Рішення № 42090722, 29.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7564/14 Справа № 188/509/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Місюра К. В. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого- Болтунової Л.М.

суддів - Макарова М.О., Тамакулової В.О.

при секретарі- Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 червня 2007 року в розмірі 15 295,66 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 2 992,61 грн., за відсотками - 11 098,49 грн., а також, відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, штрафу ( фіксована частина)- 500 грн. та 704,56 грн. ( процентна складова). ( а.с.3)

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банка заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 091,10 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 2 992,61 грн., заборгованості по процентам - 11 098,49 грн., вирішено питання щодо судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.(а.с.62)

З таким рішенням суду не погодились сторони.

В апеляційній скарзі відповідач, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову банку в позові, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. (а.с.65)

ПАТ КБ "Приватбанк" в апеляційній скарзі посилається на неповне та не всебічне дослідження судом всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального закону, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позову про стягнення штрафу в розмірі 1204,56 грн. та ухвалити нове рішення, задовольнивши ці вимоги. ( а.с.73)

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а скарга ПАТ КБ "Приватбанк" - задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам закону.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2007 року між Приватбанком, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 3800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначений кредитний договір складається з підписаної відповідачем заяви про видачу та обслуговування кредитної карти, умов надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифів, що було погоджено з позичальником.

Але відповідач належним чином свої зобов'язання не виконує, а тому станом на 31 січня 2014 року має заборгованість в сумі 15 295,66 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 14 091,10 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 2 992,61 грн. та відсотками -11 098,49 гр., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач порушив умови кредиту та не виконав своїх обов'язків перед позивачем щодо повернення кредитних коштів.

Під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права й правильно був застосований матеріальний закон, рішення суду в цій частині є обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення штрафу на загальну суму 1204,56 грн., суд першої інстанції послався на те, що у доданих банком до матеріалів справи Умовах та правил надання банківських послуг відсутній п.8.6, на який посилається останній, як на підставу стягнення вказаного штрафу. Також зазначив, що позивачем не було наведено будь-яких інших підстав, які б передбачали стягнення штрафів з відповідача за невиконання своїх зобов*язань, а отже, оскільки жодним пунктом зазначених Умов це не передбачено, то вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження по справі, суддя зазначила,зокрема, що підстав для залишення позовної заяви без руху не вбачається. (а.с.23)

Разом з тим, розглядаючи справу по суті, суд не звернув уваги на те, що надані банком Умови та правила надання банківських послуг мають не повний текст, а саме: в розділі 8 "Відповідальність сторін", який закінчується пунктом 8.5, відсутня частина листа. ( а.с.12)

Частиною 4 ст.10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції в порушення вказаних вимог закону не витребував у позивача належно оформлених Умов та правил надання банківських послуг та не застосував норми матеріального закону, які повинні бути застосовані.

З наданих банком, на вимогу апеляційного суду, Умов та правил надання банківських послуг видно, що за пунктом 8.6 при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від вартості позову.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та не застосування строку позовної давності, яка до того ж за своїм змістом відтворює його доводи, викладені у запереченнях на позовну заяву і, які суд першої інстанції врахував під час розгляду справи та дав їм належну оцінку. А отже апеляційна скарга відповідача не задовольняється.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню, рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором штрафу, а також щодо загальної суми заборгованості, слід скасувати, на підставі п.4 ст.309 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та (процентна складова) - 704,56 грн., в іншій частині рішення залишається без змін, із зазначенням загального розміру заборгованості в сумі 15 295,66 грн.( яка складається з заборгованості: за кредитом - 2 992,61 грн., за відсотками - 11 098,49 грн. та штрафу (фіксована частина)- 500 грн. та 704,56 грн. ( процентна складова).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором штрафу скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 червня 2007 року по штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 704,56 грн. ( процентна складова), зазначивши загальний розмір заборгованості в сумі 15 295,66 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий Л.М. Болтунова

Судді: М.О. Макаров

В.О. Тамакулова