Рішення № 42088916, 29.04.2014, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/861/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" квітня 2014 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., при секретарі Шерегій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршава цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно та виселення з житлового будинку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про звернення стягнення на заставне майно та виселення з житлового будинку.

Позивач в позовній заяві зазначив, що 28 березня 2006 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № MKIWGК00000019, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 20 000,00 ОСОБА_2 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 березня 2016 року. В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору між позивачем та відповідачем 28 березня 2006 року укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 108,20 м.кв., житловою площею 60,40 кв.м., який розташований за адресою: с. Хмільник, буд. № 50, Іршавського району, Закарпатської області. Відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав та станом на 27 березня 2014 року заборгував перед банком 82 756,39 ОСОБА_2, з яких: 19 052,67 ОСОБА_2 - заборгованість за кредитом, 21 692,13 ОСОБА_2 - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3 120,00 ОСОБА_2 - заборгованість по комісії за користування кредитом, 38 891,59 ОСОБА_2 - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань. Просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKIWGК00000019 від 28 березня 2006 року в розмірі 82 756,39 ОСОБА_2, що за курсом НБУ складає 1 217 346, 50 гривень дозволити Публічному акціонерному товариству комерційний банк Приватбанк звернути стягнення на нерухоме майно, виселити відповідача з житлового будинку, що є предметом іпотеки та стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, подав суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності та вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився повторно з невідомої суду причини, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, а тому, суд вважає, що на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України, справу слід розглянути у його відсутності на підставі письмових доказів, що є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний та його слід задовольнити, виходячи з наступного.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України і Законом України «Про іпотеку».

Згідно із ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 28 березня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKIWGК00000019, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 20 000,00 ОСОБА_2 на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 березня 2016 року. У відповідності до п.2.2.2 кредитного договору відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.1, 3.1, 3.2 даного договору, здійснити повну сплату відсотків за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту та відповідно до п. 2.2.3 сплатити банку винагороду і комісію згідно п.1.1 та 3.11 даного договору.

Позивач виконав умови договору в повному обсязі і надав відповідачу кредит. Згідно до п.4.1 даного договору відповідач при порушенні кожного із зобов»язань, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, зобов»зується сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Відповідач зобов»язання за кредитним договором не виконував, в зв»язку з чим, станом на 27 березня 2014 року його заборгованість перед банком становить 82 756,39 ОСОБА_2, з яких: 19 052,67 ОСОБА_2 - заборгованість за кредитом, 21 692,13 ОСОБА_2 - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3 120,00 ОСОБА_2 - заборгованість по комісії за користування кредитом, 38 891,59 ОСОБА_2 - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань.

В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору між позивачем та відповідачем 28 березня 2006 року укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 108,20 м.кв., житловою площею 60,40 кв.м., який розташований за адресою: с. Хмільник, буд. № 50, Іршавського району, Закарпатської області. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25 березня 2006 року (а.с. 26-31).

Відповідно до п. 5.1 договору іпотеки від 28 березня 2006 року іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобовязань, передбачених кредитним договором, не будуть виконані повністю.

Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ч. 1, 2 ст. 47, ст.ст. 49, 55), ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Щодо вказаного іпотечного договору діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Враховуючи те, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, в банку виникає право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до письмових вимог про виконання зобов»язань та відповідач попереджався про добровільну сплату заборгованості по кредитному договору та про дострокове погашення кредиту за кредитним договором.

Що стосується позовної вимоги Банку про виселення мешканців з житлового будинку, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення - є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою ст. ст. 9, 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про звільнення вказаного житлового будинку в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги (а.с. 16-17). Вказана вимога вручена відповідачу (а.с. 18-21). Однак, відповідач в добровільному порядку звільнити вказаний будинок не бажає.

Згідно до п.1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в підтвердження своїх вимог чи заперечень.

За наведених вище обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 60, 169 ч.4, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 39-40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно та виселення з житлового будинку задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKIWGК00000019 від 28 березня 2006 року в розмірі 82 756,39 (Вісімдесят дві тисячі сімсот п»ятдесят шість ОСОБА_2 39 центів) ОСОБА_2, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 27 березня 2014 року 1 217 346,50 (Один мільйон двісті сімнадцять тисяч триста сорок шість гривень 50 копійок) гривень, дозволити Публічному акціонерному товариству комерційний банк Приватбанк звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок , загальною площею 108,20 м.кв., житловою площею 60,40 кв.м., який розташований за адресою: с. Хмільник, буд. № 50, Іршавського району, Закарпатської області, з початковою ціною предмета іпотеки не нижчою за ринкові ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на етапі продажу такого майна, для його подальшої реалізації шляхом продажу вказаного будинку Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк Приватбанк всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити ОСОБА_1 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: с. Хмільник, буд. № 50, Іршавського району, Закарпатської області, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк судовий збір в сумі 3 654, 00 гривні (Три тисячі шістсот п»ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча суддя: Сойма М.М.