Рішення № 42081368, 07.11.2014, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1542/13-ц

№ 2/183/335/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2014 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Городецького Д.І.

секретаря Кравченко О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання рішень недійсними, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним, визнання реєстрації та інвентарної справи недійсними, зобов'язання вчинити дії, визнання права користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

11 березня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради, Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», Виконавчого комітету Новомосковської районної ради Дніпропетровської області про скасування рішень, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним, зобов'язання провести певні дії.

25 березня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з уточненим позовом до Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради, Новомосковського районного Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», Виконавчого комітету Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3. ОСОБА_7 про скасування рішень, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним, визнання інвентарної справи недійсною.

04 липня 2013 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання рішень недійсними, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним, визнання право власності на майно в порядку спадкування за заповітом, визнання права користування земельною ділянкою.

12 листопада 2013 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з уточненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання рішень недійсними, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним, визнання реєстрації недійсною.

02 квітня 2014 року та 30 травня 2014 року позивачі звернулися до суду з уточненими вимогами в остаточній редакції до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Орлівщинської сільської ради, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області про визнання рішень недійсними, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним.

В обґрунтування вимог позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 - мати позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_9 та бабуся позивача ОСОБА_1.

За життя, 14 листопада 1988 року ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідно до якого, заповідала ОСОБА_5, ОСОБА_6 все своє майно в рівних долях.

До спадкового майна ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, згідно до наступного.

Згідно книг погосподарського обліку Орлівщинської сільської ради, ОСОБА_8 проживала в зазначеному домоволодінні одна до 1977 року в будинку, зазначеному в технічному паспорті під літ.И, будинок побудований у 1975 році.

В 1977 році син ОСОБА_8 - ОСОБА_10 та його сім'я продали належне їм домоволодіння та стали проживати за зазначеною вище адресою.

Рішенням Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 30 березня 1983 року двір-господарство ОСОБА_8 поділений на два господарства: за ОСОБА_10 залишено новий будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.А та 1\2 частину сараю; за ОСОБА_8 залишено будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.И та 1\2 частину сараю.

Згідно архівного витягу Державного архіву Дніпропетровської області від 01 березня 2013 рок № Р-18-2013, рішенням виконавчого комітету Новомосковської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області № 96 від 17 березня 1987 року затверджено рішення Орлівщинської сільської ради народних депутатів № 4 від 17 лютого 1987 року про визнання права приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8.

Позивачі зазначили, що в 1986 році ОСОБА_10 розірвав шлюб з дружиною.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер.

18 січня 1995 року ОСОБА_11 отримала рішення Орлівщинської сільської ради про визнання за ОСОБА_10 права власності на 47\100 частин домоволодіння, у відповідності до рішення Новомосковського районного суду від 25 січня 1988 року.

В той же час, рішення Новомосковського районного суду від 25 січня 1988 року було скасоване Постановою Дніпропетровського обласного суду від 25 січня 1988 року.

Рішенням виконавчого комітету Новомосковської районної ради від 26 січня 1995 року було затверджено рішення Орлівщинської сільської ради про визнання за ОСОБА_10 права власності на 47\100 частин домоволодіння.

Свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_10 видане виконавчим комітетом Новомосковської районної ради 02 лютого 1995 року на право власності на 47\100 частин житлового будинку без підписів та печатки.

Вищезазначені рішення Орлівщинської сільської ради, виконавчого комітету Новомосковської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області та свідоцтво про право власності є недійсними, оскільки приймалися та видавалися після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

08 лютого 1995 року ОСОБА_11 було видане свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_10 на 47\100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

До свідоцтва про право на спадщину невідомою особою безпідставно було дописано, що до складу житлового будинку входить літня кухня, зазначена в технічному паспорті під літ. И.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_11, спадкоємцями якої є діти: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_12, які отримали свідоцтва про право на спадщину кожен по 1\3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі і на житловий будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.И.

Позивачі зазначили, що в 2012 році при огляді матеріалів цивільної справи Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-1 у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розподіл домоволодіння, було встановлено, що рішенням суду від 30 квітня 1993 року, житловий будинок - зазначений в технічному паспорті під літ.А був поділений на дві квартири, за ОСОБА_10 було визнано право власності на 1\2 частину житлового будинку літ.А з літньою кухнею літ.Е та гаражем; за ОСОБА_11 визнане право власності на 1\2 частину житлового будинку літ.А з сараєм, погрібом, душем, вбиральнею.

Також, у відповідності до зазначеного рішення, житловий будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.И залишений за ОСОБА_8.

ОСОБА_11 та ОСОБА_10 належним чином не виконали та не зареєстрували рішення Новомосковського міського суду від 30 квітня 1993 року.

В зв'язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_9 просили суд:

-визнати недійсним та скасувати рішення Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 18 січня 1995 року про визнання права власності на 47\100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_10;

-визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради Дніпропетровської області № 16 від 26 січня 1995 року про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_10;

-визнати свідоцтво про право власності на 47\100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Новомосковської районної ради Дніпропетровської області від 02 лютого 1995 року на ім'я ОСОБА_10 недійсним.

-визнати свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, яке видане Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» реєстровий № 7690 від 02 лютого 1995 року на ім'я ОСОБА_10 - недійсним;

-визнати реєстрацію свідоцтва про право власності на 47\100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, зареєстрованого Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 7690 від 02 лютого 1995 року на ім'я ОСОБА_10 - недійсною;

-зобов'язати Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_10;

-визнати інвентарну справу за № 675 від 28 серпня 1986 року на ім'я ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 ім'я ОСОБА_10 і недійсною;

-земельну ділянку, яка розташована біля житлового будинку літ.И по АДРЕСА_1 передати в користування ОСОБА_5, ОСОБА_6;

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності також і від імені позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, підтримав позов в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просив суд задовольнити вимоги.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, просив задовольнити вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлена.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні посилався на те, що позов необгрунтований та не підлягає задоволенню, поросив суд відмовити в задоволенні вимог позивачів.

Орлівщинська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, як відповідач, в своєму листі просила суд розглядати справу без участі її представника.

Новомосковська районна рада Дніпропетровської області в своєму запереченні на позов зазначила, що вона є неналежним відповідачем, оскільки, позивачами оскаржується рішення саме Виконавчого комітету Новомосковської районної ради. В 1997 році був прийнятий Закон України «Про місцеве самоврядування в України», відповідно до якого, не передбачено такого органу місцевого самоврядування як виконавчий комітет відповідної районної ради, тобто, виконавчі комітети районних рад перестали існувати. Зазначеним законом не передбачено, що районні ради є правонаступниками виконавчих комітетів районних рад.

Представник Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» в судове засідання не з'явився.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, які беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлені ці обставини.

Судом встановлено, що 15 серпня 2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області винесене рішення, яке набрало законної сили у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Новомосковського районного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, зобов'язання вчинити дії. (надалі - справа № 2-4680\11)

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради від 30 березня 1983 року господарство ОСОБА_8 поділено на два господарства: за її сином ОСОБА_10 залишено новий будинок та 1\2 частину сараю; за ОСОБА_8 залишено времянку та 1\2 частину сараю. (а.с.13 справа № 2-4680\11)

Зазначене рішення не було зареєстровано належним чином, домоволодінню ОСОБА_8 не було присвоєно іншу адресу, домоволодіння ОСОБА_8 та ОСОБА_10 фактично не були розділені в натурі.

З інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 вбачається, що вперше обстеження домоволодіння проведене в 1986 році, користувачами є ОСОБА_10 та ОСОБА_8.

Згідно книг погосподарського обліку за 1991-1995 рік, особовий рахунок НОМЕР_1, за адресою АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_8 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 109 справа № 2-4680\11)

В той же час, рішенням суду встановлено, що інвентаризаційна справа на будинок АДРЕСА_1 не заводилася (а.с. 41 справа № 2-4680\11)

30 квітня 1993 року Новомосковським міським судом Дніпропетровської області було винесено рішення (справа № 2-1), яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10, ОСОБА_8 про визнання права власності, відповідно до якого за ОСОБА_11 визнане право власності на 53\100 частин домоволодіння, за ОСОБА_10 визнано право власності на 47\100 зазначеного домоволодіння, з зазначенням будівель та споруд, які перейшли у власність сторонам.

Згідно до рішення суду (справа № 2-1), за ОСОБА_11 та ОСОБА_10 право власності на споруду, яка в технічному паспорті значиться як літня кухня - літ.И, та прибудову - літ.и. не визнавалося.

Рішенням суду (справа № 2-1) за ОСОБА_8 право власності на будівлі та споруди не визнавалися, тільки в мотивувальній частині рішення суду є посилання на те, що належить визнати законним рішення виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради від 30 березня 1983 року, згідно якого за колгоспним двором ОСОБА_8 залишено житловий будинок-времянка.

В той же час, згідно до інвентарної справи на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, літній кухні (в технічному паспорті - літ.И) статус житлового будинку (житлового приміщення) не присвоювався.

Рішенням суду від 15 серпня 2012 року (справа № 2-4680\11), встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11 справа № 2-4680\11).

Згідно до спадкової справи, з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_8 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулися ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_11 (а.с. 43,44,45 справа № 2-4680\11)

За життя, 14 листопада 1988 року ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідно до якого, заповідала ОСОБА_5, ОСОБА_6 все своє майно в рівних частках. (а.с.12 справа № 2-4680\11)

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10.

Вже після його смерті, 18 січня 1995 року Орлівщинською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області було винесене рішення про визнання за ОСОБА_10 права власності на 47\100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. (а.с. 20)

26 січня 1995 року виконавчим комітетом Новомосковської районної ради Дніпропетровської області № 16 було винесено рішення: підтвердити рішення 3 сесії 22 скликання Орлівщинської сільської ради від 18 січня 1995 року щодо ОСОБА_10 (а.с.21)

02 лютого 1995 року Виконавчим комітетом Новомосковської районної ради оформлене Свідоцтво про право власності на житловий будинок (домоволодіння), відповідно до якого, ОСОБА_10 є власником 47\100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, свідоцтво не має підпису посадової особи та печатки. (а.с.19а)

Судом встановлено, що 08 лютого 1995 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_11 видано свідоцтво про на право на спадщину за законом на 47\1100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15 справа № 2-4680\11)

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_11 (а.с.16 справа № 2-4680\11)

30 липня 2004 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до яких позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7 є власниками кожен по 1\3 частині спадкового майна - житлового будинку по АДРЕСА_1, в склад якого входить літня кухня - літ.И. (а.с.17, 63, 64 справа № 2-4680\11)

Оскільки правовідносини виникли станом на 1994 рік (час смерті ОСОБА_8) та станом на 1995 рік (час винесення оскаржуваних рішень та час видачі свідоцтва про право власності на будинок), суд до спірних правовідносин застосовує норми Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, який діяв на зазначений період часу.

У відповідності до приписів ЦК України (в редакції 1963 року) до складу спадщини може входити лише майно, яке належало спадкодавцеві.

Судом встановлено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 - час смерті ОСОБА_8, остання не була власником житлового будинку по АДРЕСА_1.

Суд не приймає до уваги, як доказ права власності ОСОБА_8 рішення Виконавчого комітету Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 30 березня 1983 року, відповідно до якого за ОСОБА_8 залишено будинок, зазначений в технічному паспорті під літ.И та 1\2 частину сараю та розташований по АДРЕСА_1 Новомосковського району Дніпропетровської.

Як зазначалося вище, зазначене рішення не було зареєстровано належним чином, домоволодінню ОСОБА_8 не було присвоєно іншу адресу, її домоволодіння та домоволодіння її сина фактично не були розділені в натурі.

Крім того, у відповідності до ст. 4 ЖК України, житловий фонд включає, в тому числі, жилі будинки, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

У відповідності до норм ЖК України, до жилого фонду не включаються господарські будівлі та споруди, а житлове приміщення, у відповідності до ст. 50 ЖК України має бути благоустроєним стосовно умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.

Як зазначалося вище, у відповідності до інвентарної справи, спірна будівля під літ. И зареєстрована як літня кухня, тобто це приміщення не є житловим та не може вважатися жилим будинком.

Позивачами на надано суду доказів того, що літня кухня, яка зазначена в технічному паспорті під літ.И, відповідає вимогам, які пред'являються до житлових будинків (приміщень), встановленим санітарним та технічним вимогам та зазначене нежиле приміщення було переведено до складу житлових приміщень.

Також, у відповідності до приписів ст.ст. 131, 132 ЦК України (в редакції 1963 року), право власності може виникати саме на житловий будинок, при переході права власності на житловий будинок, до власника переходить і право власності на господарські будівлі та споруди.

В зв'язку з наведеним, право власності на літню кухню або іншу господарську будівлю, окремо від житлового будинку, не виникає.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В зв'язку з вищенаведеним, у відповідності до ст. 15 ЦК України, підлягає захисту право особи, яке є порушеним.

Оскільки ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не була власником спірного житлового будинку та її право власності не було зареєстрованим, у її спадкоємців не виникло право на спадкування майна, яке не належало спадкодавцю, в зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що права позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не порушені.

Крім того, у відповідності до Закону України «Про нотаріат», саме на нотаріальні контори (нотаріусів) покладені повноваження щодо оформлення спадкових прав.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, заведеної після ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, нотаріусом не виносилася постанова про відмову позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, тому, підстав для звернення позивачів до суду взагалі не виникло.

Суд приходить до переконання, що вимоги позивачів до Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» в частині визнання недійсною реєстрацію є необгрунтованими, оскільки, у відповідності до Закону України «По реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» повноваженнями щодо реєстрації, внесення змін або скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно наділені відповідні реєстраційні служби управлінь юстиції а не органи БТІ.

Вимоги позивачів щодо визнання недійсною інвентарної справи на спірний будинок також необґрунтовані, з наступного.

На підставі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

У відповідності до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, крім іншого, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Так, відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі

В зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що внутрішні документи, технічні паспорти, розпорядження, протоколи, рішення юридичної особи не породжують виникнення прав та обов'язків щодо іншої фізичної особи, в зв'язку з чим, складення органом БТІ інвентарної справи (технічного паспорту на нерухоме майно) не порушує прав позивачів, які, в разі встановлення неточностей в зазначеній інвентарній справі (технічному паспорті) не позбавлені права звернутися до органів БТІ з вимогами про проведення обстеження нерухомого майна та складення уточненої технічної документації.

У відповідності до ст. 120 ЗК України, 1. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. 2. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Оскільки позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 не набули прав власності на нерухоме майно, до них не перейшло і право користування земельною ділянкою, на якому розміщено спірне нерухоме майно.

В зв'язку з наведеним, в задоволенні вимог позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 належить відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання рішень недійсними, визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння недійсним, визнання реєстрації та інвентарної справи недійсними, зобов'язання вчинити дії, визнання права користування земельною ділянкою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Д.І. Городецький