Постанова № 42081138, 24.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2014 року 10:30 № 826/18952/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Пілснер Україна»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників:

від позивача1. Суткевич О.О. (довіреність) 2.Лошаков Д.С. (довіреність) 3. Бузікова Ю.С. (довіреність)від відповідачаІващенко О.С. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» (надалі - Позивач/ДП «Пілснер Україна») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №120326552209, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 29.08.2014 р., про збільшення ДП «Пілснер Україна» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 833 653,00 грн., у тому числі, 5 222 433,00 грн. за основним платежем та 2 611 217,00 грн. за штрафними санкціями;

2. Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №120426552209, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 29.08.2014 р. про збільшення ДП «Пілснер Україна» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6 672 623,00 грн., в тому числі, 5 338 098,00 грн. за основним платежем та 1 334 525,00 грн. за штрафними санкціями;

3. Стягнути на користь ДП «Пілснер Україна» суму понесених судових витрат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України) під час проведення перевірки, що призвело до помилкових висновків, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано - 29.12.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Пілснер Україна» (код ЄДРОПУ 25396329) зареєстроване 11.10.1996 р. Головним управлінням юстиції в м. Києві, з 17.01.2003 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача є діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Поряд із цим, у період з 10.06.2014 р. по 08.07.2014 р. на підставі направлень №1171/26-55-22-09, №1174/26-55-22-09, №1175/26-55-22-09, №1176/26-55-22-09, №1182/26-55-22-06, №1399/26-55-22-03 від 10.06.2014 р. та №526/26-55-17-08 від 12.06.2014 р., повідомлення №498/26-55-22-09 від 29.05.2014 р., наказу №1650 від 29.05.2014 р., виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.77 ПК України, Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Пілснер Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складений акт №735/26-55-22-09/25396329 від 05.08.2014 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «Пілснер Україна» (код ЄДРОПУ 25396329) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.» (надалі - Акт перевірки №735), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5 338 098,00 грн., в т.ч.: за ІІІ квартали 2012 р. (ІІІ кв.) - на суму 1 719 938,00 грн.; за 2012 р. (ІV кв.) - на суму 1 255 657,00 грн.; за І кв. 2013 р. - на суму 659 891,00 грн.; за ІІІ квартали 2013 р. (ІІІ кв.) - на суму 874 962,00 грн.; за 2013 р. (ІV кв.) - на суму 831 512,00 грн.;

ь ст.185, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.4 та п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 5 222 433,00 грн., в т.ч.: за липень 2012 р. - на суму 262 887,00 грн.; за серпень 2012 р. - на суму 409 598,00 грн.; за вересень 2012 р. - на суму 401 508,00 грн.; за жовтень 2012 р. - на суму 335 429,00 грн.; за листопад 2012 р. - на суму 276 691,00 грн.; за грудень 2012 р. - на суму 583 743,00 грн.; за січень 2013 р. - на суму 400 092,00 грн.; за лютий 2013 р. - на суму 195 830,00 грн.; за травень 2013 р. - на суму 560 367,00 грн.; за липень 2013 р. - на суму 205 100,00 грн.; за серпень 2013 р. - на суму 243 315,00 грн.; за вересень 2013 р. - на суму 472 598,00 грн.; за жовтень 2013 р. - на суму 316 135,00 грн.; за листопад 2013 р. - на суму 330 765,00 грн.; за грудень 2013 р. - на суму 228 375,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ДП «Пілснер Україна» подало до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення, за результатом розгляду якого рішенням податкового органу №41423/10/26-55-22-09-10 від 26.08.2014 р. «Про результати розгляду заперечення на Акт перевірки №735» залишені без змін викладені в ньому висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №735 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.08.2014 р., а саме:

ь за формою «Р» №120326552209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 7 833 650,00 грн. (з яких 5 222 433,00 грн. - за основним платежем та 2 611 217,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №120426552209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 6 672 623,00 грн. (з яких 5 338 098,00 грн. - за основним платежем та 1 334 525,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження рішеннями ГУ Міндоходів у м. Києві №11025/10/26-15-10-06-15 від 28.10.2014 р. «Про результати розгляду первинної скарги» та ДВС України №7331/6/99-99-10-01-15 від 24.11.2014 р. «Про результати розгляду скарги» були залишені без змін прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення №120326552209, №120426552209 від 29.08.2014 р., а скарги Позивача - без задоволення.

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ДП «Пілснер Україна» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. Позивач здійснював господарські операції на підставі укладених тотожних Договорів маркетингу, згідно із якими ДП «Пілснер Україна» (Замовник) доручає ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс» (Виконавцям), а Виконавці зобов'язуються надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, які цікавлять Замовника і які визначені у цих Договорах, а саме: із ТОВ «Летавіца» - Договір №26 від 26.07.2012 р.; ТОВ «БК «Гефест Альянс» - Договір №18 від 28.11.2012 р.; із ТОВ «Грант Тайм» - Договір №64 від 17.06.2013 р.; із ТОВ «Старксервіс» - Договір №14/08-МН від 14.08.2012 р.

На підтвердження надання контрагентами маркетингових досліджень Позивачем надані суду акти виконаних робіт до кожного із укладених Договорів маркетингу, зокрема: із ТОВ «Летавіца» - на загальну суму 3 760 470,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 626 745,00 грн.) за серпень-листопад 2012 р. (том І справи, стор.129-137); із ТОВ «БК «Гефест Альянс» - на загальну суму 1 916 460,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 319 410,00 грн.) за грудень 2012 р.-лютий 2013 р. (том І справи, стор.159-164); із ТОВ «Грант Тайм» - на загальну суму 4 992 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 832 033,33 грн.) за липень-грудень 2013 р. (том І справи, стор.216-250); із ТОВ «Старксервіс» - на загальну суму 1 009 725,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 168 287,50 грн.) за серпень 2012 р. (том ІІ справи, стор.105-121).

Крім того, у перевіряємий період Позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» (Виконавці) на підставі укладених тотожних договорів надання послуг зі стимулювання збуту продукції (надалі - Договори збуту), відповідно до яких ДП «Пілснер Україна» (Замовник) доручає, а Виконавці приймають на себе зобов'язання з виконання наступних робіт: по стимулюванню збуту продукції Замовника та сприянню у збільшенні обсягів реалізації продукції третім сторонам; по сприянню в отриманні Замовником грошових коштів від покупців за реалізований товар. Зокрема, були укладені такі Договори збуту, як: із ТОВ «ЕКРЮ» - Договір №30-05 від 30.05.2012 р.; із ТОВ «Торенія» - Договір №27-07 від 27.07.2012 р.; із ТОВ «Гатіора» - Договір №25 від 29.10.2012 р.

При цьому, в матеріалах справи наявні підписані Замовником із Виконавцями акти виконаних робіт, які посвідчують прийняття Позивачем послуг (робіт) від контрагентів, а саме: від ТОВ «ЕКРЮ» - на загальну суму 1 577 320,58 грн. (в т.ч. ПДВ - 262 886,76,00 грн.) за липень 2012 р. (том І справи, стор.150-152); від ТОВ «Торенія» - на загальну суму 6 720 438,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 120 073,00 грн.) за серпень-жовтень 2012 р. та за вересень-листопад 2013 р. (том ІІ справи, стор.41-56); від ТОВ «Гатіора» - на загальну суму 4 519 089,18 грн. (в т.ч. ПДВ - 753 181,53 грн.) за листопад 2012 р.-лютий 2013 р. (том ІІ справи, стор.81-90).

Поряд із цим, у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. ДП «Пілснер Україна» (Замовник) були також укладені договори надання послуг реклами (надалі - Договори реклами) із ТОВ «Грант Тайм» та ТОВ «Старксервіс» (Виконавці), за умовами яких Замовник доручає, а Виконавці приймають на себе зобов'язання по розміщенню реклами Замовника та його продукції в друкованих засобах масової інформації (журнали, газети тощо), в інтернеті (розробка веб-сайтів, банерів), та/або інших ЗМІ, а саме: із ТОВ «Грант Тайм» - Договір №05 від 05.11.2012 р.; із ТОВ «Старксервіс» - Договір №27/07-1 від 27.07.2012 р.

Між тим, на підтвердження надання вказаними вище контрагентами рекламних послуг Позивачем надані суду акти виконаних робіт, підписані між сторонами, а саме: із ТОВ «Грант Тайм» - на загальну суму 1 450 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 241 666,67 грн.) за грудень 2012 р.-січень 2013 р. (том І справи, стор.173-187); із ТОВ «Старксервіс» - на загальну суму 981 834,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 163 639,00 грн.) за серпень 2012 р. та грудень 2013 р. (том ІІ справи, стор.186-201).

В той же час, перевіркою було встановлено, що у перевіряємий період ДП «Пілснер Україна» (Замовник) отримувало від ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) послуги з мерчандайзингу товару, а також інформаційно-консультаційні та юридичні послуги за укладеними між ними договорами, а саме:

ь договір мерчандайзингу №14/08-МЧ від 14.08.2012 р. (надалі - Договір мерчандайзингу), згідно із яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги з мерчандайзингу товару;

ь договір про надання послуг №14/08-КУ від 14.08.2012 р. (надалі - Договір послуг), згідно із яким Виконавець зобов'язується на свій ризик своїми силами та засобами надати інформаційні, консультаційні та юридичні послуги Замовнику в строки та на умовах, визначених даним Договором, а Замовник зобов'язується вчасно прийняти їх та оплатити.

При цьому, на виконання вимог укладених між Позивачем та ТОВ «Старксервіс» Договорів сторонами були підписані акти виконаних робіт, зокрема: до Договору мерчандайзингу - на загальну суму 2 179 229,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 363 204,33 грн.) за серпень 2012 р., серпень та вересень 2013 р. (том ІІ справи, стор.142-162); до Договору послуг - на загальну суму 717 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 119 600,00 грн.) за серпень 2012 р. (том ІІ справи, стор.224-235).

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. Позивачу надавались транспортно-експедиційні послуги від контрагентів ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Старксервіс» (Експедитори) на підставі укладених тотожних Договорів перевезення, відповідно до яких Експедитори зобов'язуються надавати ДП «Пілснер Україна» (Замовнику) послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом згідно заявки, наданої в письмовій чи усній формі, на викладених у Договорах умовах, зокрема: із ТОВ «Грант Тайм» - Договір №12 від 12.11.2012 р.; із ТОВ «Торенія» - Договір №30/6 від 30.06.2012 р.; із ТОВ «Старксервіс» - Договір №14/08-ТЕП від 14.08.2012 р.

За умовами укладених Договорів перевезення розрахунки за надані транспортні послуги проводяться після підписання актів виконаних робіт, на виконання вимог яких Позивачем надані наступні підписані із Експедиторами акти: із ТОВ «Грант Тайм» - на загальну суму 866 870,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 144 478,33 грн.) за грудень 2012 р. та січень 2013 р. (том І справи, стор.205-209); із ТОВ «Торенія» - на загальну суму 371 450,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 61 908,33 грн.) за вересень 2012 р. (том ІІ справи, стор.75-76); із ТОВ «Старксервіс» - на загальну суму 864 113,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 144 018,95 грн.) за серпень 2012 р. та серпень-вересеь 2013 р. (том ІІ справи, стор.250; том ІІІ справи, стор.1-6).

Водночас, в матеріалах справи наявні платіжні доручення та прості векселі разом із актами їх передачі, які посвідчують факт здійснення ДП «Пілснер Україна» оплати коштів за отримані від ТОВ «Летавіца» (додаток №1 до справи, стор.20-39), ТОВ «БК «Гефест Альянс» (додаток №1 до справи, стор.55-73), ТОВ «Грант Тайм» (додаток №1 до справи, стор.209-210), ТОВ «Старксервіс» (додаток №2 до справи, стор.158-179), ТОВ «ЕКРЮ» (додаток №1 до справи, стор.40-54), ТОВ «Торенія» (додаток №2 до справи, стор.1-37) та ТОВ «Гатіора» (додаток №2 до справи, стор.39-48) послуги відповідно до укладених у перевіряємий період Договорами.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ДП «Пілснер Україна» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суми ПДВ розміром 5 222 433,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а саме: від ТОВ «Летавіца» - у розмірі 626 745,00 грн. (том І справи, стор.138-146); від ТОВ «БК «Гефест Альянс» - у розмірі 319 410,00 грн. (том І справи, стор.165-170); від ТОВ «Грант Тайм» - у розмірі 1 218 178,37 грн. (том І справи, стор.188-202, 210-211; том ІІ справи, стор.2-37); від ТОВ «Старксервіс» - у розмірі 958 749,74 грн. (том ІІ справи, стор.105-121, 163-183, 202-217, 236-247; том ІІІ справи, стор.7-10); від ТОВ «ЕКРЮ» - у розмірі 262 886,76 грн. (том І справи, стор.153-155); від ТОВ «Торенія» - у розмірі 1 181 981,36 грн. (том ІІ справи, стор.57-72, 77); від ТОВ «Гатіора» - у розмірі 753 181,53 грн. (том ІІ справи, стор.91-100).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №735, за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. ДП «Пілснер Україна» задекларовано податкового кредиту з ПДВ у розмірі 132 620 003,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 5 222 433,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 5 222 433,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується Позивачем, що ДП «Пілснер Україна» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суму витрат у розмірі 26 605 664,00 грн., понесених від контрагентів, зокрема: від ТОВ «Летавіца» - у розмірі 3 133 725,00 грн.; від ТОВ «БК «Гефест Альянс» - у розмірі 1 597 050,00 грн.; від ТОВ «Грант Тайм» - у розмірі 6 090 891,63 грн.; від ТОВ «Старксервіс» - у розмірі 4 793 748,96 грн.; від ТОВ «ЕКРЮ» - у розмірі 1 314 433,82 грн.; від ТОВ «Торенія» - у розмірі 5 909 906,66 грн.; від ТОВ «Гатіора» - у розмірі 3 765 907,65 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 300 418 648,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 26 605 664,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на 5 338 098,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 05.12.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання послуг із господарською діяльністю ДП «Пілснер Україна», зокрема: звіти про послуги за договором №26 від 26.07.2014 р.; звіти, презентації, фото звіти за договором між ДП «Пілснер Україна» та ТОВ «ЕКРЮ»; результуючі таблиці, підсумки, плани за договором між ДП «Пілснер України» та ТОВ «БК «Гефест Альянс»; всі наявні оригінали видань з розміщеними у них рекламними блоками; товарно-транспортні накладні за договором між ДП «Пілснер України» та ТОВ «Грант Тайм»; звіти про послуг, результуючі таблиці, підсумки, плани за договором №64 від 17.06.2012 р.; звіти (фото звіти, презентації, проведені заходи та активності), товарно-транспортні накладні за договорами між ДП «Пілснер України» та ТОВ «Торенія»; звіти, презентації, фото звіти за договорами між ДП «Пілснер України» та ТОВ «Гатіора»; звіти про послуги результуючі таблиці, підсумки, плани за договором №14/08-МН від 14.08.2012 р.; підтверджуючі матеріали, результати, звіти, товарно-транспортні накладні за договорами між ДП «Пілснер Україна» та ТОВ «Старксервіс»; докази сплати за послуги контрагентам; перелік товарів продажем яких займається ДП «Пілснер Україна»; публікації в журналах «Стратегія», «Компаньон», «Drinks Plus»; фото докази виконання робіт з просування продукції; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Так, на виконання вимог ухвали суду та на підтвердження реальності господарських взаємовідносин між ДП «Пілснер Україна» та його контрагентами ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» Позивачем були надані документи, з огляду на які судом встановлено наступне.

Відповідно до умов укладених Позивачем тотожних Договорів маркетингу із ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм» та ТОВ «Старксервіс» об'єктом маркетингових досліджень є товари ДП «Пілснер Україна» (пиво, соки, мінеральна вода, чай, безалкогольні напої, тощо), які реалізуються в національних торгівельних мережах на території України. При цьому, напрямками таких досліджень є: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, відносно якої проводяться дослідження; попит на продукцію; відомості про потенційних споживачів, тощо. Водночас, за вимогами Договорів маркетингу Виконавці зобов'язані надати результати досліджень у відповідності до передбачених вказаними Договорами напрямками дослідження.

Водночас, на підтвердження фактичного виконання ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм» та ТОВ «Старксервіс» своїх зобов'язань за спірними Договорами маркетингу Виконавцями були додані до підписаних сторонами актів виконаних робіт відповідні звіти та додаткові матеріали із викладеними в них результатами проведених досліджень з детальним і повним описом всіх питань за всіма встановленими такими Договорами напрямками дослідження у торгівельних мережах на території України («Фуршет», «Метро», «Білла», «Кишеня», «Караван», «Новус», «Ашан», «Фоззі Груп», «Край»), в яких містяться, зокрема: детальні цінові моніторинги та зрізи та моніторинги по певним групам товарів Позивача та продукції конкурентів, аналізи поглиблення дослідження співпраці з мережами магазинів, результати вивчення рейтингів товарів Позивача та рейтингів торгівельних мереж, пропозиції по введеню та змінам товарів відповідно до ринкового попиту, пропозиції по оптимізації асортименту, наведені графіки та діаграми щодо результатів проведених аналізів, та інше.

Крім того, на виконання вимог Договорів маркетингу суду надані звіти вказаних вище Виконавців, складені на основі проведених комплексних досліджень інформації від залучених та розташованих в торгівельних мережах консультантів, за результатами обробки якої контрагентами Позивача розроблені та складені маркетингові схеми, плани та рейтинги, викладені результати комплексних аналізів активності кінцевих споживачів та представленості в торгівельних мережах продукції Позивача, оптимізації структури роботи з мережами та товарними залишками, цінові зрізи та інше.

В той же час, предметом укладених Позивачем із Договорів збуту із ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» є здійснення робіт по стимулюванню збуту продукції ДП «Пілснер Україна» та сприянню у збільшенні обсягів реалізації такої продукції споживачам шляхом застосування стимулів до роздрібних торговців, споживачів та торгового персоналу, таких як: премії, подарунки клієнтам, організація лотерей, демонстрація продукції, дегустація для покупців, заохочення тощо.

Разом із тим, на підтвердження фактичного надання контрагентами Позивача узгоджених Договорами збуту послуг суду також надані звіти Виконавців, які були додані останніми до актів виконаних робіт, в яких викладено, зокрема: переліки виконаних робіт, зразки брошур магазинів з розміщеними у них зразками продукції Позивача, інформацію про проведення акцій в торгівельних мережах разом із фотознімками.

Між тим, у наявних в матеріалах справи звітах контрагентів Позивача до укладених Договорів збуту відображені активності в торгівельних мережах по асортименту продукції (ТМ Perriel, Vitell, Криниця), дистриб'ютором якої є ДП «Пілснер Україна», а також додані фотознімки паллетних викладок, викладок в холодильних, що, в свою чергу, дає можливість суду пересвідчитись у реальності надання ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія», ТОВ «Гатіора» послуг та виконання ними робіт за Договорами збуту.

Водночас, Позивачем також надані розшифровки до актів виконаних робіт та звіти результатів здійснених ТОВ «Старксервіс» заходів за укладеним із ДП «Пілснер Україна» Договором мерчандайзингу разом із фотознімками, які посвідчують викладення систематизованих даних про викладку та розташування продукції по торгівельних точках мереж магазинів.

Крім того, судом також приймаються до уваги звіти ТОВ «Старксервіс» про надання послуг та виконання робіт за Договором послуг, з яких вбачається надання Позивачу послуг з консультаційного супроводження підготовки та підписання між ДП «Пілснер Україна» та АТ «ОТП Банк» кредитного договору та аналізу відповідної документації, а також послуг з моніторингу фінансового ринку, надання юридичних консультацій з питань обліку та оподаткування та інші.

Поряд із цим, з огляду на зміст Договорів реклами встановлено, що Виконавці ТОВ «Грант Тайм» та ТОВ «Старксервіс» взяли на себе зобов'язання надати Замовнику послуги по розміщенню реклами продукції ДП «Пілснер Україна» в друкованих та інших ЗМІ, на підтвердження виконання яких надані звіти вказаних контрагентів, де наявні копії фотознімків реклами із друкованих видань (журнали «Стратегии», «Компаньйон», «Кабаре шик») продукції Позивача - соку «Смак», пива «Budweiser» та «Bavaria», мінеральної води «Vittel».

Разом із тим, як вбачається з підписаних Замовником актів виконаних робіт до Договорів перевезення, Експедиторами ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Старксервіс» здійснювались перевезення продукції ДП «Пілснер Україна» по всій території України.

В свою чергу, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп.«б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

При цьому, згідно із ст.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Так, про факт надання вказаними вище Експедиторами ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Старксервіс» транспортно-експедиційних послуг за укладеними Договорами перевезення свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні (додатки до справи №1 та №2), які містять всі обов'язкові реквізити та відповідають встановленим Правилами №363.

В той же час, з огляду на зміст Акту перевірки №735 судом встановлено, що також підтверджується представником Відповідача, під час здійснення податковим органом перевірки Позивачем надавались документи на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції, а також інші документи, на підставі яких здійснювалось відображення ДП «Пілснер Україна» показників податкової звітності за перевіряємий період, а саме: декларації з ПДВ та податку на прибуток; договори поставки чаю, пива, води, за якими було реалізовано продукцію; договори купівлі-продажу; видаткові накладні; банківські виписки та платіжні доручення; регістри бухгалтерського обліку - оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 311, 631 та інших рахунках.

При цьому, суд акцентує увагу на те, що як під час проведення Відповідачем перевірки, так і під час судового розгляду даної справи, за аналізом отриманих від ДП «Пілснер Україна» документів податковим органом, а також судом не встановлено відхилень при їх складенні, не встановлено включення Позивачем до складу податкового кредиту та витрат податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення представників Позивача про те, що без надання зазначеними вище контрагентами спірних послуг та робіт досягнення цілей власної господарської діяльності ДП «Пілснер Україна» було б неможливим, оскільки Позивачу необхідно забезпечувати постійне зростання обсягів реалізації товарів, а також змінювати та розширювати асортимент з метою задоволення попиту кінцевого споживача. Водночас, використання (врахування) отриманих від ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» маркетингових досліджень, рекламних послуг, робіт по стимулюванню збуту продукції та мерчандайзингові послуги, а також транспортно-експедиційні послуги у господарській діяльності ДП «Пілснер Україна» дали змогу Позивачу значно збільшити об'єми реалізації продукції.

Таким чином, надані Позивачем пояснення разом із їх документальним підтвердженням дають суду підстави для висновку про реальність здійснених ДП «Пілснер Україна» господарських операцій із його контрагентами ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.

Поряд із цим, в Акті перевірки №735 зафіксовано, що підставою для висновку податкового органу щодо відсутності фактичного настання правових наслідків за спірними господарськими операціями ДП «Пілснер Україна» із його контрагентами ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» стали отримані матеріали стосовно вказаних контрагентів Позивача та які були використані при перевірці, а саме: дані ЄДР щодо кримінальних проваджень за ст.205 КК України №32014100000000036 від 26.08.2014 р.; вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. у справі №761/22932/13-к щодо ОСОБА_6 (засновника ТОВ «Старксервіс»); протоколи допиту свідків ОСОБА_7 (директора ТОВ «Торенія») та ОСОБА_8 (засновника ТОВ «Грант Тайм»), відібраних 31.03.2014 р. та 01.04.2014 р. ст. о/у з ОВС ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві.

Проте, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, суд зазначає, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, які сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів Позивача з іншими суб'єктами господарської діяльності, не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ДП «Пілснер Україна».

Поряд із цим, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом із тим, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно із якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти Позивача - ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість, а також зареєстровані в ЄР податкових накладних.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів та надання послуг мали реальний характер, факти таких операцій оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Між тим, Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені між ДП «Пілснер Україна» та ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» господарські операції з надання послуг є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №735 на відсутність реальності здійснення господарської операції за зазначеними вище Договорами, не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано та витрати та податковий кредит за рахунок ПДВ, та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №735 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Летавіца», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Старксервіс», ТОВ «ЕКРЮ», ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора», податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень №120326552209 та №120426552209 від 29.08.2014 р., які, в свою чергу, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 487,20 грн., решту суми (4 384,80 грн.) слід стягнути із Відповідача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №120326552209 від 29.08.2014 р., що винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №120426552209 від 29.08.2014 р., що винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

4. Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» (код ЄДРПОУ 25396329, адреса: м. Київ, вул. І. Мазепи, 10 А) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету України направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін