Вирок № 42086006, 19.12.2014, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6557/14-к

Провадження № 1-кп/206/343/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2014 р. м.Дніпропетровськ

Самарський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого суддіПоштаренко О.В.,

за участю секретаря Єлісєєвой Я.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040000000544 від 29.08.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 1975 року листопада місяця двадцять другого дня у м. Дніпропетровську, громадянина України, одруженого, працюючого КП "Житлово-експлуатаціонне підприємство №19" ДМР, на посаді слюсора-сантехника 3 розряду, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурорівНескородяного А.М., Кравченко В.В.,

представника потерпілої ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

потерпілоїОСОБА_4,

обвинуваченогоОСОБА_1,

захисникаОСОБА_5

в с т а н о в и в:

28.08.2014, приблизно о 21 годині, водій ОСОБА_1, керуючи на підставі довіреності технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6, рухався по вул.Іларіонівській, м. Дніпропетровська, з боку вул.Ладозької в напрямку вул.Путійської, де в районі буд. 64, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не обрав безпечну швидкість щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5., 2.3. (б), 12.2. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості

швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити

транспортний засіб у межах видимості дороги»,

допустив передньою лівою частиною свого автомобіля наїзд на пішохода ОСОБА_7, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходові з ліва на право відносно руху автомобіля.

Порушення п. 12.2. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться у прямому причинно-наслідковому звязку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання водієм ОСОБА_1 вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пішоходу ОСОБА_7, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: садна - на лобі праворуч, в проекції правої виличної кістки, в проекції крижової кістки, на спині праворуч, у волосистій частині голови в проекції правої тімяної кістки, на зовнішній поверхні правого передпліччя в середній третині, на зовнішній поверхні правого плеча, на грудній клітці праворуч, синці на зовнішній поверхні правої гомілки, на внутрішній поверхні лівого стегна, на внутрішній поверхні правого стегна, на задній поверхні лівої гомілки косо-вертикально спрямований лускоподібний розрив; крововиливи під мякими покривними тканинами голови в тімяній ділянці праворуч; крововиливи під мякою мозковою оболонкою на випуклій поверхні обох півкуль головного мозку; верхня доля правої легені розчавлена; крововиливи у товщі мяких тканин на передній поверхні в середній третині правої гомілки, спини праворуч, на передній поверхні правого передпліччя, на передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя, в проекції правої ключиці та плечового суглобу; переломи правої великогомілкової кістки, правої малогомілкової кістки, перелом правої променевої кістки, правої лопатки, поперечний перелом грудного відділу хребта між 3 та 4 грудними хребцями, по лопатковій лінії праворуч, по середньо-ключичній лінії праворуч, по при грудиній лінії праворуч переломи ребер, з пошкодженням пристінкової плеври; крововиливи в мяких тканинах навколо переломів; накопичення рідкої крові в плевральних порожнинах.

Виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі) і могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Беручи до уваги характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, первинний контакт виступаючих частин автомобілю, що рухався, відбувся у праву гомілку в середню третину.

Поперечний перелом грудного відділу хребта між 3 та 4 грудними хребцями, переломи ребер по різним анатомічним лініям, з пошкодження пристінкової плеври та накопичення рідкої крові в плевральних порожнинах відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті, яка настала 28.08.2014, приблизно о 21 год. 00 хв., в районі буд. № 64, вул.Іларіонівської, м. Дніпропетровська.

Умисні дії, ОСОБА_1, кваліфікуються за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у вчиненому, критично оцінив свої дії.

При цьому обвинувачений пояснив, що 28.08.2014, приблизно о 21 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить його товаришу ОСОБА_6, рухався по вул. Іларіонівській, м.Дніпропетровська, з боку вул. Ладозької, із швидкістю 50 км/ на годину. Побачивши пішохіда на пішохідному переході, зменшив швидкість, та почав гальмувати, але зіткнення не вдалось запобігти, оскільки це було вечорі та те що ця ділянка не освітлюється, через що дуже пізно побачив пішохода, а також пішохід дуже швидко рухався. Після зіткнення одразу викликав швидку допомогу, підійшов до пішохода та намагався привести його до тями, від нього було чути запах алкоголю. Швидка приїхала через годину після ДТП. Потерпілій ОСОБА_3, допомагав із похованням та понесеними нею матеріальними затратами після смерті її брата ОСОБА_7 Потерпілій ОСОБА_4, на стадії досудового слідства шкоду не відшкодовував оскільки вона не зверталась, а коли звернулась, зазначила, що він все життя буду їй виплачувати компенсацію та всі її кредити. На стадії судового розгляду із потерпілою ОСОБА_4, домовились, що я їй відшкодує 30000грн., моральної шкоди та на даний час відшкодував 6000грн. Просив суворо не карати, та не позбавляти його прав керувати автотранспортним засобом.

Потерпіла ОСОБА_3 зазначила, що вона, є рідною сестрою загиблого ОСОБА_7, свідком події вона не була, тому по суті висунутого обвинувачення підтвердити або спростувати нічого не може. 28.08.2014 року в період часу з 21 до 22 год., до неї прийшла сусідка та повідомила, що збили ОСОБА_7, прийшовши на місце події побачила брата ОСОБА_7, та водія (обвинуваченого). Щодо матеріальної шкоди зазначила що обвинувачений ОСОБА_1, з самого початку все відшкодував та в неї відсутні будь які претензії матеріального чи морального характеру. Щодо потерпілої ОСОБА_4, зазначила, що вона ніякої допомоги не надавала, разом із загиблим вона не мешкала, не працювала та пиячила, вважає що моральна шкода спричинена ОСОБА_4, відшкодуванню не підлягає. Будучи допитаною у судовому засіданні, ОСОБА_4, яка є дружиною загиблого згідно свідоцтва про одруження від 14 серпня 2009 року серії 1-КИ №136371, і була залучена на стадії судового розгляду відповідно до заяви від 10 жовтня 2014 року. Зазначила, що вона особисто свідком події не була, тому по суті висунутого обвинувачення підтвердити або спростувати нічого не може. Про смерть чоловіка ОСОБА_7, дізналась від свого сина, який їй зателефонував та повідомив про цю обставину, оскільки вона на передодні ночувала у подруги. Дізнавшись про цю звістку, прийшла до сестри чоловіка ОСОБА_3, яка її вигнала та відмовилась спілкуватись. Також зверталась до обвинуваченого із проханням відшкодувати шкоду, але він відмовився. Цивільний позов підтримала частково, а саме просила відшкодувати 30000грн., оскільки вона домовилась із обвинуваченим ОСОБА_1, з вирахуванням 6000грн., добровільно сплачених обвинуваченим. Суму моральної шкоди обґрунтувала тим що вона втратила чоловіка, після якого залишились кредити, та їй потрібні гроші на їх сплату, а також на ремонт та побутові питання.

Вказані показання обвинуваченого та потерпілих суд визнає належними, оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Обставин регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.

В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

З протоколу огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди здійсненого з 22 год. 50 хв. по 00 год. 20 хв. 28.08.2014 року, який був проведений слідчим відділу ДПСУ МУМВС України м.Дніпропетровська ОСОБА_8, в присутності понятих та учасників події підтверджується безпосередньо факт настання самої події кримінального правопорушення, а саме дорожньої-транспортної пригоди, його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, характеристика природних умов наслідків, що настали в результаті зіткнення вказаного транспортного засобу (т.1 а.п. 5-15).

Також, із вищезазначеного протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається наступне:

- огляд проводився при ясних погодних умовах,

- дорожньо-транспортна пригода відбулась на пішохідному переході.

- стан покриття дороги сухе та чисте,

Згідно акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги від 28.08.2014 року, недоліків в утриманні дороги (вулиці), які необхідно усунути для забезпечення безпеки дорожнього руху - не виявлено та, які сприяли скоєнню ДТП (або вплинуло на тяжкість) також не виявлено (т.1 а.п.42).

Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, складеної слідчим ДПСУ ГУМВС України м.Дніпропетровська ОСОБА_8, слідує, що вона містить зображення місця пригоди у вигляді схеми, яка оформлена на місці пригоди і підписана водієм ОСОБА_1, та на якій графічно відображені й зафіксовані всі об'єкти та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин, а саме: ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; транспортний засіб, причетний до ДТП, труп чоловіка, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів; сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів, що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїзної частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків, сліди заносу; координати місця зіткнення, відносно сталих орієнтирів; ширина проїзної частини разом з роздільними смугами; пішохідний перехід та розташування дорожньої розмітки (т.1 а.п.16-22).

Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

При цьому, з досліджених судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.

З висновку судово-медичної експертизи № 1568 від 08.09.2014 року слідує, що виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі) і могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Поперечний перелом грудного відділу хребта між 3 та 4 грудними хребцями, переломи ребер по різним анатомічним лініям, з пошкодження пристінкової плеври та накопичення рідкої крові в плевральних порожнинах відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті, внаслідок ДТП яка настала 28.08.2014, приблизно о 21 год., в районі буд. № 64, вул. Іларіонівської, м. Дніпропетровська (т.1 а.п.56-59).

З висновку судово-медичної експертизи № 1568-Е/280 від 10.09.2014 року, вбачається що смерть ОСОБА_7, настала від сумісної тупої травми тіла. Яка супроводжувалася численними переломами кісток скелету, пошкодженнями внутрішніх органів і ускладнились розвитком шоку. Також при експертизі трупа виявлені вищеописані тілесні ушкодження знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті. Виявлені при експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі). І можливо могли утворитись при обставинах вказаних у постанові (пішохід травмований в умовах дорожньо-транспортної пригоди) (т.1 а.п.53-54).

З висновку судової авто-технічної експертизи №70/27-651 від 23.09.2014 року, вбачається що водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1, у даній дорожній обстановці, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2., та 12.3., ПДР, а також знаходяться у причинному звязку з подією ДТП яка настала 28.08.2014, приблизно о 21 год., в районі буд. № 64, вул. Іларіонівської, м.Дніпропетровська. Також згідно даного висновку припустима швидкість руху автомобіля ВАЗ-21124 за умовами видимості дороги в напрямку руху повинна бути не більша ніж 19,0...19,4 км\год. (т.1 а.п.83-85).

Зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом, у зв'язку з чим кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми умисними діями скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, є відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, часткове відшкодування завданої потерпілій ОСОБА_4, шкоди, та повне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_3

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

В свою чергу, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.п.124), у лікаря-нарколога згідно довідки КЗ «Дніпропетровський наркологічний диспансер» ДОР від 09.09.2014 року №4532, ОСОБА_1, знаходився на обліку з діагнозом «Розлади психіки та поведінки в наслідок вживання опоїдів. Синдром залежності.», знятий з обліку у звязку із позбавленням волі (т.1 а.п.123), має постійне місце реєстрації та роботи у КП "Житлово-експлуатаціонне підприємство №19" ДМР, на посаді слюсора-сантехника 3 розряду (т.2 а.п.35), одружений, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи (т.1 а.п.121), раніше не судимий в силу ст.89 КК України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, що класифіковане як тяжкий злочин, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали та вважає, за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 286 КК України у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, право кожного на життя охороняється законом.

При цьому, суд вважає за необхідне в даному випадку призначати додаткове покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки.

Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення 100000 грн., моральної шкоди, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), суд виходить з наступного.

Цивільний позивач та її представник, у судовому засіданні, кожен окремо, пояснили суду, що матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдана, моральна ж шкода полягає у втраті чоловіка та побутовими потребами, розмір якої цивільний позивач у судовому засіданні від 12.12.2014 року уточнила та знизила до 30000грн.

У судовому засіданні цивільний відповідач зазначив суду, що готовий відшкодувати моральну шкоду частково у розмірі 30000 гривень, з урахуванням добровільно сплачених 6000 грн., на що погодилась цивільний позивачка та її думку підтримала її представник.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України регламентовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпіла вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

В судовому засіданні судом було встановлено, що потерпілій/цивільному позивачу було завдано моральну (немайнову) шкоду.

У відповідності з ч. 4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За таких обставин суд, враховуючи визнання цивільним відповідачем в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілої ОСОБА_4, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої/цивільного позивача 30000 грн.

При цьому, суд враховує, що цивільним відповідачем було добровільно сплачено на користь цивільного позивача в ході судового розгляду кримінального провадження моральну шкоду у сумі 6000 грн., у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути загалом з цивільного відповідача на користь цивільного позивача 24000грн.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосований до обвинуваченого до набрання вироку законної сили залишити без змін.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені, вирішується судом відповідно до ст.100 КПК України.

Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до ст.124 КПК України та вважає за необхідне на підставі частини 2 вказаної статті стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме 983 грн. 84 коп.

При цьому, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат, у даному випадку, не являється правом суду, а є його безпосереднім обов'язком, враховуючи той факт, що ч. 2 ст. 124 КПК України чітко регламентує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а не містить вказівку на можливість такого стягнення, тобто апріорі не потребує обов'язку заявляти цивільний позов на відшкодування вказаних витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Позбавити ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, р/р 31118115700004 МФО805012, ЄДРПОУ 37989274) процесуальні витрати за проведення судової авто-технічної експертизи №70/27-651 від 23.09.2014 року в сумі 983 грн., 84 коп.

Речові докази: транспортний засіб «ВАЗ 21124» реєстраційний номер НОМЕР_2 - залишити у володінні власника ОСОБА_6

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м.Дніпропетровська.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: О.В. Поштаренко