Ухвала суду № 42090582, 23.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1846/14 Справа № 201/1400/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К.О. Доповідач - Семопядний В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Семопядного В.О.

суддів Сербіна В.В., Піскун О.П.

при секретарі Звягіній Е.В.

23 грудня 2014 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040000000385 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася та проживає в АДРЕСА_1, громадянку України, освіта вища, не працюючу, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судима

визнано винною за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю прокурора НечипоренкоС.В., обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2, представника потерпілого -ОСОБА_4

В апеляції та доповненнях до неї захисник просить вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_3 у зв'язку з не доведенням вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а у задоволенні цивільного позову ПАТ «ІнтерКредитБанк» відмовити в повному обсязі. Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд належним чином не з'ясував чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник посилається на те, що суд першої інстанції встановлюючи обставини вчинення кримінального правопорушення, суд прийняв версію слідства про те, що ОСОБА_3 привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанк» у сумі 2 210 000 гривень 23 травня 2013 року, протягом часу з 18 год. 11 хв. до 18 год. 13 хв. 38 сек. Ці висновки суду ґрунтуються на наданих стороною обвинувачення відеозаписах, описаних в Протоколі огляду речей та документів від 29 жовтня 2013 року та додатку до нього. При цьому захисник зазначає, що такі висновки суду є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки докази, які містять матеріали кримінального провадження підтверджують ту обставину, що на кінець дня 23 травня 2013 року та на початок нового дня, 24 травня 2013 року, у сейфо - сховищі перебувала лише сума 97 833,08 гривень. Також в своїй апеляції захисник зазначає, що суд розглянув провадження з порушенням кримінального процесуального закону, свої висновки зробив на підставі суперечливих доказів, висновки суду є помилковими оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, так як за даними бухгалтерського обліку «Виписка по особовим рахункам на 23.05.2013р» відповідно до яких, залишок грошових коштів на кінець 23.05.2013р складав 97 833,08 грн, а тому вона фактично не могла привласнити кошти в сумі 2 210 000 грн., так як таких коштів не було в сховищі. Крім того, захисник просив, при погоджені з висновком суду про доведеність обвинувачення його підзахисної призначити покарання з застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, посилаючись на наявність батьків пенсійного віку.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника представник потерпілого ПАТ «ІнтерКредитБанк» -ОСОБА_4 просить в задоволенні апеляційної скарги захисника відмовити у повному обсязі, а вирок суду залишити без змін. При цьому, представник потерпілого зазначає, що доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам справи, всі докази які були надані суду сторонами були в повному обсязі досліджені судом з дотриманням закону, а тому вважає вирок суду законним і обґрунтованим.

Стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 судом першої інстанції ухвалено обвинувальний вирок та їй призначено покарання за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із матеріальною відповідальністю та виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та конфіскацією всього належного їй майна.

Також зазначеним вироком з ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ «ІнтерКредитБанк» в рахунок відшкодування майнової шкоди 2 210 000 гривень.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 визнана винною за те, що вона, займаючи посаду завідуючої касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк», у зв'язку з чим будучи наділеною організаційно-розпорядчими повноваженнями службової особи, та являючись матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, стала на шлях вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення та у період з 23 травня 2013 року до 24 травня 2013 року, використовуючи доступ до сейфу, що знаходився у кімнаті сейфо-сховища відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 10, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанк», що перебували в її віданні, в сумі 2 210 000, 00 гривень, тобто в особливо великих розмірах, при наступних обставинах.

Так, з 20 серпня 2012 року обвинувачена ОСОБА_3 на підставі наказу голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_5 № 134-К від 17 серпня 2012 року переведена з посади завідуючої касою відділення № 2 у м. Дніпропетровську ПАТ «ІнтерКредитБанк» на посаду завідуючої касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк». Згідно посадової інструкції, затвердженої 20 серпня 2012 року в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_6, обвинувачена виконувала організаційно-розпорядчі функції у своїй діяльності, тобто являлась службовою особою.

На підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 20 серпня 2012 року, укладеного між ПАТ «ІнтерКредитБанк» та ОСОБА_3, остання прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження схоронності довірених банком цінностей.

На підставі наказу в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» № 112\1 від 20 серпня 2012 року завідуюча касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ОСОБА_3 призначена відповідальною за зберігання цінностей у сховищі цінностей у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську».

Обвинувачена ОСОБА_3, реалізуючи свої злочині наміри на привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, 23 травня 2013 року знаходячись на робочому місці у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 105, діючи умисно, з корисливих мотивів та готуючи умови до скоєння кримінального правопорушення, заволоділа другим ключем начальника відділення банку ОСОБА_7, який не був завідомо обізнаний про злочинні наміри обвинуваченої, необхідний для відкриття сейфу банку, що знаходився в кімнаті сховища цінностей у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк».

В період з 23 травня 2013 року до 24 травня 2013 року, ОСОБА_3 знаходячись у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 10, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою привласнення чужого майна, що перебувало у її віданні, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог п. 4.1.19. та 4.1.20. посадової інструкції завідуючої касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк», затвердженої 20 серпня 2012 року в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_6 та положення про касові операції в ПАТ «ІнтерКредитБанк», затвердженого рішенням правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» від 23 червня 2011 року № 1, діючи самостійно, використовуючи виключний доступ до сейфу, що знаходився у кімнаті сейфо-сховища у даному відділенні банку, привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанк» в сумі 2 210 000, 00 гривень, що на момент скоєння кримінального правопорушення складало особливо великий розмір.

В суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_2 підтримали апеляцію останнього та просили задовольнити її в повному обсязі.

Прокурор та представник потерпілого просили вирок суду залишити без змін, а апеляцію захисника без задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, пояснення обвинуваченої та її захисника, представника потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковомуe задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до положень п.6) ч.1 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити в тому числі такі відомості, як стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, з зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Згідно з вимогами п.5) ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити в собі в тому числі виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення.

У відповідності до ст.337 КПК України судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Як витікає з положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

А відповідно до вимог п.2) ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначається у тому числі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вимоги вказаних статей кримінального процесуального закону як органом досудового розслідування та прокурором, який здійснював процесуальне керівництво та затвердив обвинувальний акт, так і судом першої інстанції були істотно порушені.

Так, 17 грудня 2013 року /а.с.30 т.4/, повідомляючи ОСОБА_3 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, орган досудового розслідування зазначив про скоєння нею злочину в період часу з 23 травня 2013 року до 24 травня 2013 року, а саме що знаходячись у Відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк», де діючи умисно з корисливих мотивів, використовуючи виключний доступ до сейфу, що знаходився у сейфо-сховищі у даному відділенні банку, привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанк» у сумі 2 210 000 гривень. Разом з тим, у обвинувальному акті, затвердженому старшим прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області 18 січня 2014 року /а.с.1-3 т.5/ та вироку суду першої інстанції від 13 жовтня 2014 року

/а.с.216-223т.5/ не вказаний спосіб та час скоєння кримінального правопорушення.Так, відповідно до судово-економічної експертизи №1689/1690 від 28 жовтня 2013 року /т.1 а.п.189-198/, яку суд першої інстанції прийняв як доказ, мотивуючи доведеність винуватості в скоєнні інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також відповідно до виписки по особовим рахункам банку вихідний залишок в касі 23 травня 2013 року складав 97 833, 08 гривень. Недостача грошових коштів була виявлена 24 травня 2013 року ввечері по закінченню робочого дня. Дана обставина була приводом для проведення раптової ревізії, якою був охоплений період часу від попередньої раптової ревізії, яка мала місце 13.05.2013р по 27.05.2013р включно. За наслідками раптової ревізії цінностей, під час якої була присутня і ОСОБА_3, було встановлено недостачу грошових коштів в сумі 2210000,00 гривень,та від підпису акту ревізії відмовилась.

При цьому, суд в своєму вироку формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, посилаючись на відеозаписи та покази свідка ОСОБА_7, зазначив спосіб вчинення кримінального правопорушення лише 23 травня 2013 року після 18 години 10 хвилин. Між тим, зважаючи та те, що вихідний залишок в касі 23 травня 2013 року складав лише 97 833, 08 гривень, ОСОБА_3 не мала можливості привласнити грошові кошти в розмірі 2 210 000 гривень лише 23 травня 2013 року після закінчення робочого дня. Таким чином, поза увагою як суду так і прокурора, який міг у відповідності до ст. 338 КПК України змінити обвинувачення, залишилось те, що факт недостачі коштів був виявлений ОСОБА_7 при перевірці грошових коштів які повинні були знаходитися в касі-сховищі по закінченню робочого дня 24 травня 2014р, де відповідно виписки по особовим рахункам банку вихідний залишок в касі повинен був складати 3 259 560, 92 гривень /т.1 а.п.121/, що в подальшому послугувало приводом для здійснення раптової ревізії, яка мала місце, 27 травня 2013року в перший робочий день після виявленої недостачі грошей./т.1 а.п.60,62/

Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 пред'явлено неконкретне обвинувачення, яке частково ґрунтується лише на припущеннях, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки порушує право ОСОБА_3 на захист всіма встановленими законом засобами від пред'явленого їй обвинувачення, на які, при проведенні підготовчого судового засідання, не звернув уваги і суд першої інстанції та в подальшому ухвалив вирок, який не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

При новому судовому розгляді за умови підтвердження об'єму обвинувачення та кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3, призначення покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, про що ставить питання захисник у своєму клопотанні у разі, якщо колегія суддів прийде до висновку про доведеність вини його підзахисної в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, є неприпустимим. Також суду першої інстанції необхідно ретельно перевірити доводи зазначені в апеляції захисника.

Таким чином при ухваленні вироку суд першої інстанції допустив таку неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі права на захист обвинуваченого ОСОБА_3, які в своїй сукупності завадили суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення по справі, внаслідок чого обвинувальний вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_3, на підставі вимог ст.412 КПК України підлягає скасуванню, з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд, а апеляція захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3- частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404,407,408,409,412 КПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2014 року

щодо ОСОБА_3, засудженої за ч.5 ст.191 КК України скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду .

Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.

судді:

В.О. Семопядний В.В. Сербін О.П. Піскун