Рішення № 42087610, 23.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа № 911/5100/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради

про стягнення 5 633,22 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Лабутіна О.А. (довіреність № 13/1-1-8 від 08.01.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 5 633,22 грн.

Провадження у справі № 911/5100/14 порушено ухвалою від 28.11.2014 року та призначено справу до розгляду на 23.12.2014 року.

В судовому засіданні 23.12.2014року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог на 894,00 грн. у зв'язку з тим, що при поданні позовної заяви не було враховано вартість послуг за грудень 2014 року. Всього в заяві про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 6277,00 грн. заборгованості та 250,22 грн. інфляційних.

18.12.2014 року від відповідача надійшла заява № 1793 від 15.12.2014 року, в якій відповідач просив розглядати справи за відсутності його представника та надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, посилався на недостатність та затримку бюджетного фінансування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з обставин спору та підтверджується матеріалами справи, між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (далі по тексту - позивач) та Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі - відповідач) був укладений Договір на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом ДСО при МВС України від 26.02.2014 року № 496/14 (далі - Договір).

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно п.п. 2.1., 2.2 Договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується здійснювати охорону майна відповідача на об'єкті за адресою: м. Фастів, вул. 9-го Січня, 8, та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим Договором позивач не приймає майно відповідача на зберігання і не вступає у володіння ним.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна охоронних послуг є договірною і визначається сторонами в Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни (додатки № 2,3 до Договору), які є невід'ємною частиною Договору. Детальний розрахунок щомісячної вартості послуг зазначається в додатку до розрахунку.

Пункт 3.2. Договору встановлює, що оплата послуг позивача здійснюється не пізніше 10 числа кожного місяця за цей місяць.

В період дії Договору позивач свої договірні зобов'язання виконував належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг) № ФАС-001356, № ФАС-001582, № ФАС-001812, № ФАС-002035, № ФАС-002255, № ФАС-002484 та № ФАС-002705 (за грудень 2014 року згідно заяви про збільшення позовних вимог), які підписані сторонами та скріплені їх печатками. Також, заявлена в позові сума боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року (без врахування вартості послуг, наданих в грудні 2014року) на суму 5383,00 грн., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Також, відповідачем не наведено суду претензій і скарг стосовно наданих позивачем послуг охорони.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати послуг охорони своєчасно та в повному обсязі не виконав, не оплатив послуги по Договору за червень-листопад 2014 року, чим заборгував позивачеві 5383,00 грн. Також, 14.10.2014 року відповідачу було направлено претензію № 13/16-142, яка залишена відповідачем без задоволення.

Також, в ході розгляду спору позивач збільшив позовні вимоги, включивши до суми основного боргу заборгованість, яка виникла за послугами грудня 2014 року в сумі 894,00 грн. Всього заборгованість відповідача на момент розгляду спору складає 6277,00 грн.

Факт надання послуг відповідачем в ході розгляду спору та в запереченнях на позов не заперечується та не спростовується.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 6277,00 грн.

Відповідач в запереченнях проти позову зазначив, що з липня 2014 року Фастівською державною казначейською службою України у Київській області було зупинено проведення видатків по всім незахищеним статтям УСЗН, в чому відповідач вбачає ознаки обставин непереборної сили, які є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань. У зв'язку з чим, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд не погоджується з викладеними в запереченнях на позов посиланнями на звільнення від оплати охоронних послуг, оскільки оплата фактично наданих послуг є обов'язком сторони Договору, за порушення якого настає відповідна господарсько-правова відповідальність. Таким чином, основна заборгованість за Договором не ототожнюється з визначеною законодавчо, в тому числі і в ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України відповідальністю.

Як наголошує Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах від 11.04.2013 року у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 року у справі 10/5026/1270/20, зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій, визнати законним і обґрунтованим не можна.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відповідач має сплатити на користь позивача вартість фактично наданих охоронних послуг в сумі 6277,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що наведені в запереченнях на позов обставини щодо непроведення видатків казначейською службою можуть свідчити про ускладнення виконання судового рішення, однак відповідні обставини не звільняють сторону від виконання зобов'язань за Договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати наданих охоронних послуг, позивач просить стягнути з відповідача 250,22 грн. інфляційних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, суд зазначає, що замовляючи та приймаючи виконання охоронних послуг в спірний період з червня по листопад 2014 року, відповідач був обізнаний з ситуацією його бюджетного фінансування, однак свідомо допустив надання послуг, за які безпідставно відмовляється сплачувати.

Інфляційні нараховані на суму боргу за фактичний період прострочення, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України та фактичним обставинам справи. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування понесених позивачем судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. 9-го Січня, 8, код 03193620) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, код 08596914) 6277,00 (шість тисяч двісті сімдесят сім) грн. боргу, 250,22 (двісті п'ятдесят) грн. інфляційних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.12.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін