Рішення № 42075744, 25.12.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5660/14-ц

2/0203/1647/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

за участю представників позивача - ОСОБА_1. ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, інфляційних витрат та трьох відсотків річних,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 10.03.2014 року на перехресті вул.ОСОБА_6 та вул.Тітова в м.Дніпропетровську сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ОСОБА_7 д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8 та тролейбусом ЮМЗ інв./н 2017 під керуванням водія ОСОБА_5 Автомобіль ОСОБА_7 д/н НОМЕР_1 належить йому (позивачу) на праві власності, а тролейбус ЮМЗ інв./н 2017 - Міському комунальному підприємству «Дніпропетровський електротранспорт». Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.04.2014 року водія ОСОБА_5 за фактом дорожньо-транспортної пригоди було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль ОСОБА_7 д/н НОМЕР_1 було пошкоджено та вартість відновлювального ремонту згідно звіту про оцінку вартості матеріальних збитків від 03.04.2014 року склала 12824 грн. 27 коп. За проведення дослідження ним було сплачено 600 грн. Під час дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а тролейбус є власністю останнього, тому обовязок відшкодування заподіяної шкоди покладається саме на Міське комунальне підприємство «Дніпропетровський електротранспорт». 21.05.2014 року він надав відповідачу заяву про виплату відшкодування, але станом на 03.12.2014 року виплату проведено не було та відповіді на заяву не надано. В звязку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу 12824 грн. 27 коп., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 600 грн., інфляційні витрати в сумі 886 грн. та три відсотки річних в сумі 165 грн. 50 коп.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просили суд задовольнити останній в повному обсязі.

Представник відповідача Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість.

Третя особа ОСОБА_5, в судове засідання не зявилась, про причини неявки не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 10.03.2014 року на перехресті вул.ОСОБА_6 та вул.Тітова в м.Дніпропетровську сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ОСОБА_7 д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8 та тролейбусом ЮМЗ інв./н 2017 під керуванням водія ОСОБА_5

Автомобіль ОСОБА_7 д/н НОМЕР_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_4, а тролейбус ЮМЗ інв./н 2017 - Міському комунальному підприємству «Дніпропетровський електротранспорт».

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.04.2014 року водія ОСОБА_5, яка на момент дорожньо-транспортної пригоди перебувала у трудових відносинах з відповідачем, було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили, а тому відповідно до ч.ч.3,4 ст.61 ЦПК України, суд вважає такими, що не потребують доказуванню встановлені обставини, щодо вини працівника Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було заподіяно механічні пошкодження належному позивачу транспортному засобу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1116 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 ЦКУ країни з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку ПП ОСОБА_9 №21-03-14-1 від 03.04.2014 року вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження належного позивачу транспортного засобу ОСОБА_7 д/н НОМЕР_1, склала 12824 грн. 27 коп.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом». Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги звіт №21-03-14-1 від 03.04.2014 року ПП ОСОБА_9, проведений у відповідності до зазначених вище нормативних актів.

З урахуванням вищезазначених обставин та положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 12824 грн. 27 коп.., завданої йому внаслідок пошкодження транспортного засобу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню і остання у відповідності до ст.1172,1187 ЦК України підлягає стягненню саме з відповідача, як юридичної особи, що є власником транспортного засобу тролейбусу та в трудових відносинах з якою перебував водій ОСОБА_5

Відповідно до зазначеної вище ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

В звязку з цим, позивач був змушений понести додаткові витрати на оплату послуг спеціаліста з визначення розміру заподіяних йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків, які відповідно до наданого товарного чеку від 04.04.2014 року склали 600 грн. та також підлягають стягнення з відповідача.

В своєму уточненому позові ОСОБА_4 також просив стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційні витрати в сумі 886 грн. та три відсотки річних в сумі 165 грн. 50 коп., посилаючись на нездійснення відповідачем виплати відшкодування згідно його заяви, поданої 21.05.2014 року.

Разом з тим, положення ст.625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.

В звязку з цим, в задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині слід відмовити, задовольнивши таким чином позовні вимоги частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений останнім при подачі позову судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22,625,1166,1167,1172,1187 ЦК України, ст.ст.10,11,27, 31,36,58-61,88,169,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, інфляційних витрат та трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріально шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 12824 грн. 27 коп., витрата за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 600 грн., а всього 13424 грн. 27 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кі-ровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак