Рішення № 42087471, 22.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21273/14 22.12.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс"

до Міністерства екології та природних ресурсів України

про стягнення 433 249,75 грн.

за участю Генеральної прокуратури України

за участю представників:

від позивача:Джумурат В.М.- представник за довіреністю б/н від 02.10.2014 р. від відповідача:Жукович Л.В.- представник за довіреністю № 5/1-6/10140-14 від 20.08.2014 р. прокурор: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс" (далі - ТОВ "Фортекс") з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди) про стягнення 433 249,75 грн. за договором про надання послуг.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору № 12/15 від 03.03.2013 р. про надання послуг по технічному обслуговуванню і ремонту копіювальної та комп'ютерної техніки в частині своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 433 249,75 грн.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс" просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 433 249,75 грн., яка складається з 336 202,82 грн. - основної заборгованості, 27 392,68 грн. - пені, 23 534,20 грн. - штрафу, 38 659,35 грн. - інфляційної складової боргу та 7 640,70 грн. - 3 % річних.

26.11.2014 р. від Генеральної прокуратури України надійшла заява про вступ прокурора у справу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що заборгованість, яку просить стягнути позивач є бюджетними коштами, при цьому слідчим СГ ГСУ МВС України були вилучені документи, які підтверджують факт прийняття Міністерством бюджетного зобов'язання до виконання, а, отже, у відповідача відсутні підстави для оплати наданих послуг позивачем.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Позиція прокурора з приводу заявленого позову суду невідома.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 03.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортекс" (виконавець) та Міністерством екології та природних ресурсів України (замовник) укладено договір № 12/15, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2013 р. надати послуги по технічному обслуговуванню і ремонту копіювальної та комп'ютерної техніки, а замовник прийняти та оплатити такі послуги (п. 1. договору).

Сума цього договору становить 569 921,04 грн. Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг щомісячно по факту виконання послуг (п.п. 3.1, 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору строк надання послуг до 31.12.2013 р.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р. (п. 10.1 договору).

У подальшому сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 31.12.2013 р. до договору, відповідно до якої вартість послуг становить 113 984,00 грн., а строк договору продовжено до 28.02.2014 р.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з листопада 2013 р. по лютий 2014 р. надав відповідачу послуги з технічного обслуговування і ремонту копіювальної та комп'ютерної техніки на загальну суму 336 202,82 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ФО-0000238 від 06.11.2013 р., № ФО-0000260 від 13.11.2013 р., № ФО-0000293 від 19.12.2013 р., № ФО-0000037, № ФО-0000041 від 28.02.2014 р. та поясненнями представників сторін.

Разом з тим, відповідач у порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 336 202,82 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Наявність заборгованості у відповідача у сумі 336 202,82 грн. з листопада 2013 р. по лютий 2014 р. підтверджується наявними у справі актами здачі-прийняття робіт, поясненнями представника позивача.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідач вказує на відсутність у нього документів для оплати наданих послуг, які були вилучені слідчим в межах кримінальної справи, однак, суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що вказана обставина не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Крім того, порушення зобов'язання з боку відповідача та наявність у нього заборгованості у заявленій сумі підтверджується довідкою зустрічної перевірки ТОВ "Фортекс", проведеної Державною інспекцією України за період з 01.01.2013 р. по 01.03.2014 р., у зв'язку з чим доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача за договором пеню у сумі 27 392,68 грн. за період з 17.11.2013 р. по 08.09.2014 р. та 23 534,20 грн. - штрафу в розмірі 7 %.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається з умов договору, відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Перерахувавши заявлену позивачем суму пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, а також суму штрафу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за несвоєчасне погашення заборгованості пеню у сумі 27 392,68 грн. за період з 17.11.2013 р. по 08.09.2014 р. та 7 % штрафу у сумі 23 534,20 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 38 659,35 грн. за період з грудня 2013 р. по серпень 2014 р. та 7 640,70 грн. - 3 % річних за період з 17.11.2013 р. по 02.10.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладених сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 38 659,35 грн. та 7 640,70 грн. - 3 % річних за заявлений позивачем період.

Доводи відповідача, що стягнення штрафних санкцій буде вважатися нецільовим використанням коштів з держаного бюджету є необґрунтованими, оскільки штрафні санкції нараховуються за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 12/15 від 03.03.2013 р.

Згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" до Міністерства екології та природних ресурсів України, за участю Генеральної прокуратури України про стягнення 433 249,75 грн. задовольнити.

Стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України (03055, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липського, буд. 35, ідентифікаційний код 37552996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" (01014, м. Бастіонна, буд. 15, ідентифікаційний код 30435354) заборгованість у сумі 336 202 (триста тридцять шість двісті дві) грн. 82 коп., пені у сумі 27 392 (двадцять сім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 68 коп., 23 534 (двдацять три тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 20 коп. - 7 % штрафу, 38 659 (тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 35 коп. - інфляційної складової суми боргу та 7 460 (сім тисяч чотириста шістдесят) грн. 70 коп. - 3 % річних.

Стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України (03055, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липського, буд. 35, ідентифікаційний код 37552996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" (01014, м. Бастіонна, буд. 15, ідентифікаційний код 30435354) судовий збір у сумі 8 665 (вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 грудня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 29 грудня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна