Рішення № 42075846, 17.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11897/14-ц Провадження № 22-ц/772/3369/2014Головуючий в суді першої інстанції Дернова В. В.Категорія 24 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої судді: Марчук В.С.,

Суддів: Матківської М.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 8 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення гонорару та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

11 червня 2014 року позивачка ОСОБА_3 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення гонорару та відшкодування моральної шкоди і просила стягнути з відповідача суму гонорару 8000 грн. оплати праці адвоката за невиконаною угодою, укладеною між нею та адвокатом ОСОБА_2 12 липня 2012 року про представлення інтересів неповнолітнього сина позивачки - ОСОБА_4 у Староміському РВ УМВС України у Вінницькій області в ході досудового розслідування. Ще просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму гонорару 4000 грн. оплати праці адвоката за невиконаною угодою, теж укладеною між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2 19 лютого 2013 року про надання правової допомоги неповнолітньому ОСОБА_4 під час судового слідства у Вінницькому міському суді; стягнути з ОСОБА_2

10 000 грн. моральної шкоди та судовий збір. ОСОБА_3 мотивувала свої вимоги тим, що адвокат ОСОБА_2, отримавши гонорар у розмірі 12 000 грн., взяті на себе зобов'язання (доручення) за адвокатськими угодами належним чином не виконав, чим порушив вимоги чинного законодавства, умови адвокатських угод (договорів про надання правової допомоги), та права неповнолітнього потерпілого (ОСОБА_4) і спричинив моральну шкоду.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 8 вересня 2014 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4000 грн. сплаченого гонорару та 243,60 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2, не погодившись з даним рішенням суду, оскаржив його в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області з мотивів неповноти встановлених судом обставин справа, перед винесенням рішення; неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи; неправильного і неповного дослідження доказів та їх оцінки, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного визначення правовідносин сторін. Крім того, на думку апелянта, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов у частині стягнення з відповідача на користь позивачки 4000 грн. невідпрацьованого гонорару за угодою №10 від 19 лютого 2013 року, суд виходив з того, що за представництво інтересів неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 по ч.1 ст. 122 КК України у Вінницькому міському суді, адвокатом ОСОБА_2 за угодою від 19.02.2013 року було отримано від ОСОБА_3 гонорар у розмірі 4000 грн. Дані обставини визнаються обома сторонами у справі. Крім того, вони підтверджуються самою угодою №10 від 19.02.2013 року, яка міститься на 19 аркуші тому першого кримінального провадження №12/2481/13-к Вінницького міського суду Вінницької області по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.1 ст. 122 КК України та квитанцією № 06412 від 19.02.2013 року (а/с7).

Далі суд робить висновок, що відповідач своїх зобов`язань щодо представництва інтересів неповнолітнього потерпілого під час розгляду кримінального провадження належним чином не виконав, виходячи з того, що відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.1 ст. 122 КК України адвокат ОСОБА_2, як представник потерпілого ОСОБА_4 участі у судовому засіданні не брав, а цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, пред`явлений не був та судом не розглядався. Ще суд взяв до уваги те, що Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 13 червня 2014 року за скаргами ОСОБА_3 на дії адвоката ОСОБА_2 було порушено дисциплінарну справу відносно даного адвоката.

Проте, у даному випадку, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійсно допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також ухвалив рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Про це свідчить наступне.

Під час розгляду справи в апеляційному суді було оглянуте кримінальне провадження №12/2481/13-к Вінницького міського суду Вінницької області по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.1 ст. 122 КК України, яке складається з двох томів. Цим було встановлено, що дане кримінальне провадження розглядалося протягом одного року і чотирьох місяців, починаючи з 27.02.2013 року і по 11.06.2014 року. За цей період провадження призначалося до розгляду аж 25 разів, з яких у 10 засіданнях адвокат ОСОБА_2 приймав участь, як представник потерпілого, а саме: 27.02.2013 року, 14.03.2013 року, 15.04.2013 року, 05.06.2013 року, 12.08.2013 року, 03.09.2013 року, 24.09.2013 року, 1.10.2013 року, 14.10.2013 року, 14.11.2013 року.

Починаючи з 23 грудня 2013 року і по 27 травня 2014 року ОСОБА_2 хворів, що підтверджується листками непрацездатності Липовецької ЦРЛ Вінницької області серії АГІ №490635 від 15.01.2014 року, серії АГІ 3 490904 від 11 березня 2014 року, серії АГІ № 404233 від 17.04.2014 року та випискою з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2, виданою Липовецькою ЦРЛ Вінницької області. Таким чином, у період хвороби відповідач з поважної причини не приймав участі у судових засіданнях по вказаному кримінальному провадженню. За цей час їх було 7, а саме : 25.12.2013 року, 24.01.2014 року, 17.02.2014 року, 13.03.2014 року, 22.04.2014 року, 19.05.2014 року і 21.05.2014 року.

І лише у вісьмох судових засіданнях відповідач не приймав участі без поважних причин, у тому числі і після одужання.

Пояснення ОСОБА_2, що після його одужання вони з позивачкою перебували у неприязних стосунках через скарги ОСОБА_3 і, оскільки вона його не повідомляла про судові засідання, він про них не знав тому не приймав участі, колегія суддів оцінює критично, оскільки від послуг адвоката ОСОБА_2, як представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відмови не було, як того вимагає п. 8 ч.1 ст. 56 КПК України, угода розірвана не була, тому ОСОБА_2 був зобов`язаний цікавитися долею кримінального провадження та вирішувати питання про свою участь у ньому відповідно до діючого законодавства.

Суд, крім того, частково задовольнив позов у розмірі 4000 грн. ще і з підстав, що цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, пред`явлений не був та судом не розглядався. Проте, зазначені обставини не в повній мірі відповідають матеріалам справи.

Зокрема, у позовній заяві позивачка ОСОБА_3 зазначала, що в рамках кримінального провадження адвокатом ОСОБА_2 був підготовлений цивільний позов, але Вінницький міський суд не взяв його до уваги у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства і надав час ОСОБА_2 його переробити, чого ним не було зроблено (а/с 2).

Саме такі обставини відповідають дійсності та підтверджуються позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на а/с 57 та на п`ятому аркуші т.1 кримінального провадження №12/2481/13-к; ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2013 року про залишення цивільного позову ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 без руху (а/с 79; т.1 а/с 11 кримінального провадження №12/2481/13-к ); ухвалою Вінницького міського суду від 15.04.2013 року, якою цивільний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 визнано неподаним та повернуто позивачеві, оскільки не були усунуті недоліки - не сплачено судовий збір за вимоги про моральну шкоду (а/с 6 т.2 кримінального провадження №12/2481/13-к).

Виходячи з даних обставин, відповідач дійсно не належно виконав свої обов`язки, як представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12/2481/13-к. Про це свідчить і висновок кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області, викладений у рішенні від 13 червня 2014 року, про те, що : під час перевірки заяви ОСОБА_3 щодо адвоката ОСОБА_2 про порушення ним вимог п.3 ст.17, ст. ст.27, 36 Правил адвокатської етики та вимог п.5 ст.27, ст.. 29,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», частково знайшли своє об`ктивне підтвердження, що відповідно до п.3 ч.2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності (а/с 60).

Пояснення відповідача, що він оскаржив дане рішення кваліфікаційно - дисциплінарної комісії, не спростовує саме рішення та його висновок.

Таким чином, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000 грн. невідпрацьованого гонорару за угодою № 10 від19 лютого 2013 року. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін так, як доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до норми ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.303,307,309313,314,316,317319 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 8 вересня 2014 року змінити і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2000 грн. невідпрацьованого гонорару за угодою №10 від 19 лютого 2013 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /піддпис/

З оригіналом вірно: