Ухвала суду № 42090564, 22.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9408/14 Справа № 201/5297/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

22 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Дерев'янка О.Г., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Кириченко М.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що 11 червня 2008 року між ВАТ «БТА Банк» (ПАТ «БТА Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 023/006/08-22-4, за умовами якого, остання отримала кредит в сумі 50 000 грн. зі строком повернення до 11 червня 2009 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 023/006/08-22-4. В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року, яким з відповідачів стягнуто заборгованість, станом на 19 лютого 2014 року у відповідачів існує заборгованість в сумі 198 976, 46 грн. Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору в сумі 198 976, 46 грн. та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ «БТА Банк» задоволені (а.с.49-52).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «БТА Банк» заборгованість станом на 19 лютого 2014 року за кредитним договором №023/006/08-22-4 від 11 червня 2008 року в сумі 198 976, 46 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_2 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 11 червня 2008 року між ВАТ «БТА Банк», (ПАТ «БТА Банк»), та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 023/006/08-22-4 за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 50 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 33% на рік, з кінцем терміном повернення 11 червня 2009 року. В якості забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між ВАТ «БТА Банк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року з відповідачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «БТА Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 05 вересня 2010 року в сумі 61 630, 66 грн.

Станом на 19 лютого 2014 року заборгованість за кредитним договором від 11 червня 2014 року відповідачами не погашена та складає 198 976, 46 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржників та не виключає їхньої відповідальності за порушення строків розрахунків, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

О.Г. Деревянко

Л.А. Черненкова