Ухвала суду № 42075694, 22.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/24424/14-ц Провадження № 22-ц/772/3678/2014Головуючий в суді першої інстанції Воробйов В. В.Категорія Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої: Шемети Т. М.

суддів: Матківська М.В., Сопруна В.В.,

при секретарі: Сніжко О.А.

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Білоконя Р.П. про обмеження особи (боржника) - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України,

за апеляційною скаргою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Білоконя Р.П. на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

14.11.2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Білоконь Р.П. звернувся до суду із зазначеним поданням у порядку статті 3771 ЦПК України, мотивуючи його тим, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 45285977 про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичних осіб коштів на загальну суму 5 701 882 грн. 50 коп. В добровільному порядку рішення суду боржником не виконане, на виклики державного виконавця боржник не з`являється, пояснень щодо не виконання рішення суду не надає. Вищевказане стало підставою для звернення з цим поданням до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2014 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Білоконь Р.П подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з'ясування обставин справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання та обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон до виконання ним зобов'язань за виконавчими документами.

В судове засідання апеляційного суду державний виконавець не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення сторони не з`явилися про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, п.2 ст. 6 цього Закону передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 3771 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом першої інстанції встановлено, що навиконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження №45285977 про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичних осіб заборгованості у розмірі 5 701 882,50 грн., яке в наданий державним виконавцем строк для добровільного виконання не виконане.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд виходив з того, що заявником не надано доказів, які б давали підстави вважати що боржник ухиляється від виконання рішення суду саме у такий спосіб, шляхом залишення території України, не надано доказів того, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для здійснення виконання, а застосування заявлених в поданні обмежень можливо лише у виключних випадках та може використовуватись як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого с. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування.

Такий висновок суду вірний: оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до положення ч.2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, а не лише за наявності факту невиконання зобов'язань.

В розглядуваній справі у боржника наявний банківський рахунок, на який державним виконавцем накладено арешт (а.с. 16).

-2-

У зв'язку з викладеним, правильно відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінивши надані державним виконавцем докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні подання, оскільки докази ухилення боржника від виконання покладених судовими рішеннями зобов'язань не наведені .

За таких обставин, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі матеріалів подання, а тому підстав для його скасування немає, а подану апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315. 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Білоконя Р.П., - відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча: Т. М. Шемета

Судді: М.В.Матківська

В.В.Сопрун