Постанова № 42081072, 26.12.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 р. справа №818/3566/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника позивача - Ткаченка Д.О.

представника відповідача - Потапенко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3566/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод"

до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумський авторемонтний завод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Сумський авторемонтний завод") звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2014 року №0010471503. Свої вимоги мотивує тим, що податковою інспекцією необґрунтовано донарахована орендна плата з розрахунку 3% від нормативної оцінки земельної ділянки, тому що умовами договору оренди передбачена орендна плата у розмірі середньої ставки земельного податку.

Державна податкова інспекція у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України. Пунктом 288.5 статті 288 Кодексу визначено, що мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку. Тому сума грошового зобов"язання з орендної плати за земельні ділянки, застосована до позивача у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.29-31).

Представник позивача Ткаченко Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Потапенко Я.О. позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік ПАТ "Сумський авторемонтний завод", за результатами якої складений акт від 20.10.2014 року №4190/1503/05422065 (а.с.10).

Як вбачається з акту перевірки, товариством занижено суму податкового зобов"язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень 2014 року, заявленої в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2014 рік на суму 23027 грн. 16 коп.

На підставі акту перевірки, податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0010471503 від 31.10.2014 р., яким товариству "Сумський авторемонтний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 34540 грн. 74 коп., в т.ч.: 23027,16 грн. - основного платежу, 11513,58 грн. - штрафних санкцій (а.с.11).

Суд вважає, що дане податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту "б" статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в" статті 12 ЗК).

За приписами ст.ст. 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 3 липня 1992 року №2535-XII "Про плату за землю" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: передачі земельної ділянки в оренду, згідно договору від 05.11.1998 року, далі - Закон №2535-XIІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (далі - Закон №161), та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

За змістом ст.15 Закону №161 орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення ї перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 21 цього ж Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону №2535-XIІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель".

Згідно ч. 5 ст. 5 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. №220, передбачено перегляд розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Законом України "Про оренду землі" та Законом України "Про плату за землю" законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Положенням статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, між Сумською міською радою народних депутатів та ПАТ "Сумський авторемонтний завод" укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 05.11.1998 року №253, в якому визначено, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована в м. Суми, пр-т Курський, 26, площею 6,2312 га, становить розмір середньої ставки земельного податку (а.с.6-7).

Разом з тим, з 01.01.2011 року справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі ХІІІ "Плата за землю".

Пунктом 274.1 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, визначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.288.1 та п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Згідно із положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, плата за землю. Згідно з розділом XIII Податкового кодексу України плата за землю сплачується у вигляді земельного податку та орендної плати.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контролю своєчасності подання платниками податків передбаченої законом звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі" наділена одна зі сторін цих договорів, якою у даному випадку, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 11.06.2013 року по справам №21-166а13 та №21-443а12.

Суд зазначає, що оскільки укладений договір між Сумською міською радою народних депутатів та ПАТ "Сумський авторемонтний завод" на право тимчасового користування землею не було розірвано чи змінено, внаслідок чого позивач використовував земельну ділянку та правомірно сплачував орендну плату у визначеному ним розмірі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, як суб"єкт владних повноважень, не довела правомірності податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 31 жовтня 2014 року №0010471503.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 31 жовтня 2014 року №0010471503.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови складено 30 грудня 2014 року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар