Рішення № 42086732, 22.12.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/3083/2014

Номер справи № 243/6933/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 22» грудня 2014 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хаустової Т.А.,

при секретарі Нікіфоровій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду № 19 м. Словянська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що їй в порядку спадкування належить на праві власності квартира АДРЕСА_1»янську на підставі рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2014 року.

Відповідач є її сином від першого шлюбу і мешкав разом з нею у вказаній квартирі.

У січні 2013 року відповідач за її відсутності забрав все своє майно та пішов з квартири. З вказаного часу відповідач до квартири не приходив. Про своє місце перебування її не повідомив. Вона неодноразово випадково зустрічаючи відповідача в місті Слов»янську та просила добровільно знятися з реєстрації, але її прохання залишились без задоволення. Оскільки відповідач без поважної причини не проживає в квартирі, яка їй належить, то він втратив право користування житловим приміщенням у вказаній квартирі.

На теперішній час вона мешкає в квартирі АДРЕСА_2»янську з молодшою донькою і вимушена нести витрати по сплаті комунальних послуг з розрахунку і за відповідача. Її позбавлено можливості використовувати право на оформлення субсидії і тому вона вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою. Так як вона є інвалідом другої групи по онкологічному захворюванню, їй дуже важко нести витрати за комунальні послуги. В тому, що відповідач не проживає за місцем реєстрації і в квартирі немає його речей, підтверджує Акт від 01 грудня 2014 року, складений членами житлової комісії будинку, де вона зареєстрована та мешкає. Її позовні вимоги також підтверджуються рішенням суду Слов»янського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року, поясненнями свідків.

Просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2»янську Донецької області.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з»явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи ( а.с. 14). 22 грудня 2014 року від позивача надійшла до суду Заява, в якій вона просить суд розглянути справу без її участі та задовольнити позовні вимоги ( а.с. 16).

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі Довіреності від 14 серпня 2012 року ( а.с. 12) до судового засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ( а.с. 14). 22 грудня 2014 року від представника позивача надійшла до суду Заява, в якій він просить суд розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( а.с. 17).

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється судом на адресу відповідача ним не отримується.

У відповідності до ч.5 ст. 74 ЦПК України « У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

-юридичним особам та фізичним особам- підприємцям за адресою місцезнаходження ( місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;

-фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку».

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов»язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обгрунтованість.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на підставі Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2014 року, належить на праві власності в порядку спадкування за законом квартира АДРЕСА_3. ( а.с.4-5).

Згідно ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім»ї.

Також в квартирі АДРЕСА_4 28 грудня 2006 року був зареєстрований відповідач - ОСОБА_2 ( а.с. 7).

Однак, у вищевказаному жилому приміщенні відповідач з січня місяця 2013 року не проживає.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності ( статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов»язки, а й орієнтовно вказує на його зобов»язання.

Основоположні принципи здійснення повноважень власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов»язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпоряджатися розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Так, з Акту огляду від 01 грудня 2014 року, складеного комісією Житлово- будівельного кооперативу № 29 «Олімпійський» та сусідами позивача вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_5 не мешкає з січня місяця 2013 року і його особистих речей в вказаній квартирі немає.( а.с.9).

Таким чином, в ході судового засідання з вирогідністю встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_6 не мешкає без поважних причин з січня 2013 року, тобто більше одного року.

Згідно з ч.2 ст. 405 ЦК України „Член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом .

У відповідності до ст. 391 ЦК України „ Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не мешкає без поважних причин в житловому приміщенні, що належить на праві власності ОСОБА_4 більш ніж один рік , суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 , визнавши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою №52 в будинку №61 по вул. Комунарів в місті Слов»янську Донецької області.

Відповідно до вимог ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок , квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків ( усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоровя тощо, в якому вона проживає.

У Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України). Отже у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред»явивши водночас одну із таких вимог:

1) про позбавлення права власності на житлове приміщення;

2) про позбавлення права користування житловим приміщенням;

3) про визнання особи безвісно відсутньою;

4) про оголошення фізичної особи померлою.

Закон № 1382-1У є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов»язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення яких пов»язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Відповідно до п.35 Постанови №10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ст. 88 ЦПК України та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог…»

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 719-V11 мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2014 року складала 1 218 грн.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи за загальним захворюванням ( а.с.11) і тому з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 121 грн 80 коп на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60,212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 405, 391 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою № 52 в будинку №61 по вул. Комунарів міста Словянська Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Слов»янськ Донецької області ІПН НОМЕР_1, не працюючого, зареєстрованого за адресою - Донецька область місто Слов»янськ АДРЕСА_7 судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 121,80 грн.(сто двадцять одна грн. 80 коп) до державного бюджету коштів, отримувач коштів Словянське УК/Словянськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Заочне рішення може бути переглянуто Словянським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача або третьої особи, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Запорізької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_5