Рішення № 42083529, 23.12.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8843/14-ц

Провадження № 2/185/3584/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

позивача за позовом та

відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_1,

представників позивача за позовом та

представників відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

відповідача: ОСОБА_4,

третіх осіб: ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_5: ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_5, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання квартири спільною частковою власністю, суд -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Павлоградської міської ради, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_5, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру № 14 у житловому будинку № 152 по вулиці Полтавській міста Павлограда Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, який помер 19 липня 2013 року.

В обґрунтування позову зазначила, що 19 липня 2013 року помер її брат ОСОБА_11. Спадкоємцями за законом є вона та відповідач ОСОБА_4, брат померлого, який до нотаріальної контори з завою про прийняття спадщини не звертався, та за їх спільною домовленістю, згоден на те, щоб успадкувала квартиру, яка належала померлому, саме вона. У передбачений законом термін вона звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори з заявою про видачу на її ім»я свідоцтва про право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_11, але в червні 2014 року вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.05.2014 року винесену державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори відповідно до якої нотаріус вказував, що вчинити нотаріальну дію, а саме, видати на ім»я заявника свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру № 14 в житловому будинку № 152, що розташований по вулиці Полтавській у місті Павлограді, Дніпропетровської області, неможливо, з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи на вищевказану квартиру. Надати правовстановлюючі документи на квартиру нотаріусу вона не змогла, так як за життя покійний брат втратив їх.

У судовому засідання позивачка, її представники, відповідач ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги на підставах та доводах викладених у позові, просили їх задовольнити у повному обсязі. У задоволенні позову третьої особи: ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання квартири спільною частковою власністю просили відмовити на тих підставах, що за нормами Кодексу про шлюб та сім»ю в Україні, який діяв на час придбання квартири, лише майно нажите подружжям у період шлюбу є їх спільною сумісною власністю, тоді як спірна квартира була придбана за життя померлим ОСОБА_4 особисто, та до реєстрацію шлюбу з ОСОБА_5 Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу не був на той час врегульований нормами КпШС України.

Представник Павлоградської міської ради відповідно до заяви від 06.10.2014 року просив розглянути справу без його участі, у вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_8 відповідно до заяви від 10.12.2014 року просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_5 - задовольнити.

Третя особа ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні покладалась на позицію третьої особи ОСОБА_5

Не погодившись з позов ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_5 заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання квартири спільною частковою власністю, уточнивши їх в подальшому, в якому просила встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_11 померлого 19.07.2013 року та її, ОСОБА_5, з 01 серпня 1998 року по 23 листопада 2004 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною частковою власністю її, ОСОБА_5, та ОСОБА_11 та визначити за нею розмір її частки у праві спільної часткової власності, що складає ? частину квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначила, що з 01 серпня 1998 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з нині померлим ОСОБА_11, який є братом відповідачів, та вони мали спільний сімейний бюджет, так як обидва працювали, а тільки 24 листопада 2004 року зареєстрували шлюб. До реєстрації шлюбу, в інтересах сім»ї, для спільного проживання всіх її членів, вони вирішили придбати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, так як проживали з часу фактичних шлюбних відносин в орендованих квартирах, але договір купівлі - продажу зазначеної квартири був оформлений на ім»я ОСОБА_11 Грошові кошти на придбання цієї квартири у сумі 900 доларів США були позичені нею у своєї тітки ОСОБА_12 та сплачені нею особисто продавцю спірної квартири. За домовленістю з ОСОБА_11 запозичені гроші були повернуті тітці з їх загального сімейного бюджету. Всі оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру знаходяться у неї, та вони ніколи не втрачалися. У спірній квартирі зареєстровані вона з 05.07.2004 року, її діти: син ОСОБА_8, дочка ОСОБА_6, онуки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. За рахунок спільних коштів вона, разом з ОСОБА_11, здійснювали ремонт квартири, замінили опалення, вікна, провели каналізацію. 01 липня 2008 року шлюб між ними було розірвано, та ОСОБА_11 виїхав зі спірної квартири. За домовленістю з ОСОБА_11 за його життя, вони бажали переоформити спірну квартиру на її дітей, але не зробили це з того приводу, що чоловік перестав з»являтися в квартирі, і лише у липні 2014 року вона дізналася про смерть свого колишнього чоловіка. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неї просила відмовити на доводах та підставах викладених у позові пред»явленому нею до ОСОБА_1 та ОСОБА_4

У судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили факт проживання однією сім»єю ОСОБА_5 з ОСОБА_11 з 1998 року по 2004 рік. Крім того ОСОБА_12 підтвердила факт позики нею ОСОБА_5 грошей на купівлю спірної квартири у розмірі 900 доларів США.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши та вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 1258, 1262 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри.

За матеріалами справи встановлено, що після смерті ОСОБА_11, який помер 19 липня 2013 року, відкрилась спадщина за законом на квартиру АДРЕСА_2.

За життя ОСОБА_11 відповідно до договору купівлі продажу від 07 листопада 2003 року купив квартиру № 14 в житловому будинку № 152, що розташований по вулиці Полтавській у місті Павлограді, Дніпропетровської області, про що приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_15 зроблений запис в реєстрі за № 6377.

Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_11 є його сестра ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_11) ОСОБА_16 та брат - ОСОБА_4.

Постановою від 24.05.2014 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори ОСОБА_17 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім»я свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру № 14 в житловому будинку № 152, що розташований по вулиці Полтавській у місті Павлограді, Дніпропетровської області, з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи на зазначену квартиру, зазначена обставина і стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

За матеріалами спадкової справи, яка була надана суду нотаріусом, з заявою про відмову від прийняття спадщину ОСОБА_4, як спадкоємець, до нотаріуса не звертався, та обставина, що в судовому засіданні ОСОБА_4 просив визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру, з відмовою від прав на неї, не може підміняти порядок встановлений ст. 1273 ЦК України.

Тому, з цих підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_5, про визнання права власності на майно в порядку спадкування не підлягають задоволенню.

Крім того судом встановлено, що з 1998 року третя особа ОСОБА_5 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з нині померлим ОСОБА_11, а з 24 листопада 2004 року у зареєстрованих шлюбних відносинах.

На даний час у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_5, як співмешканка померлого ОСОБА_11, з 05.07.2004 року, з подальшою реєстрацією її дітей: сина ОСОБА_8, дочки ОСОБА_6; онуків ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв»язку з тим, що правовідносини з приводу купівлі продажу спірного майна виникли у 2003 році, то до зазначених правовідносин застосовується чинне на той час законодавство.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України» спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім»єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про власність», відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 « Про судову практику у справах за позовами про захист права власності».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім»ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об»єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов»язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону «Про власність», статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім»ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об»єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України «Про власність»), тощо.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Третьою особою ОСОБА_5 не було доведено суду, що спірна квартира є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_11 внаслідок їх спільної праці у фактичних шлюбних відносинах.

Надані в судовому засідання пояснення свідка ОСОБА_12 про позику грошей на купівлю спірної квартири не можуть прямо підтверджувати або спростовувати факт спільної праці осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, а тому і не мають значення для вирішення справи.

З огляду на зазначене такі позовні вимоги ОСОБА_5 , як визнання квартири АДРЕСА_1 спільною частковою власністю її, ОСОБА_5, та ОСОБА_11 та визначення за нею розміру її частки у праві спільної часткової власності, що складає ? частину квартиру АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного Кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Зазначена норма підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року, з часу введення в дію Цивільного Кодексу України і Сімейного Кодексу України.

Визначений ОСОБА_18 такий спосіб захисту, як встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 01 серпня 1998 року по 01 січня 2004 року, до дня введення зазначених Кодексів, не був врегульований нормами Кодексу про шлюб та сім»ю України, а встановлення факту проживання однією сім»єю жінки і чоловіка, без перебування у шлюбі між собою, з 01 січня 2004 року по день реєстрації шлюбу, 23.11.2004 року, для визначення спірного майна спільною частковою власністю купленого у 2003 році не має значення, тому такі позовні вимоги, як встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_11 померлого 19.07.2013 року та її, ОСОБА_5, з 01 серпня 1998 року по 23 листопада 2004 року, також не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до положень ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_5, про визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання квартири спільною частковою власністю - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Бондаренко