Постанова № 4208940, 08.12.2008, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

К.1 і.2

Справа № 2- а-16785 2008р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„8„ грудня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Стець Я..В.., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 надав до суду адміністративний позов до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що він є потерпілим від аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом 2-ї групи, захворювання пов”язане з наслідками аварії на ЧАЕС.. Посилаючись на те, що діючим законодавством інвалідам 1 -2 -ї групи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили йому в виплаті допомоги в належному розмірі за 2005 р., просив суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до суду в жовтні 2008р. з позовом про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005р., але при цьому про поновлення пропущеного строку звернення до суду не звертався.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інт ересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адм іністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.

В судовому засіданні встановлено, що на застосуванні строку позовної давності наполягає відповідач у своїх письмових запереченнях на позов, що приєднані до матеріалівв справи, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ч.2 ст. 99, ст. 100 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та протягом двадцяти днів після подання заяви шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду.

Суддя:

 

К1 і.3

Справа № 2- а -8751 2007р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 7 „ грудня 2007 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Халімендик О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 надав до суду адміністративний позов до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалід 3-ї групи. Посилаючись на те, що діючим законодавством інвалідам 3 групи, потерпілим від ЧАЕС, передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили їй в виплаті допомоги в належному розмірі за 2005 - 2006 роки, просила суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги змінила і просила стягнути на її користь допомогу за 2005р.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є потерпілим від аварії на ЧАЕС, категорія 1 , інвалідом 3-ї групи, що підтверджено копією посвідчення, довідкою про інвалідність.

Згідно з ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено виплату одноразової щорічної допомоги інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.

Як вбачається з наданої довідки позивачу було виплачено за 2005 р. - 75 грн., згідно особового рахунку позивача ,виплата була проведена 06.10.2005 р.

Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період до 2005 року та Постанови КМ України від 12.07.2005 року № 562 „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - за період з 2005 року.

Не погоджуючись з цим представник відповідача за дорученням пояснив, що ст.62 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, вказує на необхідність керуватися порядком визначеним КМ України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.

Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановами КМ України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562 на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.

Відповідно до ст.83 Закону України „Про державний бюджет на 2005р.” з 1.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 262грн. на місяць, з 01.04.2005 р. - 290грн., з 01.07.2005р. - 310грн., з 01.09.2005р. - 332грн.

Відповідно до ст.82 Закону України „Про державний бюджет на 2006р.” з 1.01.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено -350грн., з 01.07.2006р.- 375грн., з 01.12.2006р. - 400грн.

Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Також суд вважає, що оскільки Законами України про Державний бюджет розмір вказаної одноразової допомоги не визначався, то посилання представника відповідача на зазначену норму не є обґрунтованим.

Даний висновок також підтверджується ст.71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови КМ України.

Таким чином, на користь позивачки суд вважає за необхідне стягнути частково недоотриману грошову допомогу в розмірі:

332 х4 =1328грн., за мінусом виплачених 75 грн. ( 06.10.2005р.) = 1253грн.

Від сплати судового збору позивач підлягає звільненню як потерпілий від аварії на ЧАЕС. Керуючись ст.ст. 6,9,17,88, 99,100, 158-163,185,186 КАС України, ст.ст. 48,62,71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.”, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул.Ярослава Мудрого, 19 м. Біла Церква, р/р 35415017001216, код 03193643, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області) на користь ОСОБА_2 - 1253,0 грн.

Від сплати судового збору позивача звільнити.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та протягом двадцяти днів після подання заяви шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду.

Суддя:

 

Дит. Справа № 2- а -3080 2008р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 24 „ березня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Замрій Є.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_3 - в інтересах дитини померлого ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 надала до суду адміністративний позов в інтересах дитини - ОСОБА_4, який є дитиною померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення свого сина ОСОБА_4, 1992 року народження, який отримує допомогу на оздоровлення. Посилаючись на те, що діючим законодавством дитині, яка втратила годувальника передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили їй в виплаті допомоги в належному розмірі за 2007 рік, просила суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не з”явилася, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивачки, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, яка є представником неповнолітнього ОСОБА_4, 1992 року народження, дитини, яка знаходилася на утриманні свого батька - ОСОБА_5, померлого ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено копією довідки №91 від 29.03.2002 року, копією свідоцтва про народження дитини, копією посвідчення НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_3отримує пенсію у разі втрати годувальника, посвідчення НОМЕР_2.

Згідно з ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено виплату одноразової щорічної допомоги дітям - інвалідам в розмірі чотири мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.

Як вбачається з наданої довідки позивачу було виплачено за 2007 р. - 75грн., проведена 27.12.2007 р.

Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період до 2005 року та Постанови КМ України від 12.07.2005 року № 562 „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - за період з 2005 року.

Позивач просить стягнути недооплачену суму одноразової грошової допомоги виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати , а саме в 2007 році з розміру мінімальної заробітної плати - 460 грн..

Не погоджуючись з цим представник відповідача за дорученням пояснив, що ст.62 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, вказує на необхідність керуватися порядком визначеним КМ України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.

Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановами КМ України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562 на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними статті Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими зупинено дію статті 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Даний висновок також підтверджується ст.71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови КМ України.

Таким чином, на користь позивачки суд вважає за необхідне стягнути частково недоотриману грошову допомогу в розмірі:

460 х3 = 1380 грн., за мінусом виплачених 75грн. ( 27.12.2007р.) = 1305грн.

Керуючись ст.ст. 6,9,17,89,99,100, 158-163,185,186 КАС України, ст.ст. 48,62,71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул.. Я.Мудрого, 2, м. Біла Церква, р/р 35415017001216, код 03193643, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області) на користь ОСОБА_3 - законного представника ОСОБА_4 - 1305 грн.

Від сплати судового збору позивача звільнити.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та протягом двадцяти днів після подання заяви шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду.

Суддя:

 

л.2 Справа № 2- а -8744 2007р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 7” грудня 2007 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Касьянович Т.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_6 надав до суду адміністративний позов до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2. Посилаючись на те, що діючим законодавством учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п”яти мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили йому в виплаті допомоги в належному розмірі за 2005-2006 р.р., просив суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав просив стягнути допомогу за 2005р.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджено копією посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС.

Згідно з ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено виплату одноразової щорічної допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі п”ять мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.

Як вбачається з наданої довідки позивачу було виплачено за 2005 р. - 100 грн., згідно особового рахунку позивача виплата була проведена 29.11..2005 р.

Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - за період з 2005 року.

Позивач просить стягнути недооплачену суму одноразової грошової допомоги виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме з мінімальної заробітної плати за 2005 р. - 350грн.

Не погоджуючись з цим представник відповідача за дорученням пояснив, що ст.62 Закону України

„ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, вказує на необхідність керуватися порядком визначеним КМ України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.

Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановами КМ України від 12.07.2005 року № 562 на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.

Відповідно до ст.83 Закону України „Про державний бюджет на 2005р.” з 1.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 262грн. на місяць, з 01.04.2005 р. - 290грн., з 01.07.2005р. - 310грн., з 01.09.2005р. - 332грн.

Відповідно до ст.82 Закону України „Про державний бюджет на 2006р.” з 1.01.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено -350грн., з 01.07.2006р.- 375грн., з 01.12.2006р. - 400грн.

Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Також суд вважає, що оскільки Законами України про Державний бюджет розмір вказаної одноразової допомоги не визначався, то посилання представника відповідача на зазначену норму не є обґрунтованим.

Даний висновок також підтверджується ст.71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови КМ України.

Таким чином, на користь позивачки суд вважає за необхідне стягнути частково недоотриману грошову допомогу в розмірі:

332 х 5 =1660 грн., за мінусом виплачених 100грн. ( 29.11.2005р.) = 1560грн.

Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору як потерпілий від аварії на ЧАЕС.

Керуючись ст.ст. 6,9,17, 158 -163,185,186 КАС України, ст.ст. 48,62,71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.”, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити .

Стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул.. Я.Мудрого, 2, м. Біла Церква, р/р 35218043001216, код 03193643, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області) на користь ОСОБА_6 - 1560 грн.

Від сплати судового збору позивача звільнити.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та протягом двадцяти днів після подання заяви шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду.

Суддя:

 

Л.3

Справа № 2- а -8755 2007р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 6 „ грудня 2007 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Касьянович Т.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_7 до Управління соціального захисту населення про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_7 надав до суду адміністративний позов до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3. Посилаючись на те, що діючим законодавством учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили йому в виплаті допомоги в належному розмірі за 2005 - 2006 роки, просив суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період в сумі - 2136,0 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги змінив і просив суд стягнути на його користь не виплачену частково допомогу за 2005 рік.

Представник відповідача за дорученням позов не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_7 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, що підтверджено копією посвідчення.

Згідно з ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено виплату одноразової щорічної допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.

Як вбачається з наданої довідки позивачу було виплачено за 2005 р. - 75 грн., згідно особового рахунку позивача ,виплата була проведена 27.12.2005 р.

Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - за період з 2005 року.

Позивач просить стягнути недооплачену суму одноразової грошової допомоги виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме з мінімальної заробітної плати за 2005 р. - 332грн.

Не погоджуючись з цим представник відповідача за дорученням пояснив, що ст.62 Закону України

„ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, вказує на необхідність керуватися порядком визначеним КМ України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.

Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановами КМ України від 12.07.2005 року № 562 на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.

Відповідно до ст.83 Закону України „Про державний бюджет на 2005р.” з 1.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 262грн. на місяць, з 01.04.2005 р. - 290грн., з 01.07.2005р. - 310грн., з 01.09.2005р. - 332грн.

Відповідно до ст.82 Закону України „Про державний бюджет на 2006р.” з 1.01.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено -350грн., з 01.07.2006р.- 375грн., з 01.12.2006р. - 400грн.

Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Також суд вважає, що оскільки Законами України про Державний бюджет розмір вказаної одноразової допомоги не визначався, то посилання представника відповідача на зазначену норму не є обґрунтованим.

Даний висновок також підтверджується ст.71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови КМ України.

Таким чином, на користь позивачки суд вважає за необхідне стягнути частково недоотриману грошову допомогу в розмірі:

332 х3 = 996грн., за мінусом виплачених 75грн. ( 27.12.2005р.) = 921грн.

Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору як потерпілий від аварії на ЧАЕС.

Керуючись ст.ст. 6,9,17, 158-163,185,186 КАС України, ст.ст. 48,62,71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.”, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити .

Стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул.. Я.Мудрого, 2, м. Біла Церква, р/р 35218043001216, код 03193623, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області) на користь ОСОБА_7 - 921 грн.

Від сплати судового збору позивача звільнити.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та протягом двадцяти днів після подання заяви шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду.

Суддя:

 

 Ев. Справа № 2- а - 8742 2007р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„7 „ грудня 2007 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Подрєзової Г.О., при секретарі Касьянович Т.В.., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_8 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_8 надав до суду адміністративний позов до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що він є евакуйованим із зони відчуження, потерпілим від аварії на ЧАЕС категорії 2. Посилаючись на те, що діючим законодавством евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, категорії 2, передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили йому в виплаті допомоги в належному розмірі за 2005- 2006 роки, просив суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за вказаний період.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив стягнути допомогу за 2005р..

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, потерпілим від аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджено копією посвідчення потерпілої від аварії на ЧАЕС.

Згідно з ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено виплату одноразової щорічної допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.

Як вбачається з наданої довідки позивачу було виплачено за 2005 р. - 75 грн. допомоги, згідно особового рахунку позивача , виплата проведена 29.11.2005 року.

Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - за період з 2005 року.

Позивач просить стягнути недооплачену суму одноразової грошової допомоги виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме з мінімальної заробітної плати за 2005 р. - 350грн.

Не погоджуючись з цим представник відповідача за дорученням пояснив, що ст.62 Закону України

„ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, вказує на необхідність керуватися порядком визначеним КМ України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.

Суд вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановами КМ України від 12.07.2005 року № 562 на думку суду суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.

Відповідно до ст.83 Закону України „Про державний бюджет на 2005р.” з 1.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 262грн. на місяць, з 01.04.2005 р. - 290грн., з 01.07.2005р. - 310грн., з 01.09.2005р. - 332грн.

Відповідно до ст.82 Закону України „Про державний бюджет на 2006р.” з 1.01.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено -350грн., з 01.07.2006р.- 375грн., з 01.12.2006р. - 400грн.

Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Також суд вважає, що оскільки Законами України про Державний бюджет розмір вказаної одноразової допомоги не визначався, то посилання представника відповідача на зазначену норму не є обґрунтованим.

Даний висновок також підтверджується ст.71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови КМ України.

Таким чином, на користь позивачки суд вважає за необхідне стягнути недоотриману грошову допомогу в розмірі:

332 х 3 = 1050 грн. ( за мінусом 75 грн., виплачених 29.11.2005 року) - 921 грн.

Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору як потерпілий від аварії на ЧАЕС.

Керуючись ст.ст. 6,9,17, 158-163,185,186 КАС України, ст.ст. 48,62,71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.”, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити .

Стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (вул.. Я.Мудрого, 2, м. Біла Церква, р/р 35218043001216, код 03193643, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області) на користь ОСОБА_8 - 921,0 грн.

Від сплати судового збору позивача звільнити.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та протягом двадцяти днів після подання заяви шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду.

Суддя:

 

міської ради (вул.. Я.Мудрого, 2, м. Біла Церква, р/р 35218043001216, код 03193623, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області) на користь ОСОБА_9 - 921 грн.

) р/р 35214035001206, код 03193755, МФО 821018 в БЦ УДК Київської області - райдержадміністрація