Постанова № 4207828, 22.07.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2009 р.

№ 44/56пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:

Губенко Н.М.,

Суддів :

Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход"

на ухвалу

від

та на постанову

від

господарського суду Донецької області

12.03.2009

Донецького апеляційного господарського суду

28.04.2009

у справі

№ 44/56пд

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход"

до

Приватного підприємства "Буд-фактор"

про

визнання недійсним договору підряду № 05-08-03 від 05.05.2008

за участю представників сторін:

позивача

не з’явились,

відповідача

не з’явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Буд-фактор" і просило суд визнати недійсним укладений між сторонами договір підряду № 05-08-03 від 05.05.2008.

10.03.2009 позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 20 000,00 грн., що знаходяться на рахунках в банківських установах, вказаних у заяві п/р 26000112022500 в АКІБ "Укрсіббанк", МФО 351005, ЄДРПОУ 32270329.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.03.2009, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2009 у справі № 44/56пд, відмовлено позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з судовими актами судів попередніх судових інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 12.03.2009 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2009 у справі № 44/56пд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами ст.129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ст.22 ГПК України (права та обов’язки сторін), сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку.

В силу статті 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, вказана норма не містить виключного переліку ухвал, які можуть бути предметом апеляційного оскарження, однак обмежує такий перелік ухвалами, оскарження яких прямо передбачено ГПК України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України встановлено, що ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Права сторін на оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову дана норма не передбачає.

Колегією суддів встановлено, що позивачем оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала господарського суду Донецької області від 12.03.2009 у справі №44/56пд про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Оскільки права сторін на оскарження такої ухвали статті 66, 67 ГПК України не передбачають, то у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу суду першої інстанції від 12.03.2009, яка не підлягає оскарженню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Таким чином, суд апеляційної інстанції повинен був відмовити у прийнятті апеляційної скарги, а не порушувати апеляційне провадження за нею (також див. п. 5 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 №04-5/366).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції від 28.04.2009 у справі № 44/56пд підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 106, 1115, 1117, 1119, 11111 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2009 у справі № 44/56пд скасувати, залишивши в силі ухвалу господарського суду Донецької області від 12.03.2009 у справі № 44/56пд.

3. Справу передати до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

С.В. МИРОШНИЧЕНКО