Рішення № 42087533, 25.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24525/14 25.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт";

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта";

про стягнення 74 759,76 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Власенко О. С., представник, довіреність № б/н від 03.11.2014 р.;

Від відповідача: Кисельов Є. В., представник, довіреність № 10-94-3/д від 19.02.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 39 230,80 грн. основного боргу, 4 846,14 грн. інфляційної складової боргу, 682,82 грн. трьох відсотків річних, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/24525/14, розгляд справи призначено на 25.11.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 року слухання справи № 910/24525/14 відкладено до 16.12.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Мандриченка О. В. на лікарняному, розгляд справи, призначений на 16.12.2014 р., не відбувся та був відкладений до 25.12.2014 р. (ухвала в матеріалах справи).

У судовому засіданні 25.12.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, зазначаючи, що строк оплати за поставлений товар не настав. Крім того представник відповідач стверджує, що остаточний розрахунок з позивачем на загальну суму 69 690,80 грн. за договором № 07.1/411-МТР від 16.04.2014 р. було проведено 17.11.2014 р.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) 16 квітня 2014 року було укладено договір купівлі-продажу № 07.1/411 -МТР (далі - договір), за умовами якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію (товар) відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2. договору, загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, згідно додатку, що є невід'ємною частиною договору.

Додатком до договору № 07.1/411 -МТР від 16.04.2014 р. сторони погодили номенклатуру товару, що поставлятиметься для покупця; умови поставки; загальну вартість товару, розмір якої склав 69 230, 80 грн. та умови оплати товару: відстрочка платежу 60 календарних днів.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 69 230,80 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем були нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 4 846,14 грн. та 3% річних в сумі 682,82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що покупець проводить оплату товару на умовах, зазначених у додатку, що є його невід'ємною частиною.

За видатковою накладною № 214 від 06.05.2014 р. та № 215 від 06.05.2014 р. позивачем було поставлено замовлений відповідачем товар загальною вартістю 69 230,80 грн.

За видатковою накладною № 214 від 06 травня 2014 року товар був отриманий представником відповідача за довіреністю Кривоніс І.І. 07 травня 2014 року відповідно до експрес-накладної № 59998009507567 ТОВ «Нова Пошта». За видатковою накладною № 215 від 06 травня 2014 року товар був отриманий представником відповідача за довіреністю Дубенським Є.В. 08 травня 2014 року відповідно до експрес-накладної № 59998009517751 ТОВ «Нова Пошта».

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України до відповідних відносин не застосовується.

Виходячи з умов договору № 07.1/411-МТР від 16.04.2014 р., а саме п. 6 додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору та яким сторони передбачили відстрочку платежу 60 календарних днів, відповідач повинен був оплатити товар до 07.07.2014 р.

У порушення умов договору відповідач грошові кошти в розмірі 69 230,80 грн. за поставлений товар позивачу на момент звернення з позовом до суду не сплатив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд дійшов висновку про те, що у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду залишилась неоплаченою заборгованість в розмірі 69 230,80 грн.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Під час розгляду справи в суді відповідачем 17.11.2014 р. було погашено суму основного боргу у розмірі 69 690,80 грн., відтак в цій частині вимог спір відсутній, у зв'язку з чим провадження в ній підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4 846,14 грн. інфляційних втрат та 682,82 грн. 3% річних.

З розрахунку вказаних сум вбачається, що позивачем визначено період прострочення та відповідно нарахування з 08.07.2014 р. по 04.11.2014 р., з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3 % річних, суд вважає за правомірне їх задовольнити у заявленому розмірі, проте вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, зважаючи на неточності у розрахунках, що були проведені позивачем. Відповідно до уточненого розрахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 682, 82 грн. трьох відсотків річних та 4 595,13 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, на відповідача покладається судовий збір з вимог про стягнення 74 508,75 грн. В іншій частині судовий збір покладається на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 69 230,80 грн. припинити.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 35848260) 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 82 коп. трьох відсотків річних, 4 595 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 13 коп. інфляційних втрат та 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку

подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі

подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.12.2014 р.