Вирок № 42085069, 26.12.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3258/13-к

Провадження № 1-кп/265/8/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

суддів - Мельник І. Г., Адамової Т. С.,

при секретарях - Скоробогатько Г. О., Яшкові М. М.,

за участю прокурорів - Книш Т. Ю., Сєдих А. А.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за кримінальним провадженням № 12013050790000722 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Грузія, громадянина ОСОБА_5 Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, який в місті Маріуполі мешкає АДРЕСА_1, в скоєні злочину, передбаченому ст. 121 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

8 березня 2013 року приблизно об 1-00 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись у АДРЕСА_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, під час сварки з ОСОБА_1, що виникала на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, маючи на меті заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, утримуючи кухонний ніж у руці, наніс не менше трьох ударів останній по тулубу, спричинивши тим самим потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення грудної клітини зліва в шостому міжребірї, проникаюче у плевральну та черевну порожнини з ушкодженням перикарду, печінки, селезінки, шлунку, що ускладнилося внутрішньою кровотечою, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх заподіяння, а також колото-різані поранення грудної клітини зліва в другому міжребірї зліва, що не проникає у плевральну порожнину, та колото-різане поранення правого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що тягнуть за собою короткочасний розлад здоровя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, не визнаючи свою провину пояснив, що він 8 березня 2013 року запросив до себе знайомого ОСОБА_6, з яким вживав спиртні напої АДРЕСА_3, де мешкав у той час із потерпілою. Ближче до вечора, він пішов зустрічати з роботи потерпілу, вже будучи сильно пяним. З ОСОБА_1, коли вона прийшла додому, вони утрьох продовжили вживати горілку на кухні вказаної квартири. Оскільки він був сильно випивший, то не памятає події, що були потім того вечора. Знає, що він заснув у жилій кімнаті, аж раптом ОСОБА_1 почала його будити. Однак він ще тоді був сильно пяний, тому не вставав. При цьому запевнював, що не бив потерпілу того дня. Зазначав, що ОСОБА_6, коли випє, веде себе неадекватно. Що саме відбувалось між потерпілої та ОСОБА_6, коли він спав, обвинувачений не знає. Додав, що на кухні був ніж з деревяною ручкою, а інший ніж для нарізання хлібу. При цьому повністю визнав заявлений позов прокурора. Зазначав також, що, на нього чинився тиск з боку правоохоронців під час проведення слідства, хоча він не звертався зі скаргою до компетентних органів. Стверджував, що він жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 з 7 та 8 березня 2013 року не завдавав.

За протоколом слідчого експерименту від 9 березня 2013 року проведеного у АДРЕСА_4 з фіксацією на фотоапарат ОСОБА_2 за участю захисника вказував, що у нього на кухні квартири виник конфлікт із ОСОБА_1, в ході якого він, утримуючи у правій руці ніж з зеленою рукояткою горизонтально по відношенню до тіла ОСОБА_1, почав виштовхувати потерпілу з кухні у жилу кімнату обома руками, зробивши при цьому 4-5 поштовхів потерпілої (т. 2, а. с. 48-57).

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона мешкала близька 10 років разом із обвинуваченим АДРЕСА_5. 8 березня 2013 року вона відмічала на роботі свято, тому трохи вжила спиртного. З роботи її зустрів ОСОБА_2 Коли вона повернулась додому, то одразу пішла спати. Коли вона прокинулась, то було вже темно. На кухні у цей час розпивали горілку ОСОБА_2 та ОСОБА_6 При цьому останні вжили одну пляшку горілку, та були вже пяні. Коли вона хотіла зайти на кухню, ОСОБА_2 почав її виганяти з кухні та підняв на неї руку. У цей момент ОСОБА_6 К .просто сидів на кухні. Оскільки ОСОБА_2 неодноразово підіймав на неї руку, то вона вирішила, що обвинувачений згодом вгамується, як це бувало раніше. При цьому ОСОБА_2, виштовхуючи її з кухні, кухонним ножем наніс їй один удар правою рукою в ліве плече, а інший удар у грудну клітину зверху. Після цього вона пішла з кухні, а ОСОБА_2 залишився на кухні із ОСОБА_6 Від удару обвинуваченого в неї залишився шрам як на плечі, так й на грудній клітині поруч із плечем. Вказує, що ОСОБА_2 допомагав їй припинити кровотечу. Згодом вона знову повернулась на кухню. Коли вже ОСОБА_2 ліг спати, то вона залишилась на кухні із ОСОБА_6 Несподівано, без будь-якої причини, до неї на кухні підскочив ОСОБА_6 та почав наносити удари ножем в район її серця. Вона одразу піднялась зі стільця та побігла у кімнату, де був ОСОБА_2, де намагалась його розбудити. Зазначала, що ОСОБА_6 наніс їй 4 удари ножем у живіт. Оскільки ОСОБА_2 не прокинувся, то вона побігла до сусідки, яка визвала швидку допомогу. Сусідці по тамбуру, ОСОБА_7, вона розповіла, що її ножем побив ОСОБА_6 У цей момент з квартири потерпілої вискочив ОСОБА_6, який побіг геть з квартири. Після цього заходили у квартиру, щоб розбудити ОСОБА_2 Додавала, що ножем для хліба їй завдавав ударів ОСОБА_6 по тулубу, який був схожий на перочинний. Додавала також, що хлібний ніж у неї з кухні після цього зник. Натомість ОСОБА_2 її бив не хлібним ножем. Вона не памятає візуально ніж, однак він був із зеленою ручкою та був на столі у кухні.

Свідок ОСОБА_6, допитаний в судовому засіданні, показання якого були відтворенні, вказував, що у нього відносини були нормальні із ОСОБА_2, якого він знає останні 5 років, бо разом перебувають на біржі праці. 7 березня 2013 року йому обвинувачений запропонував зустрітись та відсвяткувати. Вони узяли дві пляшки горілки, прийшли додому до обвинуваченого, де на кухні почали розпивати спиртні напої. Згодом потерпіла, яка відпочивала у зальній кімнаті, прокинулась. Вона почала виказувати невдоволення ОСОБА_2, що він забрав її мобільний телефон, бо вона збиралась зателефонувати доньці. Натомість обвинувачений виказував невдоволення останній, що вона вийшла на кухню у нижньому одязі. На підставі цього ОСОБА_2 вдарив її по голові рукою та виштовхав з кухні. Однак через хвилин 10-15 потерпіла знову прийшла на кухню, де вони разом із нею продовжили розпивати спиртне, при цьому потерпіла вживала пиво. Десь у 23-30 год. він почав збиратись додому, однак ОСОБА_2 запропонував йому залишитись у них. Після цього він ліг спати на кухні на підлозі, а ОСОБА_2 та потерпіла пішли у зальну кімнату. Коли свідок ще не заснув, то він чув, що обвинувачений із потерпілою гучно сваряться. Він прокинувся тоді, коли його почали будити працівники міліції. Яким чином співробітники міліції опинились у квартирі, він не знає. Вказує, що коли його та ОСОБА_2 везли до районного відділу міліції, то обвинувачений йому зізнався, що коли він спав, обвинувачений підрізав потерпілу ножем. Додавав, що того вечора він вжив спиртного менше ніж ОСОБА_2, тому відчував себе краще від обвинуваченого, бо той навіть не зміг взутися, коли їх забирала міліція. При цьому вказував, що потерпіла також була напідпитку. Однак її після того, як прокинувся, він не байив у квартирі. Свідок також зазначав, що ОСОБА_2, коли випиває спиртне, то становиться агресивним та може побитися.

? Свідок ОСОБА_7, допитана в судовому засіданні, показання якої були відтворенні, вказувала, що вона є сусідкою потерпілої. У ніч з 7 березня 2013 року на 8 березня 2013 року близька 1-05 год. їй постукали у двері. Подивившись у глазок, вона побачила потерпілу, однак відчиняти їй не стала. Через півгодини потерпіла знову постукала у двері, та цього разу вона відчинила, бо побачила на кофті потерпілої кров. Вона запустила потерпілу до себе, викликала швидку допомогу, після чого зайшла до квартири потерпілої, звідки забрала речі останньої та білизну для лікарні, бо потерпіла була босоніж. Коли свідок заходила у однокімнатну квартиру ОСОБА_1, то бачила, як на дивані у залі спав ОСОБА_2, з яким потерпіла мешкала. При цьому на шторах у зальній кімнаті бачила пляму крові. В кухні натомість на підлозі спав незнайомий їй чоловік. Коли приїхала швидка допомога, то ОСОБА_1 надали допомогу та забрали у лікарню. Потерпіла при цьому нічого не казала їй щодо обставин події тієї ночі, лише скаржилась, що їй дуже болить рана. Додавала також, що обвинувачений та потерпіла постійно конфліктували, а ОСОБА_2 лупцював ОСОБА_1, та одного разу обвинувачений навіть порізав щоку потерпілій ножем.

Згідно до протоколу огляду місця події з використанням фотоапарату від 8 березня 2013 року в ході проведення огляду однокімнатної АДРЕСА_4 на кухні на столі було виявлено та вилучено кухонні ножи зі слідами речовини червоного кольору, а у житловій кімнаті: на завісці на висоті 50 см. над підлогою було виявлено пляму червоно-бурого кольору, на кутку підвіконня виявлено слід червоно- бурого кольору, на рушнику салатового кольору виявлено сліди червоного кольору, на правому бильці крісла також було виявлено слід червоного кольору, та за допомогою експертних засобів було оброблено дві стопки та пляшки з-під горілки, що перебували на столі у кухні (т. 2, а. с. 36-45).

В ході проведення огляду місця події від 8 березня 2013 року, який проходив у лікарні № 4 міста Маріуполя, було виявлено два пакети з особистими речами, серед яких на рукаві кофти було виявлено сліди червоного кольору, на лівій стороні футболки пляму бурого кольору з двома отворами та штани з плямою бурого кольору на резинці (т. 2, а. с. 46-47).

За висновком експерта № 1096 від 19 березня 2013 року вбачається, що кров

ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютинінами анти-А та супутнім

антигеном Н; кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, тому його організму властивий антиген Н; на клинку ножа з деревяною рукояткою, вилученого при огляді місця події, знайдена кров людини, виявлені антигени В та Н, тому кров могла належати ОСОБА_1, а присутність крові ОСОБА_2 можлива лише у вигляді домішки; на клинку ножа з чорною рукояткою, наданого для дослідження, знайдена кров, при визначенні видової приналежності якої виявлений білок людини та птаха; на рукоятках наведених ножів знайдені сліди поту, виявлені антигени В та Н, тому піт міг належати одному або декільком особам, в організмі яких є обидва або один з найдених антигенів, присутність поту як потерпілої так й ОСОБА_2 не виключається; при цьому на ножі з зеленою рукояткою, доставленому на дослідження, слідів крові не виявлено (т. 2, а. с. 64-67).

За висновком експерта № 1095 від 20 березня 2013 року вбачається, що кров

ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютинінами анти-А та супутнім

антигеном Н; кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, тому його організму властивий антиген Н; на обєктах № № 4, 5 на рушнику, вилученому при огляді місця події, виявлена кров людини, що містить антиген Н, яка могла належати ОСОБА_2 та не могла походити від потерпілої ОСОБА_1, оскільки основний антиген В, властивий її організму, не виявлений; на фрагменті тканини, в змиві, вилучених при огляді місця події, на брюках підозрюваного ОСОБА_2 знайдена кров людини, виявлені антигени В та Н, тому кров могла належати ОСОБА_1, а присутність крові ОСОБА_2 можлива лише у вигляді домішки; на футболці ОСОБА_2 та в обєкті № 3 на рушнику, вилученому при огляді місця події, кров не виявлена (т. 2, с. 59-62).

, За висновком експерта № 112 від 11 квітня 2013 року вбачається, що в області дослідженого пошкодження на футболці ОСОБА_1 встановлено наявність привнесених накладень («металізації») - слідів контакту з травмуючим знаряддям, виготовленим на основі легованого заліза; якісний склад «металізації» пошкодження на футболці та мінеральний слідоутворюючий склад контакту клинка ножа № 3 (з чорною рукояткою) східні між собою, не виключаючи, однак, у категоричній формі можливості контакту із клинком ножа № 2 (з зеленою рукояткою), з наданих на дослідження (т. 2, а. с. 86-88).

За висновком експерта № 218 від 22 квітня 2013 року вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження в вигляді колото-різаного поранення грудної клітини зліва в шостому міжребірї, проникаюче у плевральну та черевну порожнину з ушкодженням перикарду, печінки, селезінки, шлунку, що ускладнилося внутрішньою кровотечою, які заподіяні однократною дією колюче-ріжучого предмету, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх заподіяння. Також у неї було виявлено колото-різані поранення грудної клітини зліва в другому міжребірї зліва, що не проникає у плевральну порожнину та колото-різане поранення правого передпліччя, що також заподіяні (кожне однократно) дією колюче-ріжучого предмету та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що тягнуть за собою короткочасний розлад здоровя. Рановий канал проникаючого поранення іде в напрямку горизонтально зліва направо, та удар наносився з силою, достатньою для подолання спротиву тканин людського тіла (т. 2, а. с. 95-98).

Згідно довідки Маріупольської міської лікарні № 4 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 8 березня 2013 року по 26 березня 2013 року, вартість лікування якої становила за 18 днів 3878,64 грн. (по 215,48 за один койко-день). Також зазначено, що вказаний медичний заклад фінансується з місцевого бюджету (т. 2, а. с. 106).

За актом № 292 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 16 квітня 2013 року вбачається, що у період інкримінованого злочину ОСОБА_2 жодним хронічним психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у період інкримінованого злочину ОСОБА_2 в стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у теперішній час ОСОБА_2 жодним хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними; за психічним станом ОСОБА_2 застосування примусових заходів медичного характеру у теперішній час не потребує (т. 2, а. с. 90-94).

Дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд відхиляє доводи захисту та обвинуваченого щодо невинуватості останнього, та необхідності виправдати ОСОБА_2 за відсутністю у його діях складу злочину, оскільки зібраними по справі доказами вина обвинуваченого в скоєнні інкримінованого ОСОБА_2 злочину підтверджена повністю показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які надали суду чіткі, послідовні та підкріпленні іншими доказами по справі пояснення, проведеними по справі експертними дослідженнями, речовими та письмовими доказами, тому саме вказані докази суд приймає до уваги при ухвалені вироку.

Доводи адвоката на захист ОСОБА_2, що ОСОБА_1 вказала на ОСОБА_6, як на особу, яка завдала їй тілесних ушкоджень, та на відсутності інших свідків спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, суд вважає такими, що були спростовані зібраними по кримінальному провадженню доказами. Так свідок ОСОБА_7 вказувала, що коли вона зайшла у квартиру ОСОБА_1, то побачила сплячим на підлозі у кухні ОСОБА_6, а в жилій кімнаті - ОСОБА_2, який також спав. При цьому саме у зальній кімнаті ОСОБА_7 бачила сліди крові на шторі. Вказані показання ОСОБА_7 підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який вказував, що він спочивав у кухні на підлозі, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у цей час сварились у зальній кімнаті.

Вказані послідовні свідчення свідків разом із висновками проведених по справі

Суд також звертає увагу на той факт, що на брюках, вилучених в ОСОБА_2, була за експертним дослідженням знайдена кров, яка могла належати ОСОБА_1, а присутність крові обвинуваченого могла бути в цьому випадку лише у вигляді домішки.

При цьому за висновком експерта область дослідженого пошкодження на футболці ОСОБА_1 містить сліди контакту з травмуючим знаряддям, виготовленим на основі легованого заліза, якісний склад «металізації» якого схожий із мінеральним слідоутворюючим складом клинка ножа з чорною рукояткою, вилученого з місця події 8 березня 2013 року.

Суд таким чином критично ставиться до показань потерпілої ОСОБА_1, оскільки згідно з оглянутих у судовому засіданні протоколів допиту остання як під час проведення досудового розслідування, так й під час судового слідства по справі змінювала свої пояснення щодо обставин того, що трапилось в ніч з 7 на 8 березня 2013 року в АДРЕСА_4.

Так під час досудового розслідування ОСОБА_1 спочатку вказувала, що ОСОБА_2 наніс їй три удари ножем в лівий бік, коли вона сиділа на стільці на кухні своєї квартири, після чого втратила свідомість та прийшла до тями лише у лікарні. При цьому на кухні була лише вона та обвинувачений. Згодом потерпіла вказувала, що коли вона перебувала на кухні разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_6, то обвинувачений, в руках якого перебував кухонний ніж, став несподівано наносити їй удари ножем по тілу, після чого вона вибігла у тамбур до сусідки, ОСОБА_7, яка викликала їй швидку. А в судовому засіданні ОСОБА_1 надала третю версію розвитку подій, що трапились з нею з 7 на 8 березня 2013 року (т. 2, а. с. 6-9,10-12).

При цьому висунуті потерпілою версії не стикуються із добутими під час розгляду справи доказами, тому на підставі досліджених в сукупності доказів суд дійшов висновку, що покази ОСОБА_1 протирічать встановленим судом обставинам події злочину, тому суд не приймає їх до уваги.

Суд також не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 та захисника обвинуваченого на те, що на потерпілу чинився тиск з боку представників правоохоронних органів, оскільки доводи потерпілої в цьому сенсі не були підтверджені у судовому засіданні, а потерпіла натомість не зверталась із відповідними скаргами на неправомірність дій щодо себе у відповідні органи.

Посилання захисту на те, що потерпіла змінила свої пояснення у судовому засіданні під впливом того, що відносно неї було порушено кримінальну справу, суд відхиляє, оскільки ці факти не були підтверджені, та клопотань про вивчення показів потерпілої ОСОБА_1, які були надані нею у судовому засіданні іншому складу суду, не надходило, тому судом вони не вивчалися.

Також суд відхиляє посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на тиск з боку Працівників правоохоронних органів на нього під час проведення досудового слідства по вказаному кримінальному провадженню, бо вказані обставини в судовому засіданні не були підтверджені жодними доказами. Напроти, згідно до інформації, наданої суду прокуратурою 15 серпня 2014 року, вбачається, що ОСОБА_2 звертався до прокуратури лише з питань, які не повязані із незаконним веденням дізнання та слідства по справі, та якому на його звернення були наданні відповідні розяснення (т. 2, а. с. 21).

З урахуванням переліченого суд вважає, що невизнання своєї провини обвинуваченим, є його способом захисту від предявленого йому обвинувачення, який таким чином намагається ухилитися від кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин, бо показання останнього не стикуються із зібраними по справі доказами.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи захисту щодо невинуватості ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, бо на підставі зібраних та вивчених у судовому

засіданні доказів, суд дійшов до переконання, що подія злочину мала місце та ОСОБА_2,причетний до його скоєння.

Таким чином суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 доіедена повністю та його дії вірно кваліфіковані за ст. 121 ч. 1 КК України, оскільки він завдав умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

ОСОБА_2 скоїв злочин, який відноситься згідно до ст. 12 КК України до категорії тяжких злочинів, в стані алкогольного спяніння, що судом визнається обставиною, яка обтяжує покарання.

При цьому обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, однак не працює та не має постійного місця проживання.

З огляду на викладене та дивлячись на обставини справи, враховуючи при цьому думку потерпілої особи, суд вважає за необхідне призначити покарання винному в вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону. При цьому суд вважає можливим виправлення ОСОБА_2 лише в умовах ізоляції від суспільства, тому не знаходить підстав для застосування при призначені показання обвинуваченому положень ст. ст. 69, 75 КК України.

Натомість у судовому засіданні обвинувачений висловив бажання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».

Статтею 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», що набрав чинності 19 квітня 20 І 4 року, передбачено скорочення наполовину невідбутої частини покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі ст. ст. 1-5 цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про амністію у 2014 році» особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом.

Суд встановив, що ОСОБА_2 не підпадає під дію ст. ст. 1-5 Закону України «Про амністію у 2014 році, однак він перебував під вартою за вказаним кримінальним провадженням з 8 березня 2013 року по 18 лютого 2014 року.

При цьому обставини, передбачені ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_2, судом не встановлені.

Зважаючи на викладене суд прийшов до висновку, що на підставі відповідної заяви обвинуваченого до ОСОБА_2 необхідно застосувати положення ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він перебував під вартою за вказаною справою з 8 березня 2013 року по 18 лютого 2014 року, тому станом на 19 квітня 2014 року ОСОБА_2 відбув частину покарання в вигляді позбавлення волі, отже невідбута частини покарання останнього підлягає скороченню на половину.

За ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно ст. ст. 128, 129 КПК України заявлений цивільний позов прокуратури Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області в інтересах Маріупольської міської ради про стягнення з обвинуваченого витрат установи охорони здоровя на лікування ОСОБА_1 в розмірі 3878,64 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення вказаної суми з винної особи на користь місцевого бюджету, оскільки провина ОСОБА_2 у спричинені тілесних ушкоджень потерпілій була доведена.

У матеріалах кримінального провадження маються документально підтверджені

витрати на залучення експертів в розмірі 342,30 грн., які на підставі ст. ст. 118, 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (т. 2, а. с. 74).

Н Речові докази:! три кухонні ножи, змив, фрагмент тканини, рушник, футболка та бфоки ОСОБА_2, зразки крові ОСОБА_2 та ОСОБА_1, нігті з обох рук ОСОБА_2, кофта, футболка та бюстгальтер ОСОБА_1, передані на зберігання до кхмери схову Орджонікідзевського РВ ММУ ГУ МВС України в Донецькій області, підлягають знищенню; а пальто, тапочки та штани, передані на зберігання потерпілій, як належне останній майно, підлягають залишенню ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 121 ч. 1 КК України, та призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 121 ч. 1 КК України в вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі з відбуванням в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк покарання засудженому рахувати з початку фактичного відбування покарання.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 час знаходження засудженого під вартою з 8 березня 2013 року по 18 лютого 2014 року та з 31 травня 2014 року по 2 червня 2014 року.

Скоротити ОСОБА_2 на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» наполовину невідбуту частину покарання в вигляді позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради на р/р: 31410544700054 в ГУ ДКС України Донецької області в місті Маріуполі, МФО: 834016, ЄДРПОУ: 37989721, код платежу: 24060300, витрати на лікування ОСОБА_1 в розмірі 3878,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за проведення судово-криміналістичної експертизи витрати в розмірі 342,30 грн.

Речові докази: три кухонні ножи, змив, фрагмент тканини, рушник, футболку та брюки ОСОБА_2, зразки крові ОСОБА_2 та ОСОБА_1, нігті з обох рук ОСОБА_2, кофту, футболку та бюстгальтер ОСОБА_1, передані на зберігання до камери схову Орджонікідзевського РВ ММУ ГУ МВС України в Донецькій області, - знищити; а пальто, тапочки та штани, передані на зберігання потерпілій, як належне останній майно, - залишити ОСОБА_1

На вирок суду може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.