Постанова № 42087675, 17.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/11913/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача -Песиголовець Я.О.,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» від 24.10.2014 № 922

на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014

у справі № 910/11913/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА СТРОЙ КВЛ», м. Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 1 148 377грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 (головуючий суддя -Чинчин О.В., судді: Босий В.П., Спичак О.М.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Факторинг Фінанс» про стягнення з ТОВ «Епіцентр К» 1 148 377грн. 68коп. Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач розрахувався за отриманий товар перед третьою особою (ТОВ «Мега Строй КВЛ»), як постачальником, на виконання умов договору поставки, а не перед ТОВ «Факторинг Фінанс» на виконання договору факторингу. При цьому навіть порушення відповідачем договору факторингу не може бути підставою для стягнення суми позовних вимог, оскільки призведе до подвійного стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просив рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначає, що суд неправомірно посилається в прийнятому рішення на висновок проведеної у справі судової економічної експертизи, оскільки такий, на думку позивача, є неаргументованим та всебічно недослідженим. Вказує позивач і на те, що відповідач повинен був здійснювати платіж за поставку товару саме на користь позивача на виконання умов договору факторингу, проте своїх зобов'язань не виконав.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У поданому відзиві відповідач заперечує факт повідомлення його позивачем про укладення договору факторингу вчасно, тобто в 2011 та 2012 роках. При цьому стверджує, що дізнався про договір лише 03.01.2013. Таким чином на момент одержання підтвердження факторингу відступлення права вимоги, грошові кошти за реалізований товар були перераховані на користь постачальника - ТОВ «Мега Строй КВЛ». Також, відповідач, вважає, що згідно умов договору поставки ТОВ «Мега Строй КВЛ» не мало права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі без письмової згоди відповідача. Відповідач стверджує про відсутність підстав для оплати поставленого товару позивачу.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у письмовій формі належним чином (в справі наявні повідомлення про вручення поштових відправлень).

Представником позивача, через відділ документального забезпечення суду, подано клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення враховуючи наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників позивача та третьої особи за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Крім того, неможливість прийняти участь у розгляді скарги одного з представників відповідача, які приймали участь у засіданні суду першої інстанції, не виключає можливість участі другого представника прийняти участь в апеляційному розгляді справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

01 квітня 2010 року між ТОВ "Епіцентр К" ("покупець") та ТОВ "Мега Строй КВЛ" ("постачальник") укладено договір поставки №1389/80/10, відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах Договору.

28 квітня 2011 року між ТОВ "Факторинг фінанс" ("Фактор") та ТОВ "Мега Строй КВЛ" ("Клієнт") укладено Договір факторингу № 280411, відповідно до умов якого сторони погодили, що предметом договору є здійснення Фактором факторингу дебіторської заборгованості Клієнта по відношенню до третіх осіб ("Дебітори"), перелік яких наведений в додатку №1 Договору, за зобов'язаннями за якими їх сума, строк вказані в реєстрах до Договору.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1148377грн.68 коп. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що з метою отримання факторингового фінансування, Клієнт відступив Позивачу право вимоги грошових коштів ТОВ "Епіцентр К" (відповідач) за Договором поставки №1389/80/10 та видатковими накладними на загальну суму 1148 377 грн. 68 коп., а Позивач шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Клієнта здійснив факторингове фінансування Клієнта в розмірі 917 741грн.88коп. Відповідно до письмових повідомлень №№195, 196, 356, 452, 579, 707, 823, 933, 1063, 1213, 1352, 1467, 36, 137, 200, 389, 589, Позивач, в порядку передбаченому Договором факторингу №280411, повідомив Відповідача про здійснення уступки права вимоги за Договором поставки №1389/80/10 та строк платежу, суму і банківські реквізити, на які потрібно перерахувати кошти за відпущену ТОВ "МЕГА СТРОЙ КВЛ" продукцію. Однак, Відповідач не перерахував суму заборгованості за Договором поставки. У зв'язку з тим, що Відповідач не виконав свого зобов'язання за Договором поставки, Позивач 27 грудня 2012 року направив Відповідачу лист № 1467 з проханням виконати зобов'язання та 21 січня 2013 року направив лист № 137, в якому повторно просив виконати зобов'язання за Договором поставки. 31 січня 2013 року Позивач отримав від Відповідача лист з проханням надати йому копію Договору факторингу, на підставі якого була здійснена уступка права вимоги за Договором поставки. 08 лютого 2013року Позивач направив ТОВ "Епіцентр К" всі запрошувані документи. Однак, 14 березня 2013 року та 12 квітня 2013 року на адресу Позивача надійшли листи від Відповідача, в яких було зазначено, що вимоги ТОВ "Факторинг фінанс" є безпідставними.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Факторинг Фінанс", відповідно до положень норм чинного законодавства України та Договору факторингу № 280411, належним чином було повідомлено ТОВ "Епіцентр К" про укладення Договору факторингу № 280411, в зв'язку з укладенням Договору факторингу № 280411 відбулась заміна кредитора у зобов'язаннях за Договором поставки №1389/80/10.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2014 року призначено у справі судову бухгалтерську експертизу.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 4333/14-45 від 12.09.2014 року, призначеної відповідно до вказаної ухвали Господарського суду м. Києва ТОВ "Мега Строй КВЛ" згідно Договору поставки №1389/80/10 на користь ТОВ "Епіцентр К" поставлено товар на суму 6 971 513грн.; ТОВ "Епіцентр К" в оплату за реалізований товар, який поставлений за умовами Договору поставки № 1389/80/10 та з урахуванням вартості повернутого за накладними товару, здійсненні платежі на користь ТОВ "Мега Строй КВЛ" на загальну суму 6 776 228грн. Отже, різниця між вартістю поставки та сумою розрахунків за реалізований товар, проведених на підставі Договору поставки складає 195 285грн.

При цьому згідно висновку експертизи загальна сума наявних в матеріалах справи видаткових накладних, за якими ТОВ "Мега Строй КВЛ" передані права вимоги ТОВ "Факторинг фінанс", складає 1 148 377грн.68коп.

Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про те, що відповідач повинен був сплачувати грошові кошти за поставлений товар за Договором поставки №1389/80/10 не ТОВ "Мега Строй КВЛ", а ТОВ "Факторинг фінанс", в зв'язку з укладенням Договору факторингу №280411. Проте, хоча й сплата відповідачем грошових коштів за поставлений товар за Договором поставки №1389/80/10 ТОВ "Мега Строй КВЛ" є формальним порушенням вимог положень Договору факторингу № 280411, але стягнення з ТОВ "Епіцентр К" на користь ТОВ "Факторинг фінанс" грошових коштів за поставлений товар призведе фактично до подвійного стягнення з відповідача коштів за Договором поставки. При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до підпункту 3.3.6. пункту 3.3. Договору факторингу, ТОВ "Мега Строй КВЛ" зобов'язано у разі отримання коштів від дебіторів після уступки права вимоги фактору, перераховувати відповідну суму фактору, не пізніше наступного дня від дати отримання. Отже, отримуючи кошти від відповідача ТОВ "Мега Строй КВЛ" не виконувало свій обов'язок згідно договору факторингу та не перераховувало отримані кошти позивачу.

Що стосується різниці між вартістю поставки та сумою розрахунків за реалізований товар, проведених на підставі Договору поставки в розмірі 195 285грн., то вказана сума не може бути стягнута з відповідача враховуючи наступне.

Так, пунктом 9.2. Договору поставки визначено, що оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень. До матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ "Епіцентр К" реалізовано споживачам товар на загальну суму 195285грн., який останнім отримано за Договором поставки. Таким чином, зобов'язання, відповідно до положень пункту 9.2. Договору, щодо оплати 195285грн. не настало.

Враховуючи викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення позивача в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі №910/11913/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс» - без задоволення.

2. Справу № 910/11913/13 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко