Рішення № 42089344, 18.12.2014, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6819/13-ц

2/303/3628/14

Номер рядка стат.звіту - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Мошура Н.Р.

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № DNH4KS97830334 від 14.07.2006 року у розмірі 65529,24 грн. та сплаченого судового збору. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 14.07.2006 року ЗАТ КБ «Приватбанк та ОСОБА_2 уклали договір № DNH4KS97830334, відповідно до якого позивач надав відповідачу споживчий кредит на суму 6200 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на місяць на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту 09.07.2010 року. Однак відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за кредитним договором, в результаті чого станом на 04.09.2014 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 65529,24 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не зявився, подав до заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вказав, що банком не доведено факту отримання відповідачем кредиту, також не необґрунтовано нарахований великий розмір пені. Додатково подав до суду письмові заперечення проти позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14.07.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № DNH4KS97830334, відповідно до якого відповідач отримав строковий кредит в сумі 6200 грн. на строк по 14.01.2010 року включно, при умові сплати за користування кредитом процентів у розмірі 2,09 % в місяць на суму залишку заборгованості, комісії та інші витрати, які зазначені в кредитному договорі, а також Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам. При цьому, позичальник зобовязався повернути суму кредиту, процентів, комісію, а також інші витрати згідно з Умовами.

Також сторони узгодили, що позичальник доручає банку, без додаткового погодження, перерахувати кредитні кошти в день надання в сумі 5000 грн. на поточний рахунок ПП ОСОБА_3, а також комісію, зазначену в п 2.2. Умов. Згідно з п. 4.2 Умов, при порушення позичальником зобовязань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6 % на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Згідно п. 1.1. Розділу 1. Загальні положення Статуту ПАТ КБ «Приватбанк» (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів від 30.04.2009 року ОСОБА_4 змінив своє найменування з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», серія А01 №054809 від 17.07.2009 року.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Взятих на себе зобовязань за кредитним договором № DNH4KS97830334 від 14.07.2006 року відповідач не виконав, у звязку з чим станом на 04.09.2014 року виникла заборгованість в розмірі 65529,24 грн., що складається з наступного: 4140,00 грн. - заборгованість за кредитом; 18294,80 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 39497,81 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, та штрафи 500 грн. фіксована частина та 3096,63 грн. - процентна складова. Розмір боргу стверджується копією розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 04.09.2014 року. Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Заперечення представника відповідача з приводу безпідставності позову, оскільки грошові кошти він не отримував, є необґрунтованими так як, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_2 ознайомився та погодився з підписаною ним заявою позичальника, а також з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам про, що також свідчить його підпис в заяві. До того ж, відповідно до акту прийому-передачі товару від 14.07.2006 року, відповідач відповідно до рахунку фактури № 82 від 14.07.2006 року прийняв товар.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») при порушенні будь-якого із зобовязань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2., 3.2.3 Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу. Пунктом 5.3 вказаних Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежу по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми заборгованості. Також, відповідно до п. 5.4 Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цих Умов, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобовязання повинне бути виконане позичальником.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України випливає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тобто, законодавцем передбачено дві підстави для зменшення неустойки за рішенням суду: значне перевищення розміру збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Нарахована банком неустойка у вигляді пені та штрафів значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. У звязку з цим, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, якими є справедливість та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), слід зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню, до 15000 грн.

В той же час судом не встановлено підстав для застосування строків позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Як передбачено п. 5.5 Умов, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, останній платіж зі сплати заборгованості за кредитним договором було здійснено 11.09.2012 року. Із врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що боржником вчинено дії по відношенню до кредитора, які свідчать про визнання особою свого боргу, а тому є всі підстави вважати, що перебіг позовної давності перерваний та відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України починається заново, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № DNH4KS97830334 від 14.07.2006 року, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 41031,43 грн., що складається з наступного: 4140,00 грн. - заборгованість за кредитом; 18294,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 15000 грн. - пеня, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3096,63 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 410,31 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 174, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 551, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № DNH4KS97830334 від 14.07.2006 року в розмірі 41031,43 грн., що складається з наступного: 4140,00 грн. - заборгованість за кредитом; 18294,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 15000 грн. - пеня, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3096,63 грн. - штраф (процентна складова).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» 410,31 грн. судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний