Постанова № 42080929, 09.12.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 809/3195/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Руміша В.Я.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" до Державної податкової інспекції у місті Яремчому Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000551500 від 24.07.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Парктур» (далі по тексту позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Яремчому Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000551500 від 24.07.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо здійснення безтоварних операцій, щодо відсутності реального характеру та вчинення без ділової мети фінансово-господарських операцій з ТОВ «Бумеранг Кеп» та ТОВ «Тех-Трейдінг», оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням зменшив розмір відємного значення суми податку на додану вартість за звітні періоди березня та квітня 2014 року на 83 974 гривні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві, суду пояснив, що господарські операції між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг» фактично мали місце, контрагентом надано послуги по здійсненню прибирання орендованого позивачем готельного комплексу «Буковель», які позивачем спожито та використано для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем здійснено частковий розрахунок з контрагентом, всі первинні бухгалтерські документи складені на виконання фактичних господарських операцій та відображають їх сутність.

Представник відповідача позову не визнав, надав письмові заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивовані тим, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено допущення ним порушення норм Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено відємне значення податку на додану вартість за березень 2014 року на 32 776 гривень та квітень 2014 року на 51198 гривень.

Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що контрагентами позивача товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг», як виконавцями наданих позивачу послуг, суми задекларованого податку на додану вартість до бюджету не сплачено, а згідно отриманої податкової інформації від Державних податкових інспекцій у Святошинському районі та у Печерському районі міста Києва є неможливим здійснення зустрічної перевірки контрагентів позивача у звязку із неможливістю встановлення їх місцезнаходження та відсутність зареєстрованої за контрагентами позивача нерухомості, транспорту та устаткування.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, взятий на податковий облік 05.12.2002 року, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за №13180704 від 22.10.2003 року. Позивач відповідно до ліцензії серії АВ №467932 від 12.11.2009 року, виданої Державною службою туризму і курортів Міністерства культури і туризму України має право на здійснення туроператорської діяльності на період з 30.10.2009 року до 30.10.2014 року.

В період з 20.06.2014 року до 26.06.2014 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності декларування у податковій звітності з податку на додану вартість за березень та квітень 2014 року відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 04.07.2014 року складено акт за №538/09-18-15/32145510 (а.с. 12-40).

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 83 974 гривні, зокрема за березень 2014 року 32 776 гривень (включено податкові накладні виписані у лютому 2014 року на суму податку на додану вартість 32 776, 14 гривень) та за квітень 2014 року 51 198 гривень (включено податкову накладну виписану у лютому 2014 року на суму податку на додану вартість 9 519, 72 гривень та у березні 2014 року на суму 41 678, 76 гривень), в результаті чого підприємству зменшено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту за березень 2014 року 32 776 гривень та за квітень 2014 року 51 198 гривень.

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на тому, що позивачем господарські операції обліковані між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг» не спричиняли реального настання правових наслідків, вчинені без розумної економічної причини, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків, вказані контрагенти позивача податок на додану вартість не сплачували, на час здійснення перевірки позивача вони відсутні за місцем своєї реєстрації, не надали жодних пояснень (а.с.12-40).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 24.07.2014 року оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням за №0000551500 зменшив позивачу розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 83 974 гривні, в тому числі за звітний період березня 2014 року на 32 776 гривень та звітний період квітня 2014 року на 51 198 гривень (а.с.11)

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх звязок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

20.01.2014 року позивач, як замовник уклав договір на обслуговування №14/15-01П з товариством з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп», як виконавцем. Предметом вказаного договору є послуги (виконання робіт) щодо обслуговування обєктів (майна) замовника. Місцем надання послуг є село Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (ТК «Буковель»). Змістом робіт (послуг) є: генеральне прибирання в номерах, прибирання території навколо котеджів, які виконуються згідно потреб і вимог замовника. Вказаним договором визначені також й інші умови (а.с.167-169).

Актами надання послуг за №4 від 11.02.2014 року, №5 від 17.02.2014 року, №6 від 19.02.2014 року, №7 від 19.02.2014 року, №11 від 28.02.2014 року позивачем та ТОВ «Бумеранг Кеп» оформлено факт надання послуг та виконання робіт по генеральному прибиранню номерів різних типів та території навколо котеджів на виконання умов вищевказаного договору про обслуговування (а.с.171-175).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» виписано податкові накладні на надані послуги на загальну суму 253 775, 18 гривень, в тому числі податок на додану вартість 42 295, 86 гривень (а.с. 178, 193-196).

Позивачем здійснено часткову оплату за надані послугу в розмірі 150 000 гривень, заборгованість складає 103 775, 18 гривень (а.с.176).

Аналогічно 18.02.2014 року позивачем, як замовником укладено договір на обслуговування за №15/03-02 з товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейдінг», як виконавцем. Предметом вказаного договору є послуги (виконання робіт) щодо обслуговування обєктів (майна) замовника. Місцем надання послуг є село Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (ТК «Буковель»). Змістом робіт (послуг) є: генеральне прибирання в номерах, які виконуються згідно потреб і вимог замовника. Вказаним договором визначені також й інші умови (а.с.178-180).

Актом надання послуг за №РН-03-11012 від 31.03.2014 року позивачем та ТОВ «Тех-Трейдінг» оформлено факт надання послуг та виконання робіт по генеральному прибиранню номерів різних типів на виконання умов вищевказаного договору про обслуговування (а.с.183).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейдінг» виписано податкову накладну за №1069 від 31.03.2014 року на надані послуги на загальну суму 250 072, 56 гривень, в тому числі податок на додану вартість 41 678, 76 гривень (а.с. 181-182).

Позивачем здійснено часткову оплату за надані послугу в розмірі 220 000 гривень, заборгованість складає 30 072, 56 гривень (а.с.184-186).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг» судом встановлена їх правосубєктність на момент укладання та виконання договорів з позивачем, відомості про них були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг», а також звязок між фактом придбання послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача суд встановив наступне.

Основним видом господарської діяльності позивача є туроператорська діяльність, діяльність туристичних агентств, надання інших послуг із бронювання та повязана з цим діяльність.

На виконання основного виду своєї господарської діяльності позивач, як орендар 01.04.2011 року уклав договір оренди за №А0104/01 з товариством з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», як орендодавцем. Предметом вказаного договору є передача у платне користування (оренду) до 31.10.2013 року майно, зазначене у Додатку №1 до даного договору, а орендар зобовязується використовувати орендоване майно для здійснення господарської діяльності (а.с.105-107).

Актом №1-А0104/01 передачі майна в оренду з вищевказаним договором позивачу передано в оренду майно туристичного комплексу «Буковель» (а.с.108-163).

Додатковим договором від 30.09.2013 року позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» продовжено дію договору оренди за №А0104/01 від 01.04.2011 року до 30.09.2014 року (а.с.198).

За період лютого та березня 2014 року позивач надав готельні послуги по обслуговуванню 3 893 заїздів туристів, сумарною кількістю 15 622 днів проживання в готельних номерах туристичного комплексу «Буковель» різного типу (а.с.197).

Згідно штатного розпису позивача в Товаристві передбачено 10 посад старших покоївок, з яких 1 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, 37 посад покоївок, з яких 7 перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, 10 прибиральниць, враховуючи змінний метод організації праці осіб, що займають вказані посади в добову зміну виконують обовязки покоївки та прибиральниці не більше 15 осіб в зміну (а.с.187).

Згідно пояснень представника позивача особи, що виконують обовязки старших покоївок, покоївок та прибиральниць здійснюють роботу по контролю за якістю прибирання наданих послуг працівниками контрагентів позивача, поточне прибирання номерів та, повязане з цим обслуговування номерів.

Як наслідок, суд приходить до висновку про обґрунтованість, наявність ділової мети та економічних причин укладення позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг» договорів на обслуговування, реальність господарських операції щодо придбання послуг, також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг» відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання послуг та понесення позивачем витрат повязаний із господарською діяльністю позивача.

Актом перевірки позивача відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність продажу послуг, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки вказані висновки мотивованим висновками іншого органу Державної податкової служби, одночасно відповідачем даним актом перевірки досліджено первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, однак встановленим під час проведеної перевірки фактичним обставинам, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій належної оцінки не було надано та їх до уваги не взято.

Як наслідок, висновок відповідача про відсутність поставок є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем і товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг», спеціальна податкова правосубєктність учасників господарської операції та звязок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобовязані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту податку на додану вартість покупцем.

Обставини, коли контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання послуг в товариств з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг» на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем послуг в товариств з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг», а також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначений податковий кредит як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, а також висновки суду про фактичність господарських операцій позивача та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформоване відємне значення податку на додану вартість за березень 2014 року в сумі 32 776 гривень та квітень 2014 року в розмірі 51 198 гривень, з господарських операцій по придбанню послуг в товариств з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг».

Щодо висновків відповідача про нікчемність та безтоварність угод укладених позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг», то суд вважає, що вказані висновки є невірними, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон повязує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У висновках перевірки відповідач стверджує, що правочини з придбання послуг позивачем у товариств з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг», укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, є удаваними, укладені без мети настання реальних наслідків а тому частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Як зазначалося судом вище, податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Окрім того, суд зазначає, що діяльність по придбанню послуг, відносно придбання яких податковими органами зроблено висновок про нікчемність угод, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно її виконання.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Бумеранг Кеп» та «Тех-Трейдінг», як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, є протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення за №0000551500 від 24.07.2014 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на 83 974 гривні, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000551500 від 24.07.2014 року про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Парктур" розміру відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 83 974 гривень за звітний період березня та квітня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.12.2014 року.