губерського К.С. (дов. від 09.10.2013р.) від відповідача: Гамрецького Є.О. (дов. від 24.03.2014р. №18/9/26-58-10-44) розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гунатех» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.12.2014 року в 10 год. 07 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України. ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гунатех» (надалі по тексту - також позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 29.04.2014року № 0000172202, складене Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві;

- стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гунатех» здійснені ним судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2014року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки достовірності визначення ТОВ «Гунатех» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень-жовтень 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві складено Акт № 186/26-58-22-02-18/34297735 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України, пп. 7.5.2 п. 7.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 № 522, та, як наслідок, завищення суми рядку 24 декларації з ПДВ за вересень 2013 року у розмірі 15773485 грн., за жовтень 2013 року - 15790343 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивач звернувся до відповідача з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

29.04.2014 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0000172202, яким у зв'язку з порушенням п.п. 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15790343 грн.

Водночас, з аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України, пп. 7.5.2 п. 7.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 № 522, та, як наслідок, завищення суми рядку 24 декларації з ПДВ за вересень 2013 року у розмірі 15773485 грн., за жовтень 2013 року - 15790343 грн. стала самостійна, відповідно до абз. «а» п. 200.14 ст. 200 ПК України, відмова позивача від отримання сум бюджетного відшкодування за спірний період у вказаній сумі та, відповідно, ТОВ «Гунатех» має враховувати суму рядку 24 декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2013 року в розмірі 15790343 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 200.6, 200.7 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з абз. «а» п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Пунктами 4.6.3, 4.6.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2). Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, законодавством не обмежено термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, а тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Водночас, прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, наданим йому ПК України, а не обов'язком, і платники податків законодавчо не обмежені строком використання такого права.

З огляду на викладене право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування не обмежено часовими межами того податкового періоду в якому у нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.09.2013 у справі № К/800/33517/13, від 04.12.2013 у справі № К/800/20794/13.

Крім того, судом також враховується, що за результатами розгляду позову ТОВ «Гунатех» до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2014 у справі № 826/4507/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 № 0000172202, яким позивачу за серпень 2013 року зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 15752582 грн.

Вказаною постановою встановлено, зокрема, що: «… суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку відповідача про допущення позивачем порушення пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України та підпункту 7.5.2 пункту 7.5 розділу 7 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової служби України № 522 від 19.06.2012 та завищення суму рядку 24 декларації з ПДВ за серпень 2013 року на суду 15752582,00 грн., з огляду на що податкове повідомлення-рішення № 0000172202 від 21.10.2013 є протиправним та підлягає скасуванню».

При цьому, як встановлено судом, сума від'ємного значення ПДВ у розмірі 15752582 грн. частково формує від'ємне значення суми ПДВ за жовтень 2013 року та є складовою від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2013 року у розмірі 15790343 грн., яке зменшено спірним податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2014 №0000172202.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, а також те, що прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, а не його обов'язком та не обмежено певним звітним податковим періодом, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновку відповідача про допущення позивачем порушення п.п. 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України, пп. 7.5.2 п. 7.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 № 522, та, як наслідок, завищення суми рядку 24 декларації з ПДВ за вересень 2013 року у розмірі 15773485 грн., за жовтень 2013 року - 15790343 грн., у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 № 0000172202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати у розмірі 10 відсотків ставки судового збору, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на його користь з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гунатех» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 29.04.2014року № 0000172202, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гунатех» 487 (чотириста вісімдесят сім гривень) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур