Рішення № 42086290, 23.12.2014, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/3391/14-ц

Провадження №2/242/1055/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Ясинського О. В., при секретарі Нарижній О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.10.2014 р. звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що відповідно до укладеного договору № DNH4KР89750104 від 27.03.2006 року відповідач 27.03.2006 року отримав кредит у розмірі 2210 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 відсотків на рік. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

У порушення умов договору, відповідач зобовязання належним чином не виконав.

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № DNH4KР89750104 від 27.03.2006 року в сумі 30913 грн. 54 коп., а також судові витрати у розмірі 767,06 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про день та час слухання справи повідомлений належно, в матеріалах справи маємо заяву з клопотанням слухати справу у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не зявився, про день та час слухання справи повідомлений належно, надав суду заперечення проти позову в яких зазначив, що між ним та позивачем дійсно була укладена заява № DNH4KР89750104 від 27.03.2006 року за якою йому було надано кредит у сумі 2210 грн. 00 коп. Строк повернення кредиту сплинув. Але позивач звертається до суду лише тепер, в звязку з чим він вважає що сплинув термін позовної давності передбачений ст.. 257, 258, 267 ЦК України. Просить суд відмовити у задоволенні позову у звязку зі спливом терміну позовної давності..

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно заяви позичальника № DNH4KР89750104 від 27.03.2006 року відповідач 27.03.2014 року отримав кредит у розмірі 2210 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно умов укладеного договору Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Відповідач порушив зобовязання за кредитним договором і станом на 29.09.2014 р. має заборгованість 30913 грн. 54 коп., яка складається з: 6732 грн. 88 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 22232 грн. 40 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов,язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1448 грн. 26 коп. штраф (процентна складова), що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

17.07.2009 р. відповідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінив найменування на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 527 ЦК України боржник зобов,язаний виконати свій обов,язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов,язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов,язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов,язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов,язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов,язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов,язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. На підставі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов,язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов,язання, на вимогу кредитора зобов,язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов,язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На підставі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов,язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.

Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Посилання відповідача по справі на сплив строку позовної давності. як на доказ про обґрунтування своїх заперечень є безпідставним, оскільки згідно п.п. 5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсоткам за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Зазначена угода була отримана відповідачем 27.03.2006 р., що зазначено у заяві позичальника № DNH4KР89750104 від 27.03.2006 року.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Угода надання споживчого кредиту фізичним особам була отримана відповідачем 27.03.2006 р., що зазначено у заяві позичальника № DNH4KР89750104 від 27.03.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості за договором № DNH4KР89750104 від 27.03.2006 р. ОСОБА_1 частково було погашено борг по кредиту 31.05.2013 р., тобто позивачем не було пропущено термін позовної давності, який складає пять років.

Згідно ст..2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. Мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов»язаннями. На час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов»язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов»язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов»язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

В судовому засіданні встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобовязання по наданню кредиту, а відповідач отримав кредит, але належним чином не виконував свої зобовязання за договором.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши представлені в силу ст. 60 ЦПК України докази, законодавство, що регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість по процентам за користування кредитом, без урахування суми штрафів, що складає 6732,88 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 612, 629, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 88, 212-215, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН №2867315090) заборгованість за кредитним договором № DNH4KР89750104 від 27.03.2006 року у сумі 6732 (шість тисяч сімсот тридцять дві) грн. 88 коп. на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на р/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570; а також сплачені судові витрати у розмірі 309 (триста девять) грн. 14 грн. на р/р № 64993919400001.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Запорізької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя